Щитівки та несправжні щитівки завдають значної шкоди плодовим деревам; особливо поширені та шкідливі (у зоні Степу) — каліфорнійська щитівка, а в Лісостепу — комоподібна щитівка. Через 33–38 днів після цвітіння пізніх сортів яблуні відроджуються рухомі личинки каліфорнійської щитівки, які, висмоктуючи сік з кори, плодів та листя, спричиняють засихання пагонів і гілок. На плодах залишаються червоні цятки, що погіршує їх смакові та товарні характеристики. Шкідник розвивається у двох поколіннях. Личинки комоподібної щитівки з’являються після цвітіння. Цей шкідник має одне покоління.
Різні види молей пошкоджують листовий апарат плодових дерев. У присадибних садах найпоширенішими та найнебезпечнішими є яблунева та плодова горностаєві молі. Перший вид спеціалізується на яблуні, а другий — переважно на кісточкових культурах. Вони живуть колоніями, оселяються на верхівках пагонів, обплутують їх павутинням, формуючи великі гнізда-“хатинки”. Гусениці живляться протягом 35–45 днів. За цей час вони переміщуються на інші гілки, позбавляючи їх листя. У садках спостерігалося, як старовинні дерева, за високої чисельності фітофагів, залишалися повністю безлистяними. Горностаєві молі дають одне покоління на рік. Листомінучі молі представлені яблуневою нижньобічною міллю — спеціалізованим шкідником, верхньобічною плодовою міллю (уражує всі рослини родини розоцвітих) та глодовою круговою міллю. Самки верхньобічної молі відкладають яйця зверху листка, а нижньобічної та глодової — знизу. Гусінь ушкоджує середину листа, створюючи овальні міни діаметром 7–8 мм, залишаючи в них концентричні кола дрібних чорних екскрементів. При масовому заселенні рослин листомінуючими мілями на листках може нараховуватися понад 10 мін. Пошкоджене листя змінює колір із зеленого на світло-жовтий або темно-коричневий, його асиміляційна поверхня зменшується, а процес фотосинтезу погіршується. Глодова міль має одне покоління на рік, тоді як верхньобічна та нижньобічна — три.
У червні спостерігається літ метеликів грушевої плодожерки. Це специфічний шкідник, який уражує лише грушу. При високій чисельності може завдати значної шкоди плодам раннього та середнього терміну дозрівання. Метелики літають через 35–38 днів після цвітіння сорту Олександрівка. Для точного визначення часу проведення захисних заходів важливо зафіксувати дату завершення цвітіння. Самки грушевої, як і яблуневої, плодожерки літають і відкладають яйця ввечері, коли температура перевищує 15°С. Відкладені яйця спочатку червоні, потім стають рожево-сірими. Гусінь після вилуплення, не виходячи з яйця, одразу вгризається в плід, прокладає хід до насіннєвої камери, де живиться насінням до виходу на заляльковування. Така особливість розвитку грушевої плодожерки ускладнює боротьбу з нею. Генерація однорічна.
Надзвичайно великої шкоди яблуні завдає яблунева плодожерка. Втрати плодів можуть перевищувати 80%. Після виплоджування гусінь деякий час “блукає” в пошуках плоду. Їй властиво не одразу потрапляти до насіннєвої камери, тоді вона вибирається на поверхню плоду в пошуках іншого ходу. Перший вхідний отвір зарубцьовується, а в другому плоді гусінь виїдає насіння і до виходу на коконування може пошкодити 2–3 плоди. Такий спосіб життя яблуневої плодожерки полегшує тактику хімічного захисту від неї порівняно з грушевою. Яблунева плодожерка, залежно від регіону, дає два (у північних районах за спекотного літа розвивається друге, факультативне, покоління) або три покоління.
Несправжні гусениці яблуневого плодового пильщика старшого віку виїдають все насіння та руйнують насіннєву камеру, а сливового — недозрілі кісточки, покидають пошкоджену зав’язь і коконуються у верхньому шарі ґрунту. За період свого розвитку одна личинка пошкоджує від 3 до 6 плодів. Розвиваються в одній генерації.
У червні на корі плодових, деревних та чагарникових рослин: клена ясенелистого, терену, глоду, волоського горіха — починають виплоджуватися личинки буйволоподібної цикадки (горбатка буйвол). Шкідник поширений повсюдно, переважно в молодих насадженнях плодових культур, особливо шкідливий на Півдні України. При сильному заселенні рослин цикадкою, пошкодження, спричинені нею, призводять до засихання пагонів і молодих дерев. Шкодять самиці, роблячи парні надрізи кори та деревини у вигляді дужок, у які відкладають яйця. З надрізів виділяється пасока, камедь, кора відстає і відмирає, пагони та гілочки недорозвиваються, засихають. Личинки цикадки живляться соком культурних рослин і бур’янів (осот, берізка польова, щириця, люцерна, горох, морква). У разі відсутності такого корму вони гинуть. За рік дає одну генерацію.
На початку літа часто можна помітити на груші почорнілі верхівки пагонів та скупчення на них личинок грушевої листоблішки: оранжевих з бурими плямами на спині (у першому віці) та зелено-коричневого забарвлення (у п’ятому віці). Личинки, висмоктуючи сік, рясно вкривають листя та пагони екскрементами — медяною росою або падевим медом, який блищить на сонці. На таких листках поселяються сажкові сапрофітні гриби, вони змінюють зелене забарвлення листя на чорне. Пошкоджене листя деформується і відмирає, пагони недорозвиваються, плоди мають низькі смакові та товарні якості. Протягом року розвивається 4–5 поколінь.
У саду можна виявити краї листя яблуні, груші, закручені догори у вигляді щільних червоних трубочок, усередині яких розміщується по кілька десятків личинок галиці. Пошкоджені листки чорніють, засихають і осипаються. Яблунева та грушева листові галиці дають на рік, відповідно, 3–4 та 4–5 поколінь. Щоб позбутися їх, зрізають і спалюють пошкоджені пагони.
Значної шкоди плодовим деревам (особливо на молодому листі) завдають попелиці: зелена яблунева, грушево-парасолькова, сливова опушена, смугаста персикова, вишнева та низка інших видів. Личинки та дорослі комахи скупчуються на листках і пагонах, висмоктуючи з них сік, а яблунева подорожникова попелиця шкодить ще й плодам, вони деформуються. Пошкоджене листя скручується і закриває їх. Пагони погано ростуть, викривлюються і при сильному пошкодженні засихають. З весни до осені попелиці розмножуються без запліднення (партеногенетично), народжуючи живих особин. За літо, залежно від виду, розвивається 10–15 поколінь. Висмоктуючи соки з рослин, личинки виділяють медяну росу. Солодкими виділеннями ласують мурахи, які у великій кількості збираються в колоніях попелиць і захищають їх від хижих корисних комах (сонечко, личинки сирфід і золотоочки).
Плодам сливи, аличі, абрикоса, терену, вишні та черешні завдає шкоди евритома сливова, або сливова товстоніжка. Через 10–12 днів після цвітіння сливи самка яйцекладом проколює зав’язь і всередину ще не затверділої кісточки відкладає яйце. Личинки після вилуплення живуть у кісточці та живляться її ядром. Пошкоджені плоди передчасно набувають фіолетового забарвлення та осипаються на землю разом із личинками, які перезимують у кісточці. Генерація однорічна.
Молодим і старим плодовим деревам та посадкам ягідних культур шкодять личинки хрущів, які здатні підгризати коріння, а за великої чисельності — кору кореневої шийки дерев. Підгризання кореневої системи рослин протягом вегетаційного періоду призводить до поступового засихання молодих саджанців, плодоносних дерев, ягідних кущів, суниці. Личинки в пошуках їжі, пересуваючись горизонтально, долають значну відстань — близько 100 м, — надають перевагу більш вологому ґрунту.
У червні для плодових дерев характерний активний ріст пагонів і плодів. Якщо в цей період спостерігаються атмосферні опади, виникає небезпека масового ураження дерев яблуні та груші вторинною інфекцією парші; абрикоса, сливи, черешні — клястероспоріозом, або дірчастою плямистістю; вишні та інших кісточкових — кокомікозом.
Справжнім лихом для яблуні та груші є парша, яка вражає молоде листя, квіти, плодоніжки, плоди, а на груші — кору. Найбільше уражуються сорти яблуні Ренет Симиренка, Айдаред, Мекинтош, Спартан; груші — Лісова красуня, Ільїнка, Бере Арданпон, Бергамот мліївський. Сприятливі умови для розвитку хвороби створюються за вологої та теплої погоди. Спори швидко проростають і заражають молоде листя при краплинній волозі та температурі, близькій до 15°C. Якщо не вжити захисних заходів, вітер і дощ перенесуть збудник парші на здорове листя та плоди. Плями парші яблуні розміщуються переважно з верхнього боку листка, а груші — з нижнього. На плодах уражена тканина стає пробковою, тріскається, в утворені ранки потрапляють спори моніліальної гнилі, вони загнивають, стають чорними та залишаються на дереві до наступного року. Уражені пагони груші покриваються дрібними здуттями, які пізніше розриваються під тиском конідій, через що кора набуває шорсткого вигляду і лущиться.
Збудники хвороб мають “вузьку спеціалізацію”: збудник парші яблуні не уражує грушу і навпаки. Для запобігання втратам урожаю зерняткових порід від парші культивують сорти, стійкі до хвороби. Серед сортів яблуні та груші стійкими проти парші є вітчизняні та інтродуковані зарубіжні сорти. Яблуня — Імрус, Чистотіл, Едера, Аскольд, Пріма, Прісцила, Пріам, Орловім, Первінець; груші — Любима Клаппа, Золотоворітська, Трембіта, Яблунівська, Етюд, Жозефіна мехельнська.
Листя вишні та черешні сильно уражується кокомікозом як на молодих, так і на плодоносних деревах. Слабше уражуються слива, абрикос, терен. У першій половині червня з нижнього боку листя з’являються численні розсіяні або близько розташовані плями темно-бурого кольору. На плодоніжках вишні ураження мають вигляд білуватих плям з рожевою облямівкою. На плодах у місцях ураження утворюються втиснені великі коричневі плями зі світлим нальотом спороношення. Гриб дає за літній сезон 8–10 поколінь і масово уражує вишню та черешню. Хвороба менш інтенсивно розвивається в суху погоду. Масове ураження кокомікозом призводить до листопаду наприкінці липня та в серпні, і дерева повністю оголюються. У дерев, які втратили листя, погіршується зимостійкість, відбувається неповноцінне закладання плодових бруньок під урожай наступного року. Сорти черешні, які сильно уражуються кокомікозом: Дрогана жовта, Жабуле, Валерій Чкалов, Присадибна, Красуня Києва; вишні — Анадольська, Володимирська, Любська, Гріот український. Сорти черешні, які слабо уражуються хворобою: Бігарро Оратовського, Мелітопольська рожева, Киянка, Чорна пізня; вишні — Шпанка рання, Мелітопольська десертна, Українка, Шалунья, Жуковська.
Для оздоровлення фітосанітарного стану в садових агроценозах та отримання стабільних і рясних урожаїв важливо протягом періоду вегетації виконувати комплекс заходів щодо догляду за плодово-ягідними культурами. Пестицидне навантаження зменшують завдяки впровадженню сортів, імунних і стійких проти плямистостей, борошнистої роси та інших економічно значущих збудників хвороб. Поширення інфекції патогенів і зменшення чисельності шкідників досягають, вирізуючи прикореневу поросль, очищаючи штамби, скелетні гілки від старої відмерлої кори, моху, лишайників, згрібаючи та обрізаючи суху й хвору біомасу рослин з подальшим її спалюванням або подрібненням (гілки) і закладанням у компостну яму. У саду створюють високий культурний агрофон: проводять обрізання та проріджування крон дерев і кущів, що поліпшує циркуляцію повітря, освітлення, швидке підсихання вологого листя. Уникають загущення посадок, внесення підвищених норм азотних добрив. Проведення зазначених вище заходів, крім профілактичного, має також дієвий, цілеспрямований характер, що проявляється у погіршенні екологічних умов для розвитку шкідливих організмів і зменшенні щільності їх популяцій.
Проведення захисних заходів, як і їх вибір, залежать від загрози ураження чи пошкодження рослин. Щоб отримати чітку картину шкідливості, потрібно постійно спостерігати за розвитком і поширенням шкідливих організмів.
У період вегетації проти личинок-мандрівниць комоподібної щитівки обробку проводять після цвітіння яблуні, а проти каліфорнійської — наприкінці червня – на початку липня. Для обприскування дерев застосовують препарат №30В, 78% к.е., 0,4 л/20 л води. У промислових насадженнях проти щитівок використовують фосфорорганічні препарати: Бі-58 новий, 40% к.е.*, 0,8–2 л, Диметоат, 40% к.е.*, 2 л, Дурсбан*, 48% к. е., 2 л/га, Рогор-С, 40% к.е.*, 2 л, Фуфанон, 57% к.е.*, 2 л/га (аналог карбофосу) або комбінований препарат Нурелл Д*, 55% к. е., 1—1,5 л/га.
Проти кокцид ефективні препарати неонікотиноїдної групи: Конфідор максі, 70% в.г., 0,07 кг, Моспілан, 20% р.п., 0,4–0,5 кг/га. Ці препарати рекомендовано для застосування в садах різних форм власності. Щоб досягти високої ефективності обприскування, слід стежити, аби робочий розчин добре змочив усі органи дерева, особливо тріщини на корі. У разі виявлення заселення насаджень щитівками вживають механічних заходів: зішкрібають і спалюють стару кору, вирізають засохлі гілки і навіть викорчовують дерева, сильно заселені шкідником, з обов’язковим спалюванням.
Обприскування проти горностаєвих молей проводять одразу після закінчення цвітіння яблуні, під час утворення гусінню великих павутинних гнізд. Для хімічного захисту використовують один із інсектицидів піретроїдної групи: Арріво, 25% к.е., 1,5 мл; Децис, 2,5% к.е., 2 мл; Кінмікс, 5% к.е., 2 мл; Карате, 5% к.е., 2 мл; Ф’юрі, 10% в.е., 0,7 мл; Фастак, 10% к.е., 2 мл; Шерпа, 25% к.е., 1,5 мл/10 л води. У присадибних садах з дерев знімають павутинні гнізда з гусеницями та лялечками горностаєвих молей і спалюють їх. У гусениць розвивається паразит агеніаспіс, який може знищити близько 70% особин шкідника. Для збільшення чисельності агеніаспіса павутинні гнізда з гусеницями не спалюють, а розміщують у ящики, обтягнуті металевою чи капроновою сіткою з отвором 1–1,5 мм, і залишають у саду. Коли розвиток імаго паразита закінчується, з гусениць виходять молі, летять у сад і заражають нові яйця. Обприскування проти мінуючих молей проводять після цвітіння яблуні, використовуючи піретроїдні інсектициди. Обробки проти мінуючих молей літніх поколінь збігаються з обробками проти яблуневої плодожерки.
Крім хімічного, проти імаго молей та інших шкідників низки лускокрилих ефективний фізико-механічний метод. Метелики літають переважно в сутінках і вночі. Для їх відловлювання та подальшого знищення застосовують пастки з бродінням ароматичних речовин. Для приготування принади використовують сухофрукти, з яких варять узвар. Після охолодження до узвару додають цукор і дріжджі. Як принаду можна використовувати мелясу. Приготовлені принади розливають у корита або в інші ємності та розвішують на кронах дерев або розставляють серед рослин. Метелики летять на запах, потрапляють у рідину й гинуть. З пасток метеликів щодня потрібно видаляти. Встановлення пасток дозволяє не тільки зменшити кількість метеликів, а й вести спостереження за динамікою їх чисельності та розвитком шкідників.
Визначення оптимального терміну захисних дій проти гусениць першого покоління яблуневої плодожерки ґрунтується на сумі ефективних температур — 230°С (поріг — 10°), для грушевої — 380°С. Обприскування проти яблуневої плодожерки доцільне за пошкодження 2% і більше плодів урожаю попереднього року та в разі виявлення двох і більше гусениць (що зимували) на ловчому поясі. Обробку проводять на 5–6 днів пізніше терміну, коли сума температур досягне 230°С. Зниження чисельності яблуневої плодожерки у другому та третьому поколіннях можливе, якщо в червні на стовбури дерев покласти ловчі пояси і періодично їх знімати й знищувати в передличиночній стадії. Ефективним заходом є систематичне збирання й знешкодження опалих яблук, що перешкодить гусені вийти з плоду на коконування.
За сучасних умов як для промислових насаджень, так і для приватного сектору проти шкідливих
членистоногих рекомендовано новий клас інсектицидів із групи регуляторів росту комах. Препарати цієї групи порушують метаморфоз комах, кліщів, зокрема: розлад ембріонального розвитку. Для роздрібного продажу населенню рекомендовано інсектициди Матч, 10% к.е., та Рімон, 10% к.е., з нормою витрати відповідно 8 мл/5 л і 6 мл/10 л води. Матч і Рімон інгібують утворення хітину, що унеможливлює формування кутикули в процесі линьки. Цим препаратам властивий тривалий період захисної дії (25–35 днів), який у 2–2,5 рази довший, ніж у ФОС чи піретроїдів. Крім основних шкідників плодових культур (листовійки, плодожерки, мінуючі молі), Матч контролює бурого та інші види павутинних кліщів, а Рімон — личинкову стадію шкідників родин твердокрилих (квіткоїди, брунькоїд, казарка, букарка), рівнокрилих (попелиці, листоблішки), двокрилих (вишнева муха, галиці). Регулятори росту комах безпечні для корисної ентомо- та акарофауни, що дозволяє збільшити щільність їх популяцій та підвищити їх роль у регуляції чисельності шкідливих комах і кліщів. Оптимальними термінами обприскування є завчасна обробка плодових дерев — до відкладання самками яєць. За такого режиму застосування досягається висока ефективність проти фітофагів, личинки яких ведуть прихований спосіб життя і є недоступними для контактних препаратів.
Після цвітіння яблуні та сливи проти плодових пильщиків застосовують системні препарати: Актара, 25% в.г., 1,5 г, Вектор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Конфідор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Моспілан, 20% р.п., 2 г/10 л води. Регулярне обривання та збирання пошкодженої зав’язі з подальшим її знищенням зменшує чисельність популяцій плодових пильщиків.
Заходами захисту від буйволоподібної цикадки є підтримання високого агрофону в садових насадженнях, утримання ґрунту під чорним паром і знищення бур’янів (особливо в червні) тощо. Ефективними хімічними засобами проти цикадки є препарати Актара та Конфідор у рекомендованих нормах витрати. У садах та на полях розсадника обприскують дерева й рослинність під ними. Оптимальні терміни обробок — з другої декади червня до другої декади серпня.
У період живлення проти грушевої листоблішки (у фази рожевого бутона, закінчення цвітіння, за потреби — влітку) використовують Шерпу, але якщо після її застосування відзначено низьку ефективність, то обробку проводять вдруге фосфорорганічним препаратом Золон, 35% к.е.* (30 мл) або баковою сумішшю цих препаратів у половинних нормах витрати: відповідно, — 1 і 15 мл/10 л води. Обов’язкова вимога: для високої ефективності застосування ФОС температура повітря під час обробки має бути не нижчою 18°С. Останню обробку Шерпою проводять за 25, Золон — 40 днів до збирання врожаю.
Щоб запобігти масовому пошкодженню зерняткових порід листовими галицями, рослини обприскують Шерпою, Золон* або баковою сумішшю цих інсектицидів у половинних нормах витрати.
Для контролю розвитку попелиць застосовують біологічний інсектицид Актофіт, 0,2% к.е., 40–60 мл/10 л води. Якщо є ризик розмноження попелиць на ягідних культурах у період від цвітіння до збору врожаю, рослини обприскують робочим розчином препарату. Екологічно безпечною для ентомофагів і людини є обробка ягідників проти попелиць відваром або настоянкою тютюну з господарським милом. Зазначені вище біологічні засоби використовують проти цієї групи шкідників і на плодових культурах. Високоефективні проти попелиць Актара, Конфідор, Моспілан і піретроїдні інсектициди.
За високої чисельності сливової товстоніжки та в разі невиконання захисних заходів можна повністю втратити врожай сливи. Щоб зменшити кількість личинок, потрібно ретельно зібрати опалі плоди та знешкодити їх за межами садової ділянки. Масове осипання плодів, пошкоджених товстоніжкою, починається наприкінці червня — у першій декаді липня. Перша обробка інсектицидами проти імаго товстоніжки збігається з обробкою проти пильщика (кінець цвітіння сливи). Друге обприскування проводять через 10–12 днів. Для цього використовують препарати Бі-58 новий*, 20 мл, Каліпсо, 48% с.к*, або Дантоп, 16% в.г., з нормою витрати 2,5 г/10 л води.
Щоб забезпечити нормальний ріст і розвиток рослин на новій ділянці, призначеній для посадки, на початку осені ґрунт перекопують і вибирають з нього різновікових личинок західного або східного травневого, червневого, мармурового або інших видів хрущів дугоподібної форми. Цей захід повторюють навесні перед посадкою. Зібраних личинок добре поїдають кури або їх знищують. Слід врахувати, що личинки хрущів живуть у ґрунті 3–4 (західний травневий), 4–5 років (східний травневий), і шкода, яку вони завдають кореневій системі в перші роки розвитку, буде малопомітною, тоді як личинки четвертого року життя значно пошкоджують підземну частину рослини. Механічні заходи з оздоровлення ґрунту від личинок мають профілактичний характер і не дозволяють повністю видалити всіх шкідників. Внаслідок вертикальної чи горизонтальної міграцій нові личинки знову з’являються під нещодавно висадженими плодово-ягідними культурами після попереднього збору їх родичів і завдають рослинам значних збитків. З виявленням фітофага, після посадки рослин, проводять їх захист шляхом поливання під корінь робочим розчином препаратів Актара, 25 г, або Конфідор, 20% в.р.к., 20 мл/10 л води.
Щоб зберегти врожай від плодової гнилі, потрібно вирізати всі засохлі гілочки з квітами та листям, уражені моніліальним опіком, які є джерелом інфекції моніліальної плодової гнилі. Обрізаючи хворі гілки, одночасно видаляють здорові тканини пагона (5 см) і спалюють їх. Зрізи дезінфікують 1% розчином мідного купоросу і замазують садовим варом або олійною фарбою. Такий захід дозволяє видалити уражені гілки, які є джерелом інфекції моніліального опіку — весняна, та плодової гнилі — літня форма хвороби. Вирізають і спалюють також пагони яблуні, смородини та аґрусу, уражені борошнистою росою. Проти борошнистої роси використовують фунгіциди Сапроль, Вектра. Проти сферотеки на аґрусі непогані результати дає кальцинована сода з милом (по 50 г на відро води). Обробку можна проводити в період наливання плодів з інтервалом 5–7 днів.
Несприятливі екологічні умови (хвороби, шкідники, близьке залягання ґрунтових вод тощо) спричинюють утворення камеді на корі кісточкових дерев. Камедь видаляють механічно разом з ураженою тканиною (до здорової), а в пошкоджену ділянку з інтервалом 5–7 днів втирають кашоподібну масу зі щавлю або замазують її садовим варом.
Влітку зерняткові культури, сприйнятливі до парші, обприскують фунгіцидами: Скор, Стробі, Флінт, Вектра, Купроксат, Дітан М 45 або Сапроль. За слабкого розвитку парші через 10–12 днів після попередньої обробки обприскування повторюють 0,5% сечовиною з додаванням калійної солі (50 г/10 л води). У регіонах зі сприятливими умовами для розвитку борошнистої роси (суха та спекотна погода) дотримуються високої агротехніки, застосовують поливання, не допускають висихання ґрунту в саду. Протягом літа на сприйнятливих до хвороби сортах яблуні видаляють уражені борошнистою росою пагони, що обмежує інфекційний запас патогена. Проти борошнистої роси застосовують фунгіциди: Топаз, Топсін М, Вектра, Стробі, Флінт, Сапроль.
Для запобігання збиткам від кокомікозу висаджують стійкі сорти. Належний догляд за рослинами поліпшує їх фізіологічний стан і підвищує стійкість проти хвороб. Дерева обприскують тричі: Купроксатом, 34,5% суспензійний концентрат, — 50 мл, Топазом, 10% к.е., — 3–4 мл, Топсіном М, 70% порошок, що змочується, — 10 г або Хорусом, 75% в.г., — 2–3 г/10 л води. Важливо зазначити, що часті обробки мідними препаратами призводять до осипання листя, тому обмежуються 1–2 обробками препаратами, що містять мідь. Першу обробку проводять одразу після цвітіння, другу — через 10–12 днів, але не пізніше ніж за 20 днів до збирання врожаю, третю — після збору врожаю і ще раз через 10–12 днів одним із цих препаратів. Щоб запобігти розвитку звикання збудників хвороб до фунгіцидів, кожну обробку проводять іншим препаратом. Ротація фунгіцидів протягом вегетації одночасно усуває розвиток резистентності та підвищує ефективність захисних обробок.
У період інтенсивного росту плодів та збільшення кількості й площі листя рослини витрачають більшу кількість мінеральних речовин, насамперед азоту. Компенсувати дефіцит біогенів можна завдяки позакореневому підживленню слабким розчином мінеральних добрив. Для азотного підживлення використовують сечовину або нітроамофоску: 0,5 склянки на 10 л води (0,6–0,8% розчин). На груші концентрацію сечовини зменшують удвічі. Позакореневе підживлення сечовиною з додаванням 0,5% калійної солі та одного із сильних системних фунгіцидів (Скор, Стробі, Флінт) у критичний період розвитку парші під час переходу інфекції з листя на плодові утворення захистить зав’язь яблуні та груші від хвороби і виключить її зараження не лише паршею, а й плодовою гниллю.
В сучасних умовах у багатьох країнах світу з розвиненим аграрним виробництвом у програмах захисту сільськогосподарських культур широко застосовують регулятори росту рослин (РРР), додаючи їх у робочий розчин пестицидів. РРР — це органічні сполуки, активні в дуже малих дозах, що впливають на специфічні біохімічні, фізіологічні та морфологічні процеси в рослинах. Виробництво РРР у світі становить близько 4–5% загального виробництва засобів захисту рослин. Біорегулятори формують тривалу системну стійкість рослин проти ураження шкідливими організмами, запобігають впливу фітотоксичних сполук і механічним пошкодженням. Встановлено, що використання біорегуляторів не тільки підвищує стійкість рослин проти збудників хвороб, активно регулює ріст і розвиток рослин, а й дозволяє на 30% зменшити норми витрати пестицидів. На багаторічних культурах рекомендовано для позакореневого підживлення Вермістим, Вермісол, Гумісол, Імуноцитофіт.
І. Шевчук,
канд. с.-г. наук,
Інститут садівництва УААН
Препарати з верхнім індексом “*” рекомендовано для використання в промислових садах.