Штраф АМКУ на 313 млн грн за змову на вивезенні сміття: що загрожує компаніям

Сім компаній тепер мають сплатити 313 млн грн. Навіть з урахуванням того, що це сукупний штраф для всіх компаній, така сума є для них суттєвою. Так, річний дохід однієї з оштрафованих фірм — "Альтфатер Київ" — становить 294 млн грн, іншої — "Володар-Роз" — 240 млн грн. Решта інших оштрафованих компаній вказані в рішенні АМКУ.

Компанії, які вивозять відходи, поки не коментують, чи сплачуватимуть штрафи та чи оскаржуватимуть це рішення. Вони пояснюють, що не можуть визначитися, поки не отримали текст самого рішення АМКУ, а про штраф дізналися з медіа.

Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» має тривалу практику супроводу таких спорів з боку бізнесу. Про те, що може чекати на ці компанії та як бізнесу вдається домагатися скасування штрафів АМКУ, Delo.ua поговорило з керівником практики антимонопольного права ЮФ "Ілляшев та Партнери" Олександром Фефеловим.

Чому такий великий штраф наклали на компанії, які навряд чи можна віднести до великого бізнесу?

— Справа не в цих компаніях. У різних галузях — від фармацевтики та дистрибуції БАДів до паливно-енергетичного комплексу, ринку телекомунікацій і комунальних послуг — АМКУ обирає шлях максимальних штрафів.

І це замість того, щоб надати рекомендації чи застосувати превентивні заходи. Навіть коли йдеться про формальні дрібниці або помилки, які можна легко виправити.

Це неправильно. Адже штраф має стримувати від порушень і запобігати їм, а не руйнувати бізнес. Санкції не повинні призводити компанії до банкрутства, знищувати робочі місця та скорочувати податкові надходження до бюджету, адже це шкодить загальному економічному стану держави, особливо в нинішніх складних умовах.

Минулого року АМКУ оштрафував бізнес на 5,86 млрд грн — це майже вшестеро більше, ніж у 2024 році. Чому тоді до бюджету надходить лише незначна частка цієї суми?

— У 2024 році бізнес сплатив менше ніж 6% від накладених штрафів, а у 2025 році — трохи більше, майже 10%. Є кілька причин, чому так відбувається.

Перша — тривалі судові процеси. Поки бізнес оскаржує рішення в судах трьох інстанцій, стягнення зупиняється або відстрочується.

Другий чинник — непосильний розмір самих санкцій. Для більшості компаній такі суми є абсолютно неспівмірними та ставлять під загрозу подальше існування бізнесу. Через ризик банкрутства підприємства використовують усі юридичні механізми захисту, щоб вижити. Це ще раз доводить, що Антимонопольний комітет має керуватися принципом пропорційності й призначати реалістичні штрафи, а не виставляти компаніям непосильні рахунки.

Які докази АМКУ зазвичай використовує в подібних справах?

— Наразі повного тексту рішення у відкритому доступі ще немає, адже, згідно із законодавством, Комітет має оприлюднити його протягом 10 днів після ухвалення. Детально проаналізувати аргументи АМКУ можна буде лише після публікації рішення.

Щодо доказової бази: у справах про змову АМКУ традиційно спирається не на прямі факти, а на сукупність опосередкованих ознак і концепцію балансу вірогідностей. Такими ознаками можуть бути, наприклад, спільна адреса офісів або спільні контрагенти. Однак у сучасних умовах географічне розташування не є визначальним чинником для комунікації, тому використання таких опосередкованих аргументів вимагає високого стандарту доказування.

Вивезення побутового сміття — це бізнес, який жорстко прив’язаний до географії та логістики, де все визначає економічна доцільність. Формування маршрутів перевізників у межах конкретних районів чи секторів є об’єктивною операційною необхідністю. Спрямовувати сміттєвози з одного кінця мегаполіса в інший означає спалювати зайве пальне, створювати затори та зривати графіки виконання робіт. Тому логістичне зонування у цій сфері — це не ознака змови, а природний спосіб забезпечити безперебійну роботу комунальної інфраструктури міста.

Після такого рішення компаніям буде заборонено брати участь у публічних закупівлях протягом трьох років, правильно?

— Так. І це один із найризикованіших наслідків цієї норми законодавства. Якщо більшість ключових операторів ринку позбавлять права брати участь у тендерах, місто може зіткнутися з дефіцитом учасників закупівель і перебоями у наданні послуг.

Якщо системних гравців усунуть, постає питання: хто здатний швидко замінити їхні потужності у відповідних обсягах і при цьому дотримуватися всіх екологічних і технічних вимог? Перерозподіл ринку на користь менш підготовлених суб’єктів може негативно позначитися на якості послуг для містян і стабільності міського господарства.

А чинні договори на вивезення сміття тепер також скасовані?

— Ні. Саме по собі рішення АМКУ не робить укладені договори недійсними. Визнати їх такими може лише суд у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України. Тому всі чинні контракти продовжують діяти до закінчення строку.

Основні юридичні та практичні труднощі виникнуть пізніше, коли строк дії цих договорів завершиться і будуть оголошені нові конкурси. Саме тоді оштрафовані компанії підпадатимуть під законодавче обмеження і просто не зможуть подати свої заявки.

Якщо компанії вирішать оскаржувати рішення, які вони мають перспективи судового захисту?

— Судова практика у справах про антиконкурентні змови на торгах наразі є досить жорсткою щодо бізнесу. Виграти суд проти АМКУ у цій категорії вдається лише в поодиноких випадках.

Суди переважно стають на бік АМКУ і погоджуються, що сукупності непрямих доказів цілком достатньо для покарання. Утім, захиститися в суді все ж реально, якщо детально довести, що дії компаній були економічно виправданими й не мали негативного впливу на конкуренцію.

У практиці нашої юридичної фірми "Ілляшев та Партнери" є приклади успішного скасування рішень Комітету. Наприклад, у резонансній справі за позовом Міжнародного аеропорту "Київ" ім. І. Сікорського ("Жуляни") та ТОВ "Мастер-Авіа", у якій АМКУ наклав штраф у розмірі 2,5 млн грн за нібито антиконкурентні дії, нам вдалося після дворічного судового розгляду домогтися повного скасування рішення Комітету у Верховному Суді.

В інших справах, зокрема щодо ринку переробки деревини, вдавалося в судовому порядку довести непропорційність накладених фінансових санкцій, що змусило Комітет суттєво зменшити штрафи — з десятків мільйонів гривень до прийнятних сум. Проте у сфері публічних закупівель доказовий бар’єр для позивачів залишається надзвичайно високим.