Неабиякої шкоди плодовим деревам наносять щитівки та фальшивощитівки; великого розповсюдження набули й завдають шкоди (особливо в регіоні Степу) каліфорнійська, а в Лісостепу — грушоподібна щитівки. Приблизно через 33–38 діб після завершення цвітіння пізніх видів яблуні пробуджуються личинки-мігранти каліфорнійської щитівки, котрі, витягуючи сік з кори, фруктів та листків, провокують висихання паростків і гілок, а на плодах з’являються червоні крапки, що знижує їх смакові та товарні якості. Розвивається у двох генераціях. Личинки грушоподібної щитівки вилуплюються після завершення цвітіння. Шкідник формує одну генерацію.
Листяний покрив плодових дерев уражають різні види молей. У садах приватної власності найбільш частими і шкідливими різновидами є яблунева та плодова горностаєві молі. Перший вид розвивається лише на яблуні, другий — здебільшого на кісткових культурах. Вони існують зграями, заселяють верхівки паростків, затягують їх павутиною, формуючи великі гнізда-“оселі”. Гусінь харчується від 35 до 45 днів. За цей час вони мігрують на інші гілки, об’їдаючи листя. На садових ділянках іноді можна було бачити, коли дорослі дерева при високій кількості популяції фітофагів ставали без листя. Горностаєві молі продукують за рік одну генерацію. Листомінуючі молі представлені яблуневою нижньою — спеціалізований шкідник, верхньою плодовою (шкодить усім рослинам родини розоцвітих) і глодовою кільцевою міллю. Самиці верхньої відкладають яйця з верхньої частини листка, нижньої та глодової — з нижньої. Гусінь нищить внутрішню частину листка у вигляді овальних мін діаметром 7–8 мм і залишає в них концентричні кола дрібних чорних випорожнень. У випадку масового заселення рослин листомінуючими молями на листках налічується більше 10 мін. Пошкоджені листки змінюють колір із зеленого на блідо-жовтий або темно-коричневий, зменшується їх асиміляційна площа, погіршується процес фотосинтезу. Глодова міль за рік дає одне покоління, а верхня та нижня — три.
У червні починається політ метеликів грушевої плодожерки. Це специфічний шкідник, він пошкоджує виключно грушу. При великій популяції може принести чималої шкоди плодам раннього і середнього періодів дозрівання. Метелики літають через 35–38 днів після цвітіння виду Олександрівка. Для правильного визначення терміну проведення захисних робіт необхідно зафіксувати дату закінчення цвітіння. Самиці грушевої, аналогічно як і яблуневої, плодожерки літають і відкладають яйця ввечері, коли температура більша за 15°С. Відкладені яйця червоні, потім стають рожево-сірими. Гусінь після вилуплення, не покидаючи яйця, відразу вгризається у фрукт, прокладає хід до насіннєвої камери, де живиться насінням до моменту переходу на заляльковування. Подібна особливість розвитку грушевої плодожерки ускладнює боротьбу з нею. Генерація однорічна.
Надзвичайно великої шкоди яблуні завдає яблунева плодожерка. Втрати фруктів можуть бути більше 80%. Після вилуплення гусінь деякий час “мандрує” в пошуках плоду. Їй властиво не відразу проходити до насіннєвої камери, тому вона виповзає на поверхню плоду в пошуках іншого ходу. Перший вхідний отвір загоюється, а у другому плоді гусінь виїдає насіння і до переходу на коконування може пошкодити 2–3 плоди. Такий спосіб життя яблуневої плодожерки спрощує тактику хімічного захисту від неї у порівнянні з грушевою. Яблунева плодожерка, враховуючи зону, дає два (у північних районах за спекотного літа розвивається друга, додаткова, генерація) чи три покоління.
Хибногусениці яблуневого плодового пильщика старшого віку виїдають все насіння і нищать насіннєву камеру, а сливового — незатверділі кісточки, покидають пошкоджену зав’язь і коконуються у верхньому шарі грунту. За період свого розвитку одна личинка ушкоджує від 3 до 6 плодів. Розвиваються в одній генерації.
У червні на корі плодових, деревних і чагарникових рослин: клена ясенелистого, терну, глоду, волоського горіха — починають вилуплюватися личинки буйволоподібної цикадки (горбатки буйвол). Шкідник поширений усюди, особливо в молодих насадженнях плодових культур, особливо згубний на Півдні України. За значного заселення рослин цикадкою ушкодження, завдані нею, призводять до висихання паростків і молодих дерев. Шкодять самиці, роблячи парні надрізи кори і деревини у вигляді дужок, у які відкладають яйця. З надрізів виділяється сік, камедь, кора відстає і відмирає, паростки та гілочки не ростуть, засихають. Личинки цикадки живляться соком культурних рослин і бур’янів (осоти, берізка польова, щириця, люцерна, горох, морква). За відсутності такого корму вони гинуть. За рік формує одну генерацію.
На початку літа часто можна помітити на груші чорні верхівки паростків і скупчення на них личинок грушевої листоблішки помаранчевого з бурими плямами на спині (у першому) і зелено-коричневого кольору в п’ятому віці. Личинки, витягуючи сік, вкривають листя і паростки екскрементами — медяною росою або падевим медом, який липне і виблискує на сонці. На таких листках поселяються сажисті сапрофітні гриби, вони змінюють зелене забарвлення листя на чорне. Ушкоджене листя деформується і відмирає, паростки не ростуть, плоди мають низькі смакові та товарні властивості. Протягом року розвивається 4–5 генерацій.
У саду можна знайти краї листків яблуні, груші, скручені вгору у вигляді тугих червоних трубочок, усередині котрих розташовуються по кілька десятків личинок галиці. Ушкоджені листки чорніють, засихають і опадають. Яблунева та грушева листкові галиці дають на рік, відповідно, 3–4 та 4–5 генерацій. Щоб їх позбутися, зрізають і спалюють уражені паростки.
Плодовим деревам (особливо на молодому листі) чималої шкоди завдають попелиці: зелена яблунева, грушево-зонтична, сливова запилена, смугаста персикова, вишнева та ряд інших видів. Личинки та дорослі комахи збираються на листках і паростках, витягуючи з них сік, а яблунева подорожникова попелиця шкодить ще й плодам, вони деформуються. Ушкоджене листя скручується і закриває їх. Паростки погано ростуть, викривлюються і при сильному ураженні засихають. З весни до осені попелиці розмножуються без запліднення (партенокарпічно), народжуючи живих особин. За літо, враховуючи вид, розвивається 10–15 поколінь. Витягуючи соки з рослин, личинки виділяють медвяну росу. Солодкими виділеннями смакують мурахи, які у великій кількості збираються в колоніях попелиць і захищають їх від хижих корисних комах (сонечко, личинки сирфід і золотоочки).
Плодам сливи, аличі, абрикоса, терну, вишні та черешні завдає шкоди евритома сливова, або сливова товстоніжка. Через 10–12 діб після цвітіння сливи самиця яйцекладом проколює зав’язь і всередину ще не затверділої кісточки відкладає яйце. Личинки після вилуплення живуть у кісточці і харчуються її ядром. Пошкоджені плоди завчасно забарвлюються у фіолетовий колір і опадають на землю разом із личинками, котрі зимують у кісточці. Генерація однорічна.
Молодим і старим плодовим деревам та посадкам ягідних культур шкодять личинки хрущів, здатні підгризати коріння, а при великій кількості — кору кореневої шийки дерев. Підгризання кореневої системи рослин протягом вегетаційного періоду призводить до поступового висихання молодих саджанців, плодоносних дерев, кущових ягідників, суниці. Личинки в пошуках їжі, рухаючись по горизонталі, долають значну відстань — приблизно 100 м, – надають перевагу більш вологому грунту.
У червні для плодових дерев властивий інтенсивний ріст паростків і фруктів. Якщо в цей час бувають опади, то виникає небезпека масового ураження дерев яблуні та груші вторинною інфекцією парші; абрикоса, сливи, черешні — клястероспоріозом, або дірчастою плямистістю; вишні та інших кісточкових — кокомікозом.
Справжньою бідою для яблуні та груші є парша, яка уражає молоде листя, квіти, плодоніжки, плоди, а на груші кору. Найбільш уражаються сорти яблуні Ренет Симиренка, Айдаред, Мекінтош, Спартан, груші — Лісова красуня, Ільїнка, Бере Арданпон, Бергамот мліївський. Сприятливі умови для розвитку хвороби формуються за вологої та теплої погоди. Спори швидко проростають і заражають молоде листя за крапельної вологи і температури, близької 15°C. Якщо не провести захисні заходи, вітер і дощ перенесуть збудник парші на здорове листя та плоди. Плями парші яблуні знаходяться переважно з верхньої сторони листка, а груші — з нижньої. На плодах уражена тканина твердне, тріскається, в утворені ранки потрапляють спори моніліальної гнилі, вони гниють, стають чорними і висять на дереві до наступного року. Уражені паростки груші покриваються дрібними здуттями, котрі згодом розриваються під впливом конідій, від чого кора має шорсткий вигляд і лущиться.
Збудники хвороб мають “вузьку спеціалізацію”: збудник парші яблуні не уражає грушу і навпаки. Щоб запобігти втратам урожаю зерняткових порід від парші, вирощують сорти, стійкі до хвороби. У асортименті яблуні та груші стійкими до парші є вітчизняні та інтродуковані закордонні сорти. Яблуня — Імрус, Чистотіл, Едера, Аскольда, Пріма, Прісцила, Пріам, Орловім, Первенець; груші — Любимиця Клаппа, Золотоворітська, Трембіта, Яблунівська, Етюд, Жозефіна мехельнська.
Листя вишні та черешні сильно уражається кокомікозом як на молодих, так і на плодоносних деревах. Менш схильні до ураження слива, абрикос, терен. У першій половині червня з нижньої сторони листків з’являються численні розкидані або близько розташовані плями темно-бурого кольору. На плодоніжках вишні ураження мають вигляд білуватих плям із рожевою облямівкою. На плодах у місцях ураження утворюються вдавлені великі коричневі плями зі світлим нальотом спороношення. Гриб дає за літній сезон 8–10 поколінь і масово вражає вишню та черешню. Хвороба менш активно розвивається в суху погоду. Масове ураження кокомікозом викликає наприкінці липня і в серпні опадання листя, і дерева оголюються повністю. У дерев, які втратили листя, погіршується зимостійкість, відбувається неповне закладення плодових бруньок під урожай наступного року. Сорти черешні, що сильно уражуються кокомікозом, — Дрогана жовта, Жабуле, Валерій Чкалов, Присадибна, Красуня Києва; вишні — Анадольська, Володимирська, Любська, Гріот український. Сорти черешні, що слабо уражуються хворобою, — Бігарро Оратовського, Мелітопільська рожева, Киянка, Чорна пізня, вишні — Шпанка рання, Мелітопольська десертна, Українка, Шалунья, Жуковська.
Для покращення фітосанітарного стану в садових агроценозах і отримання стабільних і рясних урожаїв важливо протягом періоду вегетації проводити комплекс заходів із догляду за плодово-ягідними культурами. Пестицидне навантаження зменшують шляхом впровадження сортів, імунних і стійких до плямистостей, борошнистої роси та інших економічно важливих збудників хвороб. Поширення інфекції патогенів і зменшення кількості шкідників досягають, видаляючи прикореневу поросль, зачищаючи штамби, скелетні гілки від старої відмерлої кори, моху, лишайників, згрібаючи та обрізаючи суху й хвору біомасу рослин із наступним її спалюванням або подрібненням (гілки) і закладанням у компостну яму. В саду створюють сприятливий культурний агрофон: проводять обрізання та проріджування крони дерев і кущів, що поліпшує циркуляцію повітря, освітлення, швидке підсихання вологого листя. Уникають загущення посадок, внесення великих норм азотних добрив. Проведення перерахованих вище заходів, крім профілактичного, має ще дієвий, цілеспрямований характер, який проявляється в погіршенні екологічних умов для розвитку шкідливих організмів і зниженні щільності їх популяцій.
Проведення захисних заходів, як і їх вибір, залежать від загрози ураження чи пошкодження рослин. Щоб мати чітку картину шкодочинності, потрібно постійно спостерігати за розвитком і поширенням шкідливих організмів.
У період вегетації проти личинок-мігрантів грушоподібної щитівки обробку проводять після завершення цвітіння яблуні, а проти каліфорнійської — наприкінці червня на початку липня. Для обприскування дерев використовують препарат №30В, 78% к.е., 0,4 л/20 л води. У промислових насадженнях проти щитівок застосовують фосфорорганічні препарати: Бі-58 новий, 40% к.е.*, 0,8–2 л, Диметоат, 40% к.е.*, 2 л, Дурсбан*, 48% к. е., 2 л/га, Рогор-С, 40% к.е.*, 2 л, Фуфанон, 57% к.е.*, 2 л/га (аналог карбофосу) або комбінований препарат Нурелл Д*, 55% к. е., 1—1,5 л/га.
Проти кокцид результативні препарати неонікотиноїдної групи: Конфідор максі, 70% в.г., 0,07 кг, Моспілан, 20% р.п., 0,4–0,5 кг/га. Ці препарати рекомендовано для застосування в садах різних форм власності. Щоб досягти високої результативності обприскування, стежать, аби робочий розчин добре зволожив усі частини дерева, особливо тріщини на корі. У випадку виявлення заселення насаджень щитівками вживають механічних заходів: зчищають і спалюють стару кору, вирізають засохлі гілки і навіть викорчовують дерева, сильно заселені шкідником, з обов’язковим спалюванням.
Обприскування проти горностаєвих молей проводять відразу після закінчення цвітіння яблуні, під час формування гусінню великих павутинних гнізд. Для хімічного захисту використовують один із інсектицидів піретроїдної групи: Арріво, 25% к.е., 1,5 мл; Децис, 2,5% к.е., 2 мл; Кінмікс, 5% к.е., 2 мл; Карате, 5% к.е., 2 мл; Ф’юрі, 10% в.е., 0,7 мл; Фастак, 10% к.е., 2 мл; Шерпа, 25% к.е., 1,5 мл/10 л води. У присадибних садах із дерев знімають павутинні гнізда з гусеницями та лялечками горностаєвих молей і спалюють їх. У гусеницях розвивається паразит агеніаспіс, який може знищити близько 70% особин шкідника. Для збільшення чисельності агеніаспіса павутинні гнізда з гусеницями не спалюють, а розміщують у ящики, обтягнуті металевою чи капроновою сіткою з отвором 1–1,5 мм, і залишають у саду. Коли розвиток імаго паразита закінчується, із гусениць виходять молі, летять у сад і заражають нові яйця. Обприскування проти мінуючих молей проводять після цвітіння яблуні, використовуючи піретроїдні інсектициди. Обробки проти мінуючих молей літніх генерацій збігаються з обробками проти яблуневої плодожерки.
Окрім хімічного, проти імаго молей та інших шкідників ряду лускокрилих ефективний фізико-механічний метод. Метелики літають головним чином у сутінках і вночі. Для їх виловлювання і наступного знищення застосовують пастки з бродячими пахучими речовинами. Для приготування принад використовують сухофрукти, з котрих варять узвар. Після охолодження до узвару додають цукор і дріжджі. Як принаду можна використовувати мелясу. Приготовані принади розливають у коритця або в інші ємності та розвішують на кронах дерев або розставляють серед рослин. Метелики летять на запах, попадають у рідину і гинуть. Із пасток метеликів щодня потрібно видаляти. Розміщення пасток дає змогу не тільки зменшити кількість метеликів, а й вести спостереження за динамікою їх чисельності та розвитком шкідників.
Визначення оптимального терміну захисних дій проти гусениць першого покоління яблуневої плодожерки базується на визначенні суми ефективних температур — 230°С (поріг — 10о), для грушевої — 380°С. Обприскування проти яблуневої плодожерки доцільне за пошкодження 2% і більше плодів урожаю в попередньому році і в разі виявлення двох і більше гусениць (що зимували) на ловчий пояс. Обробку проводять на 5–6 днів пізніше терміну, коли сума температур досягне 230°С. Зниження чисельності яблуневої плодожерки у другому і третьому поколіннях можливе, якщо в червні на штамби дерев розкладати ловчі пояси і періодично їх знімати і знищувати в передімагінальні стадії. Ефективним заходом є систематичне збирання і знешкодження опалих яблук, що завадить гусені вийти з плоду на коконування.
За сучасних умов як для промислових насаджень, так і для приватного сектору проти шкідливих
членистоногих рекомендовано новий клас інсектицидів із групи регуляторів росту комах. Препарати цієї групи порушують метаморфоз комах, кліщів, а саме: розлад ембріонального розвитку. Для роздрібного продажу населенню рекомендовано інсектициди Матч, 10% к.е., і Рімон, 10% к.е., з нормою витрати, відповідно, 8 мл/5 л і 6 мл/ 10 л води. Матч і Рімон стримують утворення хітину, що унеможливлює формування кутикули в процесі линьки. Цим препаратам властивий тривалий період захисної дії (25–35 днів), який у 2–2,5 рази більший, ніж у ФОС чи піретроїдів. Окрім головних шкідників плодових культур (листовійки, плодожерки, мінуючі молі), Матч контролює бурого та інші види павутинних кліщів, а Рімон — личинкову стадію шкідників родин твердокрилих (квіткоїди, брунькоїд, казарка, букарка), рівнокрилих (попелиці, листоблішки), двокрилих (вишнева муха, галиці). Регулятори росту комах безпечні для корисної ентомо- та акарофауни, що дає змогу збільшити щільність їх популяції і підвищити роль у регуляції кількості шкідливих комах і кліщів. Оптимальними строками обприскування є завчасна обробка плодових дерев — до відкладання самицями яєць. За такого режиму застосування досягається висока результативність проти фітофагів, личинки котрих ведуть прихований спосіб життя і є недоступними для контактних препаратів.
Після цвітіння яблуні та сливи проти плодових пильщиків застосовують системні препарати: Актара, 25% в.г., 1,5 г, Вектор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Конфідор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Моспілан, 20% р.п., 2 г/10 л води. Регулярне обривання і збирання ушкодженої зав’язі з наступним її знищенням зменшує кількість популяцій плодових пильщиків.
Заходами захисту від буйволоподібної цикадки є підтримання сприятливого агрофону в садових насадженнях, утримання грунту під чорним паром і знищення бур’янів (особливо в червні) тощо. Ефективними хімічними засобами проти цикадки є препарати Актара та Конфідор у рекомендованих нормах витрати. В садах і полях розсадника обприскують дерева і рослинність під ними. Оптимальні терміни обробок — із другої декади червня до другої декади серпня.
У період живлення проти грушевої листоблішки (у фази рожевого бутона, закінчення цвітіння, у разі потреби — влітку) використовують Шерпу, але якщо після її застосування відзначено низьку результативність, то обробку проводять вдруге фосфорорганічним препаратом Золон, 35% к.е.* (30 мл) або баковою сумішшю цих препаратів у половинних нормах витрати: відповідно, — 1 і 15 мл/10 л води. Обов’язкова вимога: щоб застосування ФОС було високоефективним, температура повітря під час обробки має бути не нижчою 18°С. Останню обробку Шерпою проводять за 25, Золоном — 40 днів до збирання врожаю.
Щоб запобігти масовому ушкодженню зерняткових порід листковими галицями, рослини обприскують Шерпою, Золоном* або баковою сумішшю цих інсектицидів у половинних нормах витрати.
Для контролю розвитку попелиць застосовують біологічний інсектицид Актофіт, 0,2% к.е., 40–60 мл/10 л води. Якщо є ризик розмноження попелиць на ягідних культурах у період від цвітіння до збору врожаю, рослини обприскують робочим розчином препарату. Екологічно безпечною для ентомофагів і людини є обробка ягідників проти попелиць відваром або настойкою тютюну з господарським милом. Перераховані вище біологічні засоби застосовують проти цієї групи шкідників і на плодових культурах. Високоефективні проти попелиць Актара, Конфідор, Моспілан і піретроїдні інсектициди.
За великої кількості сливової товстоніжки і в разі невиконання захисних заходів можна повністю втратити урожай сливи. Щоб зменшити кількість личинок, потрібно ретельно зібрати опалі плоди і знешкодити їх за межами садової ділянки. Масове осипання плодів, пошкоджених товстоніжкою, починається наприкінці червня — в першій декаді липня. Перша обробка інсектицидами проти імаго товстоніжки збігається з обробкою проти пильщика (кінець цвітіння сливи). Друге обприскування проводять через 10–12 днів. Для цього використовують препарати Бі-58 новий*, 20 мл, Каліпсо, 48% с.к*, або Дантоп, 16% в.г., з нормою витрати 2,5 г/10 л води.
Щоб забезпечити нормальний ріст і розвиток рослин на новій ділянці, призначеній для посадки рослин, на початку осені грунт перекопують і вибирають із нього різновікових дугоподібної форми личинок західного або східного травневого, червневого, мармурового або інших видів хрущів. Цей захід повторюють навесні перед посадкою. Зібраних личинок добре поїдають кури або їх знищують. Слід врахувати, що личинки хрущів живуть у грунті 3–4 (західний травневий), 4–5 років (східний травневий), і шкода, яку вони завдають кореневій системі в перші роки розвитку, буде малопомітною, тоді як личинки четвертого року життя значно ушкоджують підземну частину рослини. Механічні заходи з покращення грунту від личинок мають профілактичний характер і не дають змогу повністю видалити всіх шкідників. Внаслідок вертикальної чи горизонтальної міграцій нові личинки знову з’являються під недавно висадженими плодово-ягідними культурами після попереднього збору їх родичів і завдають рослинам значних збитків. З виявленням фітофага, після посадки рослин, проводять їх захист способом поливання під корінь робочим розчином препаратів Актара, 25 г, або Конфідор, 20% в.р.к., 20 мл/10 л води.
Щоб зберегти врожай від плодової гнилі, потрібно вирізати всі засохлі гілочки з квітами та листям, уражені моніліальним опіком, які є джерелом інфекції моніліальної плодової гнилі. Обрізаючи хворі гілки, одночасно видаляють здорові тканини паростка (5 см) і спалюють їх. Зрізи дезінфікують 1% розчином мідного купоросу і замазують садовим варом або масляною фарбою. Такий захід дає змогу видалити уражені гілки, які є джерелом інфекції моніліального опіку — весняна, та плодової гнилі — літня форма хвороби. Вирізають і спалюють також паростки яблуні, смородини та агрусу, уражені борошнистою росою. Проти борошнистої роси застосовують фунгіциди Сапроль, Вектра. Проти сферотеки на агрусі непогані результати дає кальцинована сода з милом (по 50 г на відро води). Обробку можна проводити в період наливання плодів з інтервалом 5–7 днів.
Несприятливі екологічні умови (хвороби, шкідники, близьке розташування грунтових вод тощо) спричинюють утворення камеді на корі кісточкових дерев. Камедь видаляють механічно разом із ураженою тканиною (до здорової), а в травмовану ділянку з інтервалом 5–7 днів втирають кашоподібну масу із щавлю або замазують її садовим варом.
Влітку зерняткові культури, схильні до парші, обприскують фунгіцидами: Скор, Стробі, Флінт, Вектра, Купроксат, Дітан М 45 або Сапроль. За слабкого розвитку парші через 10–12 днів після попередньої обробки обприскування повторюють 0,5% сечовиною з додаванням калійної солі (50 г/ 10 л води). В районах зі сприятливими умови для розвитку борошнистої роси (суха та жарка погода) дотримуються високої агротехніки, застосовують поливання, не допускають в саду висихання грунту. Протягом літа на схильних до хвороби сортах яблуні видаляють уражені борошни