За зростанням інтересу аграріїв України до виробництва преміального товарного часнику стоїть значний економічний потенціал. Особливо це стосується випадків, коли вдається підвищити коефіцієнт розмноження культури.
Для ілюстрації, стандартне розмноження озимого часнику сорту Любаша зубком на гектар дозволяє наступного сезону охопити лише 5–7 гектарів. Натомість, використання всього обсягу повітряних цибулинок з 1 гектара (за дослідних показників — до 80 мільйонів одиниць) для одержання однозубки, дає змогу через рік розширити площу під товарним вирощуванням до 400 гектарів.
Зростаючий попит на ринку на посадковий матеріал часнику задовольняється за рахунок пропозиції зубків, повітряних цибулинок та однозубок. Однак, не всі різновиди часнику здатні забезпечити такий асортимент. Частина з них (усі ярі та деякі озимі) не стрілкують під час вегетації, тому розмножуються виключно зубками. До цієї групи належить унікальний український нестрілкуючий озимий сорт Лідер, а також низка зарубіжних аналогів, як-от Мессідор, Гермідром, Сабадром та інші.
Зеновій Сич, д-р. с.-г. наук, професор
Стрілкуючі сорти формують стрілку з суцвіттям, у якому дозріває від 100 до 200 повітряних цибулинок різноманітного розміру. Останніми роками стрімко зростає популярність стрілкуючих сортів: Любаша, Прометей, Софіївський, Дюшес, Мереф’янський білий, Харківський фіолетовий, Спас та Лідія. Їхня здатність формувати різну кількість повітряних цибулинок обумовлена генетичними характеристиками, розміром вихідного посадкового матеріалу, щільністю посіву та кліматичними умовами. Наприклад, у південних регіонах (Степ) через часті посушливі періоди, продуктивність одного суцвіття часнику різних сортів при густоті рослин 150 тис./га в середньому становить:
- Любаша: 110–200 шт. із середньою вагою однієї цибулинки 70 мг;
- Прометей: 190 шт. і 55 мг відповідно;
- Софіївський: до 120 шт. і 21 мг;
- Мереф’янський білий: до 140 шт. і 27 мг;
- Дюшес: до 50 шт. і 90 мг;
- Спас: до 160 шт. і 22 мг;
- Лідія: до 50 шт. і 82 мг.
У роки з підвищеною вологістю ці показники зростали на 20–30 %. Наприклад, навіть за умов без зрошення у Степу, за схеми вирощування «сівба повітряних цибулинок — вирощування однозубки без викопування — вирощування повітряних цибулинок за густоти рослин 700 тис./га», вдалося отримати 4830 кг повітряних цибулинок із середньою масою 1000 штук — 63 г.
Мінливість розміру та забарвлення однозубки у різних сортів озимого часнику
Сортове розмаїття та вихідний матеріал
Аналіз сортових характеристик демонструє значні відмінності у розмірі повітряних цибулинок, що слугують вихідним матеріалом для формування посівного фонду. До групи з дрібними цибулинками (через схожість із насінням вівса їх називають «вівсянкою») відносяться сорти Софіївський, Мереф’янський білий та Спас. Середня вага повітряної цибулинки у них варіюється від 20 до 40 мг, а 1 кг посівного матеріалу містить до 30–50 тис. одиниць. Натомість сорти Любаша, Прометей, Дюшес та Лідія вирізняються великими повітряними цибулинками, які за формою нагадують зерна молодої кукурудзи, мають середню вагу від 50 до 100 мг, а окремі екземпляри можуть бути ще більшими. В 1 кг такого посівного матеріалу може налічуватися від 10 до 20 тис. повітряних цибулинок. Існують також відмінності у кольорі (особливо у «вівсянки») — від солом’яно-жовтого до коричнево-рожевого.
Традиційно озимий часник розмножують за однією з трьох наступних методик:
Отже, у перших двох варіантах вихідна та кінцева точки — це головка, що має повний комплекс апробаційних ознак. Лише з неї можна отримати найвищі категорії еліти. Другий та третій варіанти передбачають дві додаткові стадії — повітряну цибулинку та однозубку. При цьому надзвичайно вагомим показником для вирощування однозубки є розмір повітряних цибулинок. Вони містять стартовий потенціал для формування високоякісної однозубки, а їхнє забарвлення дозволяє контролювати сортову чистоту та запобігати змішуванню сортів на різних етапах виробництва.
Перша методика є універсальною і застосовується для всіх сортів — ярих та озимих, нестрілкуючих і стрілкуючих. Її перевагами є простота використання та коротший цикл товарного виробництва. Водночас вона пов’язана з проблемою фузаріозних, бактеріальних та нематодних уражень зубків, донця та кореневої системи. Це призводить до зниження зимостійкості та однорідності посівів за густотою, неоднорідності товарних головок за розміром, зменшення здатності до тривалого зберігання і, врешті-решт, до виродження сорту.
У стрілкуючих сортів існує суттєва перевага — можливість використання другої та третьої методик із вирощуванням оздоровленої однозубки, з якої отримують високоякісні товарні головки.
Технологічні переваги однозубки
Однозубка як посадковий матеріал набагато цінніша за зубок, оскільки має низку технологічних переваг. Незважаючи на різний розмір, вона має округлу форму, її центр маси збігається з геометричним центром, тому вона краще самоорієнтується у ґрунті. Зубок же, будучи видовженим, має центр маси, зміщений до денця, і самоорієнтується значно гірше. Таким чином, при механізованому висаджуванні без контролю орієнтації «верх — низ», однозубка має більше шансів на правильне положення.
Це також зумовлене характером росту коренів. У зубка вони відростають «пучком» лише з ширшої частини донця, тоді як в однозубки — рівномірно по всьому периметру, швидко заглиблюючи її в ґрунт. Через це однозубка краще підходить для механізованої сівби сівалками. Крім того, завдяки своїй округлості, її легше калібрувати для висіву чи висаджування різних фракцій на окремих ділянках.
Ці переваги однозубки активно використовують провідні господарства. Хоча для її отримання потрібен додатковий рік і високі витрати на збирання, це повністю компенсується високоякісним урожаєм товарних головок.
Однак, вирощування однозубки лише на перший погляд видається простим завданням — не кожен, хто намагається впровадити цю технологію, досягає успіху одразу. Аналіз таких спроб у господарствах різних ґрунтово-кліматичних зон України виявляє різноманітні проблеми, з якими стикаються виробники.
Перш за все, не всім вдається механізувати збирання врожаю однозубки — у багатьох господарствах західних областей цьому перешкоджали часті дощі. Були помилки в системі контролю забур’яненості — на деяких полях бур’яни надмірно розросталися, і гербіциди не давали бажаного ефекту. Багато фермерів також усвідомили, що ключовою умовою успіху є якість повітряних цибулинок, які мають бути чітко відкалібровані та належним чином збережені до посіву. Крім того, краще сіяти восени, а не навесні. Загалом, усе повинно починатися з чіткого планування бажаного результату.
Технології вирощування
Однозубку з повітряних цибулинок вирощують за такими технологіями:
Кожна з них має свої особливості. У всіх випадках повітряні цибулинки висівають восени, наприкінці жовтня — на початку листопада, хоча на півдні можливі й пізніші терміни. Основні відмінності у технологіях формуються за рахунок густоти рослин, ширини міжрядь та системи боротьби з бур’янами.
За технології з викопуванням густота може варіюватися. Найбільш доцільною вважається 2–4 млн рослин на 1 га, проте за умови рівномірного розподілу культура може витримувати й вищу густоту — теоретично до 5 млн/га. Схеми сівби також можуть бути різними, залежно від ширини колії трактора та використання систем краплинного зрошення, однак оптимальними є стрічкові, або смугові. Контроль забур’яненості починається перед сівбою і триває до моменту збирання врожаю.
Урожай однозубки за цієї технології в будь-яких умовах слід викопати, просушити та відкалібрувати. Саме викопування (незалежно від того, ручне воно чи механізоване) підвищує собівартість продукції через значні витрати. На великих площах його нерідко проводять за допомогою підкопувачів або переобладнаних комбайнів для збору цибулин тюльпанів, але однозубку з поверхні ґрунту все одно збирають вручну. Подібно до вирощування цибулі ріпчастої на насіння, дехто практикує використання комбайна з одночасним завантаженням зібраної маси, яку потім промивають водою від грудок землі з подальшим просушуванням.
Озимий часник Любаша — однозубка дрібна фракція менше 10 мм
Озимий часник Любаша — однозубка середня фракція
Озимий часник Любаша — однозубка велика фракція
Озимий часник Любаша — однозубка екстра фракція
За другої технології терміни сівби повітряних цибулинок подібні, але густота рослин має відповідати показникам для товарного виробництва — від 150 до 200 тис./га у умовах без зрошення і трохи вище у умовах з поливом. Це один із найвідповідальніших моментів, адже перевірити польову схожість цибулинок перед сівбою неможливо. Наші спостереження показують, що їхня схожість коливається в межах 60–90% і залежить від розміру (менший діаметр — нижча схожість), термінів збору суцвіть, методів їх дозрівання, термінів обмолоту та умов зберігання до посіву. Значні втрати схожості спостерігаються у випадках передчасного обмолоту суцвіть та запарювання повітряних цибулинок у тарі. Крім того, протягом двох зим частина висіяного матеріалу може вимерзнути: в першу — ослаблені повітряні цибулинки, а в другу — однозубка, що залишилася в ґрунті. Для зниження цих ризиків норму висіву збільшують на 20%.
Контроль забур’яненості за цієї технології продовжується після висихання листя у невикопаної однозубки та переходу її у стан спокою, який триває до середини жовтня. Наступного року однозубка, що залишилася в ґрунті, проростає і після видалення суцвіть формує високоякісну товарну головку. Ця схема є економічно вигіднішою за першу. До того ж, однозубка, що залишається в ґрунті, не пересихає і не втрачає поживних речовин.
Другу технологію можна успішно адаптувати під третю з метою отримання високоякісного врожаю повітряних цибулинок. Для цього кінцеву густоту рослин зберігають на рівні 700–800 тис./га, а суцвіття не прищипують. Звісно, за такої густоти головки будуть дуже дрібними (до 20 г), проте врожайність повітряних цибулинок може перевищувати 4 т/га!
За всіх технологій ключовим є правило використання для сівби виключно відкаліброваних повітряних цибулинок, інакше виникає проблема «культурних бур’янів»: з великих цибулинок розвиваються потужніші рослини, які пригнічують ріст слабших. Крім того, під час збирання врожаю однозубки буває складно налаштувати збиральні агрегати для одночасного збору всіх фракцій.
Підготовлені до сівби повітряні цибулинки калібрують на такі фракції:
- Для «кукурузки»: від 3 до 4 мм, від 4 до 5 мм і від 5 до 6 мм. Розмір менше 3 мм, як правило, відбраковують.
- Для «вівсянки»: від 2 до 3 мм і від 3 до 4 мм.
У сортів з повітряними цибулинками типу «кукурузка», використання надзвичайно великого калібру (понад 6 мм) пов’язане з ризиком передчасного поділу однозубки (вже в перший рік). Наприклад, у сорту Любаша до 5% рослин із повітряних цибулинок діаметром понад 6 мм формують стрілки та невеликі головки (10–15 г із 4–5 зубками). Добре, що ці рослини легко помітити, і їх можна відбракувати. Але поряд з ними ще 5–7% великих однозубок мають непомітний, «прихований» поділ на зубки, що знижує їх цінність як посадкового матеріалу.
Ще одне застереження пов’язане з тим, що на полях, де вирощувалася однозубка, може залишатися самосів. Саме тому в господарстві, де однозубку планують вирощувати як посадковий матеріал, небажано садити два і більше сортів.
Зберігання однозубки
Після збору врожаю однозубки її необхідно підготувати до реалізації або майбутнього висаджування для отримання товарної продукції. При цьому варто звернути увагу на низку важливих технологічних аспектів.
Після викопування однозубка входить у природний стан спокою, який регулюється температурним режимом. Протягом місяця її підсушують за природної температури липня — серпня, а надалі найкраща температура для зберігання до висаджування — в межах 10±5°C. За таких умов навколо точки росту формуються 2–3 зачатки листків, а крохмаль перетворюється на доступні енергетичні сполуки для успішного передзимового укорінення. Якщо температура зберігання нижча або вища, однозубка передчасно виходить зі стану спокою, хоча оптимальний час для цього — середина жовтня.
У зв’язку з цим часто виникає проблема вибору місця для зберігання врожаю однозубки. Найкраще зберігати його у прохолодному сухому сховищі або звичайній коморі з належною вентиляцією, використовуючи сітчасті пластикові ящики місткістю до 10 кг або насипом на стелажі шаром 5–10 см. Природні втрати маси у сховищах без штучного охолодження, але за умови інтенсивного провітрювання, можуть становити: за серпень і вересень — до 3,5%, за жовтень — 2,1%, за листопад — 1,5%. Звичайно, це усереднені показники, і вони залежать від багатьох факторів. Зокрема, швидко всихає однозубка, викопана передчасно.
При закладанні на зберігання допускається наявність до 2% однозубки з механічними пошкодженнями та оголених.
Калібрування та висаджування
Важливою складовою підготовки однозубки до висаджування є її калібрування за поперечним діаметром, адже маса посадкового матеріалу суттєво впливає на ступінь розвитку майбутньої рослини. Чим більша цибулинка, тим інтенсивніше росте рослина, тому діаметр цибулинок в одній партії має відрізнятися не більше, ніж на 1–2 мм. Якщо використовується дрібна і недорога однозубка, вона також має бути ретельно відкалібрована.
На цьому технологічному етапі можуть існувати різні рекомендації, але оптимальними вважаються наступні розміри однозубки у поперечному діаметрі:
- До 5–7 мм — низькотоварний калібр для отримання майбутньої товарної головки. Таку однозубку краще використовувати для повторної сівби на однозубку за густоти рослин до 1 млн/га.
- 8–10 мм — низькотоварний калібр для сівби з метою отримання невеликих головок (30–40 мм) або повітряних цибулинок за густоти рослин до 500 тис./га. Таку однозубку висівають механізовано.
- 11–12 мм — товарний калібр другого ґатунку для отримання відносно великих товарних головок (у межах 40–45 мм). Висівають механізовано.
13–15 мм — калібр першого ґатунку для отримання високотоварних головок (50–60 мм у діаметрі). Таку однозубку висівають механізовано, але вона також зручна для ручного висаджування з повним орієнтуванням на дні борозни. - 15–20 мм — калібр вищого ґатунку для вирощування високотоварних головок з діаметром понад 60 мм. Найкраще висаджувати вручну з орієнтуванням.
- Понад 20 мм — екстра-ґатунок для отримання виставкових головок.
-
Доцільно висаджувати тільки вручну з повним орієнтуванням, хоча з економічної точки зору це найбільш витратний спосіб щодо норм висаджування.
Висаджування
Норми висаджування однозубки залежать від запланованої густоти рослин, яка є відправною точкою у технології вирощування товарних головок часнику. Тут важливим показником, окрім діаметру, є маса 1000 однозубок, що дає змогу розрахувати норму висаджування на 1 га. У кожного сорту ця маса може бути різною, але орієнтовно для фракцій від 15 до 20 мм вона становить 2,5 кг, від 10 до 15 мм — 1,250 кг, а для дрібних фракцій менше 10 мм — 0,7 кг.
Не менш важливою для «часникової арифметики» є кількість однозубок у 1 кг. За діаметру менше 10 мм вона перевищуватиме 1500 шт., 10–15 мм — становитиме від 700 до 800, 15–20 мм — від 500 до 600 штук. Ці показники мають бути зазначені у супровідних документах. При цьому слід враховувати, що маса однозубки зменшується залежно від тривалості та режиму зберігання.
Розмір посадкового матеріалу також враховується для регулювання глибини висаджування — дрібні фракції висаджують на меншу глибину, а великі — глибше. І тут варто нагадати, що менша глибина пов’язана з вищими ризиками випирання однозубки з ґрунту та її вимерзання протягом зими.
Передпосадкову обробку однозубки фунгіцидами проводять безпосередньо перед висаджуванням або заздалегідь, за 3–4 тижні. Найкраще замочувати її у розчинах дозволених в Україні препаратів протягом двох годин із подальшим просушуванням у затінку або під навісами. Втім, враховуючи високий ступінь природного оздоровлення однозубки, вона добре підходить для вирощування високоякісного товарного часнику за технологіями органічного землеробства.Отже, враховуючи всі можливості та ризики, вирощування однозубки є економічно вигідним, але вимагає ретельної підготовки та своєчасного виконання всіх технологічних операцій. Перед впровадженням таких технологій варто уважно оцінити погодні умови (особливо в період збору врожаю), гранулометричний склад ґрунту, наявність робочої сили для збору врожаю, приміщень для просушування, калібрування та зберігання. Передові господарства вже досягли успіху у вирощуванні до 8–10 т/га і збирають цей урожай з частковим або повним використанням механізованих засобів. Лише за таких умов можна говорити про успіх у цій галузі часникових технологій.
Зеновій Сич, д-р. с.-г. наук, професор