Неонатальна діарея телят: хвороба поганого менеджменту на фермі — журнал Пропозиція

На сьогодні неонатальна діарея телят продовжує бути актуальною проблемою і джерелом колосальних економічних збитків для галузі тваринництва. Вітчизняні фахівці стверджують, 60–70% українських ферм мають проблеми з діареями у молодняка ВРХ. Навіть більше!.. Деякі з господарств мають навіть своєрідний «стаж» у співіснуванні з цією проблемою, який налічує понад 20 років.

Щоб осягнути всю важливість цього питання, необхідно для початку зрозуміти «що, звідки та коли». Так, можна виділити три причини виникнення діареї: аліментарного характеру, бактеріального та вірусного походження.

1. Аліментарний характер діареї зазвичай виникає в результаті надмірного та/або несистематичного споживання молока, неякісного ЗЦМ, дії стресових чинників (транспортування на довгі відстані, відлучення, переформування груп), недотримання санітарних умов. Щодо останнього чсинника, то у цьому випадку важливу роль у поширенні захворювання відіграють недостатня дистанція між телятами у стійлі, антисанітарія, неналежна вентиляція тощо. Все це, як то кажуть, не біда — аліментарної діареї можна запобігти за допомогою чіткого виконання технологічного процесу вирощування телят.

2. Бактеріальне походження діареї ускладнюється тим, що телята не отримують належного колострального захисту. Як відомо, імунний статус новонародженого залежить від кількості молозива (норма молозива: 10% від маси тіла), яким його випоювали у перші дні життя (особливо перші години!), та функціональної зрілості травного каналу. Також зустрічаються ситуації з випоюванням неякісного молозива — воно має бути однорідним, оранжевого кольору, без згустків. Якщо ж ви помітили творожисті маси та згустки крові — таке молозиво утилізують і ні в якому разі не випоюють теляті! До бактеріальних збудників, які можуть викликати діарею, належать E coli, Clostridium perfringens, Salmonella Typhimurium, Salmonella Dublin. Зараження цими збудниками в більшості випадків відбувається аліментарним шляхом, через слизові оболонки, пуповину, аерогенно та внутрішньоутробно.

Ешерихіоз (збудник E. coli) — гостра інфекційна хвороба молодняку десятиденного віку, яка супроводжується профузним проносом та ознаками важкої інтоксикації, зневодненням організму. Патогенна кишкова паличка E. coli швидко поширюється організмом, що спричинює сепсис і, як наслідок, загибель тварини. Слід пам’ятати, якщо ешерихіоз супроводжується ротавірусною інфекцією, то захворюваність може сягати 100%, а смертність спостерігатиметься у 30–50% телят.
Клостридіоз (збудник Clostridium perfringens) — гостре токсикоінфекційне захворювання, що розвивається внаслідок усмоктування із ШКТ токсинів бактерії. У тварин віком один-п’ять днів хвороба перебігає гостро, що може спричинювати їхню загибель за 3–4 год. після прояву перших симптомів (підвищення температури тіла, тахікардії, тахіпноє, відмови від молока, проносу зі згустками крові та пухирцями газу, помітними порушеннями діяльності нервової системи). У разі одужання такі телята відстають від інших у рості та розвитку.
Сальмонельоз (збудник S. Dublin, рідше — S. Typhimurium, S. Enteritidis) — інфекційна хвороба, до якої чутливий молодняк віком до двох місяців. Спочатку уражуються слабкі телята, в подальшому починають хворіти здорові, розвинуті тварини через посилення вірулентності збудника.
Потрапляючи у кишечник, сальмонели починають активно розмножуватись та своїми продуктами життєдіяльності викликають запальний процес слизової кишечника й інтоксикацію всього організму. Через лімфатичний апарат кишкової стінки сальмонели потрапляють у лімфо- та кровообіг. Наслідки захворювання залежать від його перебігу. За гострої форми без належного лікування тварина гине протягом 5–10 днів. За хронічної — телята відстають у рості й розвитку

3. Вірусне походження неонатальної діареї (левову частку випадків спричиняють рота- та коронавіруси) характеризується низьким колостральним імунітетом, високою температурою, швидким обезводненням та смертністю. В основному телята починають хворіти відразу після народження. Кількість хворих може становити від 50 до 75 % із смертельними випадками до 100%.

Ротавірусна інфекція (збудник РНК-вірус сімейства Reoviridae роду Rotavirus) — гостра контагіозна хвороба, яка характеризується ураженням системи травлення у телят. Збудник розмножується в епітеліальних тканинах тонкого відділу кишечника, що спричинює прискорену міграцію та передчасне злущування ентероцитів. Ротавіруси вражають молодняк віком від 4 до 21 днів. У випадку ураження ротавірусом захворювання супроводжується профузним проносом, дегідратацією, а також можливим розвитком катарального або катарально-геморагічного гастроентериту.
Коронавірусна інфекція (збудник РНК-вірус сімейства Coronaviridae роду Coronavirus) — гостре захворювання, що характеризується ураженням ШКК та органів дихання у телят. Вірус досить поширений серед поголів’я худоби: аналізи вітчизняних досліджень підтверджують наявність антитіл до коронавірусів від 50 до 100% корів фермерських господарств.
За нестачі в організмі теляти материнських антитіл воно починає хворіти з 5-10-денного віку. Симптоми хвороби такі самі, як і за інших захворювань, що викликають неонатальну діарею: пронос, підвищення температури тіла, загальне пригнічення. У телят 4–14-денного віку перебіг захворювання може ускладнюватися ротавірусною інфекцією та ешерихіозом. У такому разі хвороба перебігає вкрай важко і, зазвичай, закінчується летально

Вирішення проблеми має бути комплексним!

«Налагоджений менеджмент — вирішення всіх проблем із діареями у господарстві!», — наголошують фахівці, і з цим важко не погодитися. Виникнення неонатальної діареї перш за все свідчить про халатну безпечність фермера, який завчасно не провів вакцинацію, порушив санітарні умови та вчасно не вжив профілактичних заходів. Тож, у цьому випадку стає зрозумілим, що саме ефективно налагоджений менеджмент допоможе уберегти ферму від неонатальної діареї та її наслідків, а разом із цим сприятиме значної економії коштів.

Першим завданням у цьому питанні є визначення ключових кроків, які стануть на заваді розвитку захворювання. Належна продуктивність стада певною мірою залежить від попередження та контролю неонатальної діареї. Оцінка управління стадом і господарством, правильне діагностування патогенів, аналіз якості молозива та випоювання — ключові кроки до вирішення цієї фінансово затратної проблеми. Не менш важливим є відбір правильного методу профілактики та/або протоколу лікування.

1. Аналіз потенційного збудника. Передусім, щоб звузити коло, необхідно проаналізувати свій досвід вирощування та тип хворих тварин. Зазвичай, для подальшого аналізу, на цьому етапі господарство має знайти відповіді на наступні запитання:

вік хворих тварин;
управління випоюванням молозива;
протокол раціону телят;
умови утримання тварин;
історія захворювань на фермі;
план ветеринарного обслуговування.

2. Відбір зразків випорожнень. Кишкові розлади, які спричинені інфекційними мікроорганізмами, можна діагностувати за допомогою відбору свіжих зразків випорожнень для дослідження. При відборі зразків важливо не тільки відібрати групу мінімум з п’яти хворих телят, а також зібрати зразки саме від тварини, а не з настилу. Для полегшення цієї процедури велика кількість виробників наразі пропонує спеціальні набори для відбору та встановлення діагнозу — одразу на місці всього за декілька хвилин (патогени, які можна діагностувати: Rotavirus, Coronavirus, E. coli, C. Parvum).

3. Оцінка належного випоювання молозивом. Профілактика інфекційних захворювань молодняка ВРХ полягає у формуванні у них колострального імунітету. Колостральні антитіла забезпечують локальний захист шлунково-кишкового тракту, частина з них також потрапляє в кровообіг. При цьому потрібно звертати увагу, що здатність антитіл засвоюватись є досить високою протягом перших годин після народження та поступово зникає за 24 години. Саме тому випоювати молозиво слід якомога раніше: першу порцію телята мають спожити вже через 20–30 хвилин після народження. Зазвичай якість випоювання рекомендують оцінювати, вимірюючи рівень показника lgG в крові (показник < 10 г/л є сигналом щодо неналежного випоювання).

4. Визначення якості молозива. Крім усього іншого результати випоювання залежать від якості молозива. Більшість передових господарств для цього практикує використання колострометру, яким визначається рівень антитіл у зразках молозива (зазвичай об’ємом 250 мл). У разі, якщо молозиво не містить необхідного рівня антитіл, необхідно вжити належні заходи. Вакцинація може значно підвищити рівень антитіл.

5. Формування та виконання протоколу профілактики/лікування. Після того як у господарстві було діагностовано діарею, потрібно чітко дотриматися трьох важливих аспектів:

лікування хворих тварин. Сюди можна віднести проведення повторної гідратації (внутрішньовенно або перорально), застосування антибіотиків та нестероїдних протизапальних препаратів;
менеджмент випоювання. За виявленні проблеми з випоюванням молозива господарство має вжити належних заходів, перелічених вище.
профілактика, яка полягає у формуванні колострального імунітету та впровадженні протоколів вакцинації корів і нетелей у сухостійний період, а також профілактичне застосування допоміжних медикаментозних препаратів для контролю C. Parvum.