В останні роки у світі зафіксовано істотне зростання інтересу до гарбузового насіння. Головною зоною обробітку гарбузового насіння в Україні є область Степу. Разом із тим, значна кількість переробних підприємств, що спеціалізуються на випуску олії та медичних засобів, розташована в північних регіонах нашої країни. Незважаючи на це, культивування гарбуза на насіння в зоні Лісостепу України, яка за своїми ґрунтово-кліматичними умовами є найбільш підходящою для вирощування цієї культури, набуває особливого значення.
Ключовим аспектом в процесі вирощування гарбузового насіння є розуміння біологічних характеристик культури та впровадження відповідної технології обробітку.
Гарбуз – однорічна рослина, яка полюбляє тепло, з родини Гарбузові. Сума активних температур для його вирощування становить 2500…3500 °С. Ідеальними для росту і розвитку є температури 30±5 °С, найнижчими — ±0,5 °С, найвищими – до 40 °С. Зменшення температури до мінус 1 °С викликає значне скорочення кількості сходів, а нетривалі заморозки до 2…3 °С — знищення як молодих, так і зрілих рослин. Найменші теплові показники для проростання насіння — 5…12 °С, для отримання дружних паростків — 13…14 °С. Серед усіх баштанних культур він найбільш вимогливий до забезпечення вологою в повітрі та в землі. Можлива продуктивність плодів гарбуза досягає 50–80 т/га, насіння 500–800 кг/га.
Сума активних температур для вирощування гарбузів — 2500…3500 °С. Оптимальними для росту й розвитку є температури 30±5 °С, мінімальними — ±0,5 °С, максимальними – до 40 °С
В Україні, як і по всьому світу, у ролі культурних видів вирощуються три представники цієї родини: твердокорий (звичайний), великоплідний (волоський) та мускатний.
Асортимент гарбуза дуже різноманітний. Серед різновидів гарбуза великоплідного (C. maxima) є певна кількість з чудовою якістю м’якоті плодів столового використання (Ювілей, Іспанський, Мармуровий, Херсонський та ін.).
Деякі різновиди цього виду мають біле насіння олійного спрямування (Волзька сіра 92, Альтаїр, Валок, Гібрид-72 та ін.), але невисока якість м’якоті плодів, наявність під шкіркою зеленого прошарку клітин, сіро-зелене забарвлення шкірки плодів робить їх небажаними для створення продуктів високої якості.
Сорти гарбуза вітчизняної селекції, виведені для насіннєвих цілей, належать до видів: гарбуз твердокорий та гарбуз великоплідний. Це як добре знайомі сорти Мозоліївський 15 і Український багатоплідний, так і ті, що тільки починають завойовувати нашу з вами симпатію, сорти Народний та Світень. Цікавими для аграрія є гарбузи з кущовою формою рослин – це сорти Лель, Гамлет, Валок, які завдяки цій особливості мають великі переваги над довгостебловими (плетистими) сортами, що полягають у технологічності їхнього обробітку та зменшенні собівартості продукції.
Потрібно брати до уваги, що від ботанічного виду залежить не тільки врожайність насіння, але і його жирно-кислотний склад.
Так, концентрація лінолевої (особливо корисної для людини) жирної кислоти в гарбузовій олії, зробленій із насіння мускатного і великоплідного гарбуза, в 1,5–2,0 рази більша, ніж олеїнової, вміст якої значно більший у гарбузовому насінні твердокорого виду. Сорти гарбуза дніпропетровської селекції – Народний, Валок, Світень — характеризуються великим вмістом олеїнової кислоти. У цих сортів насіння велике, білого кольору, ядро легко відділяється від оболонки, середній вихід насіння з 1 га коливається в межах 6–8 ц/га.
Сорти гарбуза дніпропетровської селекції – Народний, Валок, Світень — характеризуються високим вмістом олеїнової кислоти. У цих сортів насіння крупне, білого кольору, ядро легко відокремлюється від оболонки, середній вихід насіння з 1 га коливається в межах 6–8 ц/га
Сорти гарбуза дніпропетровської селекції – Народний, Валок, Світень — характеризуються високим вмістом олеїнової кислоти. У цих сортів насіння крупне, білого кольору, ядро легко відокремлюється від оболонки, середній вихід насіння з 1 га коливається в межах 6–8 ц/га Для виготовлення гарбузової олії з якостями більшої стійкості до окислення та з подовженим терміном придатності доцільно обробляти сорти з вищою концентрацією олеїнової кислоти (Український багатоплідний, Лель, Гамлет).
Український багатоплідний. Вид твердокорий. Сорт скоростиглий (від появи сходів до дозрівання – 88–109 діб). Стебло довге, 3–4 м. Плоди оберненояйцеподібні і короткоовальні, слаборебристі, жовто-помаранчеві зі значними темно-зеленими смугами, які поступово набувають помаранчевого кольору. Шкірка дерев’яниста. М’якоть світло-помаранчева, хрустка, товщина – 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 6,0–10,5%, цукрів – 5–6%, каротину – 2,1–3,2 мг%. Середня вага плода – 5–8 кг. Насіння жовто-кремове, маса 1000 штук – 190–230 г. Урожайність плодів – 21,7–40 т/га, насіння – 500–600 кг/га. Сорт стійкий до посухи. Столового і насіннєвого призначення.
Лель. Вид твердокорий. Сорт скоростиглий (від появи сходів до дозрівання – 90–100 діб). Кущовий. Плоди приплюснуті, рівні, слаборебристі, жовто-оранжеві зі значними темно-зеленими смугами, які поступово набувають помаранчевого кольору. Шкірка дерев’яниста. М’якоть помаранчева, хрустка, товщина – 4–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 6,0–8,0%, цукрів – 4–5%, каротину – 3–5 мг%. Середня вага плода – 3–4 кг. Насіння жовто-кремове, маса 1000 штук – 180–250 г. Урожайність плодів – 30 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Сорт стійкий до посухи, столового і насіннєвого призначення.
Народний. Вид крупноплідний. Сорт середньостиглий (118–120 діб). Довгостебловий, головне стебло завдовжки більше трьох метрів. Плоди слабосплюснуті, інколи округлі, середні та великі за розмірами і масою (7–15 кг, окремі – до 20–40 кг). Шкірка м’яка, рожевувато-помаранчевого кольору. М’якоть жовтувато-помаранчева, товщина – 5–6 см, ламка. Вміст сухої речовини в плодах – 4–6%, цукрів – 3,3%, каротину – 4,4 мг%. Насіння біле, велике, маса 1000 штук – 330–400 г. Урожайність плодів – 50–60 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Столового і насіннєвого призначення.
Валок. Вид крупноплідний. Сорт середньостиглий (110–120 діб). Кущовий. Плоди слабосплюснуті, слабосегментовані, невеликі та середні масою 3,5–5,0 кг. Забарвлення шкірки блідо-сіре. М’якоть блідо-помаранчева, нещільна, товщина – 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 6–8%, цукрів – 5–6%, каротину – 5–7 мг%. Насіння біле, велике, маса 1000 штук – 330–418 г. Урожайність плодів – 35–60 т/га, насіння – 700–800 кг/га. Сорт кормовий і для виготовлення товарного насіння. Рослини сорту утворюють по довжині рядка природні вали плодів.
Світень. Вид крупноплідний. Сорт середньостиглий (115–120 діб). Кущовий. Плоди слабосплюснуті, слабосегментовані, невеликі та середні масою 2,5–5,1 кг. Забарвлення шкірки плода світло-сіре. М’якоть блідо-помаранчева, нещільна, товщина – 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах – 5–8%, цукрів – 4–6%, каротину – 2–8 мг%. Насіння біле, велике, маса 1000 штук – 280–350 г. Урожайність плодів – 35–48 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Сорт універсальний і для виготовлення товарного насіння. Рослини сорту утворюють по довжині рядка природні вали плодів.
Гамлет. Вид твердокорий. Сорт ранньостиглий (до дозрівання – 84–90 діб). Короткоплетистий, голонасінний. Плоди округло-сплюснуті, рівні, слаборебристі, жовто-помаранчеві. Шкірка дерев’яниста. М’якоть кремова, хрустка, товщина – 3–4 см. Вміст сухої речовини у плодах – 6,9–7,0%, цукрів 4–5%, каротину 3–5 мг%. Середня вага плода – 2,6–4,2 кг. Насіння голе, зелене, маса 1000 штук – 178–250 г. Урожайність плодів – 31–40 т/га, насіння – 490–580 кг/га. Сорт стійкий до посухи. Головне призначення сорту – використання в олійно-жировій і кондитерській індустрії.
Технологія вирощування гарбуза на насіння
Ґрунти та розташування посівів. Гарбуз вимагає родючих структурних ґрунтів, переважно легкого механічного складу (чорноземи легко- та середньосуглинкові) з рН від 6,0 до 7,0; малопридатні для нього важкі суглинки. Під насіннєвий гарбуз обирають поля з невеликою кількістю бур’яну та без багаторічних бур’янів (осот, пирій, берізка тощо). Додатково беруть до уваги рельєф поля та рівень розташування ґрунтових вод (на 2,5–3,0 м). У північних регіонах гарбуз краще розміщувати на південних схилах; у засушливих – на схилах, більш забезпечених вологою.
Гарбуз потребує родючих структурних ґрунтів, переважно легкого механічного складу
Попередники. Найважливіше значення для підвищення врожайності насіння гарбуза мають науково обґрунтовані системи чергування культур. Гарбуз можливо вирощувати в різних сівозмінах – польових, спеціальних баштанних, овочево-кормових та інших.
Багаторічними дослідженнями та досвідом підтверджено, що найкращим попередником гарбуза в польових сівозмінах є озима пшениця після чорного удобреного пару; хорошими – кукурудза на силос і багаторічні трави (особливо бобові). Допустимі — ячмінь, яра пшениця та інші однорічні ярі зернові. Небажаними попередниками є соняшник, кукурудза на зерно, суданська трава.
В овочево-кормових сівозмінах хорошими попередниками є цибуля, ранні помідори і картопля, капуста рання, овочевий горох; поганими – коренеплідні та всі рослини з родини Гарбузові (огірок, кавун, диня, кабачок). Небажаною є також монокультура гарбуза. Садити гарбуз по гарбузу або по інших баштанних можна не раніше ніж через чотири-п’ять років.
Добрива. Незалежно від типу ґрунтів, гарбуз позитивно реагує на внесення добрив. У Степу під нього бажано додавати не менше ніж 20–30 т/га свіжого або 10–15 т/га перепрілого гною, в Лісостепу — 30–40 т/га гною або 20–30 т/га перегною. Рекомендовані дози мінеральних добрив у Степу N45-60P60K45-60, у Лісостепу – N60P60K60.
Всю дозу органічних і фосфорно-калійних добрив додають під оранку, азотні – під весняну культивацію (100 %) або розкидають (50 % навесні під культивацію, 50 % – у підживлення). Ефективніше додавати добрива, розділивши їхню норму на чотири періоди: під зяблеву (на пісках – весняну) оранку — основні добрива (вся доза органічних, 2/3-3/4 дози фосфорних, від 2/3 до повної дози калійних); під весняну культивацію або під час посадки – 1/3-1/4 дози фосфорних і половинну норму азотних. Решту азотно-калійних добрив розділяють на додавання у два підживлення (по N15K10): перше – відразу після появи масових сходів, друге – на початку утворення стебла.
Під час підживлення добрива додають у сухому або розчиненому вигляді. Охоронна зона за першого підживлення – 15-20 см, за другого – на відстані 60-70 см від ряду. Глибина внесення мінеральних добрив – 10-12 см. Як азотні добрива можливо застосувати гноївку, пташиний послід, розбавлені водою в 10-15 разів. Задля економії мінеральних добрив застосовують точкове внесення (по N30P40K30).
Обробка ґрунту. Після збору попередника ґрунт обов’язково розпушують дисковими знаряддями на глибину 6–10 см у два проходи. На ділянках, сильно забруднених коренепаростковими бур’янами, в період появи їхніх розеток додатково проводять глибше (10–12 см) розпушування лемішними лущильниками. Шар багаторічних трав обробляють плугами з передплужниками відразу після крайнього скошування трав. В інших випадках, незалежно від попередника, через 20–25 днів після останнього розпушування розпочинають оранку.
Поле під гарбуз орють глибоко (25–27 см) і якомога швидше. Якщо до настання зими ґрунт сильно ущільнюється або заростає бур’янами, з осені проводять додатково одну-дві культивації на глибину 10–12 см. Для уникнення дефляції ґрунтів, окрім звичайної оранки, застосовують глибокий безполицевий обробіток. Весняна оранка зменшує врожайність гарбуза. На сильно ущільнених ґрунтах оранку краще проводити навесні з одночасним боронуванням.
Передпосівна обробка ґрунту включає обов’язкове боронування зябу в оптимальні терміни і одну-дві культивації. Боронують зяб у два сліди навскіс до напряму оранки. Першу культивацію на глибину 12–14 см проводять через чотири-п’ять днів після боронування. Другу (передпосівну) роблять мілкіше — на глибину висівання насіння (7–8 см). На піщаних ґрунтах зяб переорюють без боронування і в подальшому проводять тільки передпосівну культивацію.
У разі нестачі продуктивних запасів вологи в ґрунті (у роки з короткою або сухою весною) після боронування проводять лише одну передпосівну культивацію.
Підготовка насіння до сівби
Використовують різні способи:
- механічні – шліфування, калібрування, сортування;
термічні та гідротермічні:
- обігрівання на сонці за сім-десять діб до посадки;
- прогрівання в термостаті за температури від 35 до 40 ºС протягом трьох-п’яти діб або 60 оС — протягом 4 годин;
- 4–5-добове загартовування перемінними температурами (по 12 годин за 0…2 і 18…20 °С);
- ошпарювання гарячою водою (60…80 °С) протягом 3–4 хв на ситах;
хімічні:
- замочування на 18–24 год у розчинах перманганату калію, сульфату цинку, борної кислоти (концентрація розчинів — 0,01–0,05 %);
- обробка мікроелементами, регуляторами росту рослин чи біостимуляторами;
- протруювання проти хвороб (антракнозу, пероноспорозу, фузаріозного в’янення, бактеріозу) і шкідників (дротянки, совки);
фізичні – барботування, обробка ультразвуком тощо.
Замочене насіння доводять до сипучого стану і висівають за теплої погоди і достатньої зволоженості ґрунту. За будь-яких способів підготовки не допускають пошкодження насіння, зниження його схожості та енергії проростання.
Терміни, способи сівби, норми висіву, глибина загортання насіння. Терміни посадки зазвичай різняться залежно від погодних умов навесні. Висівати гарбуз доцільно за температури ґрунту 10…12 °С на глибині 8–10 см. У Степу його висівають у другій-третій декадах квітня, в Лісостепу – у першій-другій — травня. За будь-яких термінів висівання обов’язково слід враховувати багаторічні дані щодо дат весняних заморозків у кожному регіоні.
Для висівання обирають високоякісне сортове насіння. Сіють гарбуз вручну (на невеликих ділянках) або механізованим способом (пневматичними сівалками AEROMAT A, СУПН-8, СУПН-12 та ін.).
Найпоширеніші широкорядні способи сівби з міжряддями 140, 180, 280 і 360 см Норма висіву насіння довгостеблових (плетистих) сортів видів твердокорий (Український багатоплідний, Мозоліївський 15, Мигдальний 35, Південний) і мускатний (Новинка, Гілея, Арабатський) становить 3–4 кг/га; виду великоплідний (Стофунтовий, Рекорд, Гібрид 72, Славута, Херсонський, Ждана) – 5–6 кг/га. Кущові сорти (Валок, Світень, Лель, Гамлет) висівають нормою 5–6 кг/га або більше (за загущення — до 15–18 тис. рослин/га).
Насіння висівають на глибину 7–8 см і глибше (за сівби у сухий ґрунт), але обов’язково — у зволожений шар. У дні із сухою погодою посіви прикочують до та після посадки.
Найпоширеніші широкорядні способи сівби з міжряддями 140, 180, 280 і 360 см. Схема розташування рослин під час обробітку сортів гарбуза з довгим стеблом у Південному Степу – 210 х 200 см (щільність посіву — 2,4 тис. рослин/га), у Центральному Степу – 210 х 140 см (3,4 тис. рослин/га), у Лісостепу – 140 х 140 см (5,1 тис. рослин/га). Обробляють кущові сорти гарбуза за схемою 140 х 70 см (щільність — 10,2 тис. рослин/га).
Догляд за рослинами. Найбільші врожаї плодів і насіння одержують за проведення не менше ніж трьох міжрядних обробок до змикання стебла та двох-трьох ручних прополювань. Посіви гарбуза обробляють овочевими або баштанними культиваторами. Першу культивацію проводять після позначення рядків або у фазі першого листка рослини на глибину 12–14, другу – на 8–10 см (у фазі трьох-п’яти листків), третю (під час формування стебла) і наступні – на глибину 6–8 см.
У разі формування ґрунтової кірки посіви боронують до появи сходів упоперек рядків легкими боронами не пізніше ніж п’ять діб після посіву. За затримки появи сходів гарбуза проводять досходову міжрядну обробку (за сходами маякової культури). У суху погоду глибину міжрядних обробок зменшують на 2–3 см. Охоронні зони під час першої обробки – 10–15 см, надалі — ширші. Після першої міжрядної обробки розпушують ґрунт у рядку вручну, на глибину 3–4 см, знищують бур’яни в охоронній смузі. На загущених посівах проводять одно-, дворазове прорідження рослин: перше – у фазі одного-двох листків одночасно з першим прополюванням, друге – у фазі «шатрика» (три-п’ять листків), яке поєднують із другою міжрядною обробкою і другим прополюванням.
Гарбузи краще, ніж інші баштанні рослини, реагують на зрошення. На зрошуваних ділянках потрібно підтримувати вологість ґрунту від появи сходів до цвітіння на рівні 70 % НВ, від цвітіння до утворення плодів — від 70 до 80 % НВ. Після зав’язування плодів поливи слід зупинити. Норма і кількість поливів залежать від способу зрошення, ґрунтово-кліматичної зони і погодних умов.
Захист рослин проти хвороб, шкідників і бур’янів. Гарбуз в Україні найчастіше уражається грибковими (борошниста роса, пероноспороз, антракноз, чорна гниль), бактеріальними (плямистість листків і плодів, верхівковий і квітковий бактеріози, токсичний бактеріоз) і вірусними (звичайна огіркова і гарбузова мозаїки) хворобами.
Посівам гарбуза шкодять шкідники: сисні (баштанна попелиця, павутинний кліщ, цибулевий трипс), гризучі (дротяники, жуки, гусінь совок) та інші (саранові, гризуни, птахи).
Прояви борошнистої роси
Антракноз
Пероноспороз Із заходів боротьби з хворобами, шкідниками і бур’янами слід використовувати профілактичні, агротехнічні та хімічні способи (відповідно до потреби). Серед профілактичних обов’язковими є використання здорового і очищеного від бур’янів посівного матеріалу, якісний збір врожаю, вчасне знищення рослинних залишків, бур’янів у посівах і на узбіччях доріг. Найважливішими агротехнічними заходами є використання сівозмін, своєчасна високоякісна обробка ґрунту та догляд за рослинами.
Насінницькі заходи. В природних умовах сорти різних культурних видів гарбуза (твердокорого, великоплідного і мускатного) між собою не перезапилюються. Тому просторова ізоляція між посівами гарбуза різного виду на відкритій місцевості повинна бути 50, на захищеній – 20 м. У межах одного виду вона повинна становити 800 м на відкритій ділянці, 400 м – на закритій (за винятком мускатного).
Для збереження сортових властивостей і отримання високоякісного насіння на посівах протягом вегетації обов’язково проводять фітосанітарні та сортові прочищення. Тобто прибирають рослини, пошкоджені хворобами і шкідниками, а також усі нетипові для сорту (домішки) рослини та плоди. Перше сортове прочищення посівів проводять у фазі бутонізації жіночих квіток, друге — у фазі формування плодів, третє – в період їхнього дозрівання. Гарбузи потребують додаткового запилення бджолами, тому що мають набагато більший і важчий пилок. За появи жіночих квіток на плантацію вивозять бджіл (по два вулика на гектар).
Збирання врожаю, видалення та доробка насіння. Збирання плодів гарбуза на насіння проводять за один захід у фазі повної фізіологічної стиглості, яка настає через 60–110 діб від початку їхнього зав’язування. Зазвичай гарбузи твердокорого виду готові для збирання через 90–110 діб, великоплідного – через 120–150, мускатного – через 130–140 діб від дати посадки. Повне дозрівання насіння в пло