За останні 10 років посіви ріпаку озимого в Україні, порівняно з Європою, помітно скоротилися і це не лише через війну, яка триває в нашій державі вже 9-й рік. Причинами також є різноманітні фактори: клімат, стан ґрунтів, технології тощо. Розібратися в проблемах вирощування рослин допомагає фермерам провідний український агроексперт, науковець, очільник консалтингової компанії Art Fields Олексій Сергієнко. Він чи не все життя присвятив агрономії, працював у відомих агрокомпаніях України і не з чуток знає, як мати більше і досягти кращого. Олексій Сергієнко, попри повномасштабну війну, продовжує виїжджати на поля, мандрує Україною задля досліджень, проводить вебінари та зустрічі. Власним досвідом, а також знаннями, яких набирався за кордоном ділиться з колегами — фермерами.
На що необхідно звертати особливу увагу перед підготовкою до сівби ріпаку озимого
Варто розміщувати ріпак у сівозміні обов’язково враховуючи попередники за останні три роки, історію внесення пестицидів, які мають токсичну дію на розвиток ріпаку. Якщо виникла підозра щодо негативної післядії пестицидів, то потрібно провести аналіз ґрунту з висівом крес-салату у відібраному з 10-сантиметрового шару ґрунті.
Найкращими попередниками в умовах України для ріпаку озимого є ячмінь озимий та пшениця озима. Після цих культур зберігається структура ґрунту і волога у верхніх його шарах. Але після збирання попередників варто одразу (розрив у часі — не більше години) провести лущення стерні із внесенням азотних добрив, а також застосувати прийом прикочування. Також слід правильно працювати з пожнивними рештками попередника, розущільнити края поля попередника.
Ноу-хау рекомендації
За два тижні до збирання попередника потрібно внести розчин сульфату амонію (20–30 кг/га), за вологості зерна 20 %. Це не сеникація, яка проводиться для прискорення збирання зернових у суміші з гербіцидами, а прийом накопичення азоту і сірки в соломі злакових культур для покращення роботи лігнінових бактерій. Даний захід прискорить мінералізацію рослинних решток злакових культур мікроорганізмами.
За збирання попередників потрібно якісно подрібнити пожнивні рештки та забезпечити рівномірне їхнє розміщення полем.
Нерівномірно розподілена полем солома («подушки» із соломи) негативно впливає на:
- Мікробіологічні процеси, якість роботи робочих органів, структуру ґрунту, проростання насіння, розподіл вологи в ґрунтах;
- У соломі й продуктах її розкладання виявлено похідні фенолу, які токсично впливають на рослини;
- У ґрунті продукти розкладання соломи (бензойна, вінілінова, кумаринова кислоти) значно інгібують ріст рослин (затримується ріст коренів, погіршується обмін речовин, з’являються ознаки хлорозу);
- Крім фенольних сполук під час розкладання соломи утворюється ряд органічних кислот (мурашина, оцтова, молочна, масляна, щавлева, бурштинова, валеріанова та інші). Особливо багато різних сполук накопичується в ґрунті за анаеробного розкладання соломи.
Рослинні рештки і волога
Рослинні рештки попередника конкурують за воду і поживні речовини з насінням та сходами ріпаку. Солома поглинає вологи вдвічі більше, ніж важить сама. Тому п’ять тонн соломи на гектарі можуть поглинути 10 тис. літрів води. Це небагато (1 мм опадів), але саме цієї «краплі» може не вистачити насінню ріпаку для своєчасного проростання.
Основні критерії вибору гібридів ріпаку:
- Ґрунтово-кліматичні умови вирощування ріпаку;
- Потенційна врожайність гібрида в різних умовах вирощування;
- Стійкість до низьких температур взимку, реакція на відлиги;
- Стійкість до хвороб, шкідників, вірусів, бактеріозів, нематод;
- Стійкість до вилягання та обсипання;
- Відношення до строків сівби, реакція на внесення регуляторів росту;
- Реакція на відновлення вегетації.
Сьогодні в державному реєстрі сортів рослин придатних для вирощування в Україні зареєстровано 725 гібридів ріпаку озимого.
Обробіток ґрунту під висів ріпаку
Якщо основний обробіток ґрунту — це оранка, то бажано використовувати коток із плугом (наприклад, VARIOPACK). Крім того, можна застосовувати такі технології, як: No-Till, Strip-Till, вертикальний обробіток ґрунту, мінімальний, глибоке рихлення та інші.
Але головне правило, для того, щоб отримати дружні сходи, варто вирівняти ґрунт, подрібнити, ущільнити його, аби волога, яка надходить з нижніх шарів ґрунту, потрапляла саме до насіння.
Вибір способу обробітку ґрунту визначається його гранулометричним складом. На важких ґрунтах, у західних регіонах України, поверхневий обробіток ущільнює ґрунт, знижує його водопроникність, так, кореням важче проростати вглиб, зменшується стійкість рослин проти несприятливих умов, а також продуктивність. Найефективнішим буде спосіб обробітку ґрунту за якого оброблювальний шар складатиметься в основному з часточок розміром до 1 мм (чому саме так, бо насіння ріпаку дуже дрібне і щоб воно добре проросло, навколо нього має бути дрібно фракційний ґрунт), міститиме достатньо вологи у незабур’яненому посівному шарі.
Доведено, що на вилугуваному чорноземі насіння оточене частками ґрунту розміром 1–3 мм, за вологості ґрунту 17,3 %, проростає вдвічі швидше, ніж, коли фракції мають розмір 7–10 мм. У першому випадку забезпечується добрий контакт насіння з ґрунтом. Саме такий стан ґрунту забезпечує розвиток потужної кореневої системи рослин, добру їхню перезимівлю та ріст навесні й влітку.
Строки сівби ріпаку озимого
Для ранніх гібридів оптимальним для сівби буде період з 1 по 10 серпня, для середніх — 11–24 серпня, для пізніх — з 25 серпня до 05 вересня. Терміни сівби залежать від ґрунтово-кліматичної зони (якщо на Півночі ріпак бажано висіяти до п’ятого серпня, то на Півдні культуру можна культивувати до початку вересня).
Для нормального розвитку рослинам ріпаку перед входженням у зиму потрібно 60–80 днів із загальною сумою температур 600–800 °С. До настання зими рослини загартовуються, утворюють розетку 6–10 листків. Найкраще ріпак перезимовує за висоти рослин 10–15 см, коли точка росту винесена над поверхнею ґрунту на висоту не більше 1 см, а діаметр кореневої шийки дорівнює 0,6–1 см.
Норма висіву ріпаку озимого
Густота стояння рослин впливає на винесення рослинами точки росту над поверхнею ґрунту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимостійкості та продуктивності рослин. Чим більша густота, тим гірша зимостійкість і нижча продуктивність. Оптимальна густота рослин, яка забезпечує добрий біологічний розвиток культури восени, її перезимівлю та продуктивність, становить 50–60 рослин/м2. Для створення такої густоти рослин норма висіву має бути в межах 0,6–0,7 млн схожих насінин на 1 га.
Строки сівби ріпаку озимого впливають на норму висіву. За сівби культури в оптимальні строки норму висіву можна зменшити.
Способи сівби ріпаку озимого залежать від типу застосованої сівалки з різними типами сошників. Ріпак можна сіяти різними агрегатами світових виробників агротехніки. Залежно від типу сівалки відстань між рядками може становити 7,5 см, 12 см, 15 см, 30 см, 45 см, 70 см, дехто навіть сіє на 90 см. Для сучасних інтенсивних гібридів найбільший ефект отримується від сівби з шириною міжряддя 30–45 см.
Сівба
Глибина загортання насіння залежить від типу ґрунту, якості його підготовки, наявності вологи, маси 1000 насінин та ін. На легких ґрунтах насіння загортають на глибину 2,5–3 см, на важких — на 1,5–2 см. Ріпак потребує твердого ложа для насіння, яке якісно формують анкерні сошники. За збільшення глибини сівби на понад 3–4 см, схожість насіння зменшується на 25–30 %. У випадку запізнення зі строками сівби, глибина загортання насіння має бути мілкою, не більше 2 см.
Рістрегуляція посівів ріпаку озимого
Ріпак розпочали активно сіяти у серпні і посівна вже на стадії завершення. Погода сприятлива для подальшого розвитку культури, пройшли опади, однак ніхто не знає якою погода буде в майбутньому. Якщо буде спекотно, ріпак може переростати, тому питання рістрегуляції є дуже актуальним. Сьогодні на ринку представлено багато морфорегуляторів, для ріпаку найчастіше застосовують такі схеми (за ультраранньої та ранньої сівби): метконазол, 30 г/л + мепікват-хлорид, 250 г/л; тебуконазол, 250 г/л; дификоназол, 250 г/л + паклобутразол, 1,25 г/л. Можливо може знадобитися ще друга (у фазу 5 листка) і третя рістрегуляції. Це залежить від температурного режиму. Тоді можна застосовувати вище вказані схеми, однак зі збільшеними нормами внесення.
Мінеральне живлення ріпаку озимого
Ріпак добре реагує на мінеральні добрива. Для формування 1 т насіння ріпак виносить з ґрунту: 48–80 кг азоту; 18–40 кг фосфору; 25–100 кг калію; 30–150 кг кальцію; 5–15 кг магнію; 30–45 кг сірки. Для отримання врожаю насіння в межах 3,5 т/га і більше під ріпак озимий на 1 га необхідно внести: 140–160 кг азоту; 70–90 кг фосфору; 190–220 кг калію. Дозу добрив визначають залежно від родючості ґрунту, стану посівів та отримання запланованого врожаю.
Азот. З усієї кількості засвоєного азоту восени ріпак використовує 25 %, на початку відновлення вегетації — 35 %, на початку цвітіння — 30 %, наприкінці цвітіння — 10 %. Для оптимального розвитку ріпаку восени дозу азотних добрив для передпосівного внесення розраховують як різницю між теоретичною потребою і фактичними запасами в шарі ґрунту 0–60 см. Надмірне азотне живлення в цей період погіршує перезимівлю рослин. Підживлення ріпаку азотними добривами пізніше фази 4–5 листка збільшує кількість води в тканинах рослин, заважає нормальному процесу загартовування рослин.
6,5 кг д.р. азоту потрібно для формування 100 кг зерна.
Фосфорні і калійні добрива в повній мірі вносять під основний або передпосівний обробіток ґрунту. Фосфор потрібний для формування добре розвиненої кореневої системи, збільшення насіннєвої продуктивності і прискорення дозрівання. Калій сприяє формуванню більшої кількості насінин у стручках, підвищує масу 1000 насінин і вміст олії в насінні. За збалансованих норм внесення фосфору і калію підвищується зимостійкість рослин ріпаку, зменшується пошкодження шкідниками і ураження збудниками хвороб, посилюється нектароутворення, що приваблює на посіви комах-запилювачів.
Найбільш інтенсивно ріпак поглинає фосфор у період між стеблуванням і цвітінням (2–3 кг/га Р2О5 за добу). Коренева система ріпаку здатна мобілізувати фосфор із важкорозчинних сполук ґрунту. Для доброго розвитку кореневої системи фосфор необхідно вносити під час сівби. Засвоєння ріпаком калію набагато випереджає утворення сухої речовини в рослинах, яке відбувається в основному лише наступного року. З усієї кількості калію, який потрібен ріпаку озимому, 35–40 % засвоюється вже восени, причому значна частина — у перші 1–1,5 місяці після сходів культури.
Сірка інтенсивно засвоюється в період весняного росту і необхідна для синтезу ряду амінокислот задля утворення білків. У рослинах сірка є компонентом ряду ферментів, які підтримують утворення глюкозидів, що мають фітосанітарну дію.
Сірка підвищує використання азоту та стабілізує вміст олії у насінні. Про дефіцит сірки в ґрунті свідчить поява на листках рослин між жилками жовтих плям, бліде забарвлення рослин, уповільнений їхній ріст і слабке цвітіння, формування дрібних стручків із незначною кількістю насіння. Вміст олії також незначний. Ріпак для нормального росту й розвитку потребує 30–40 кг/га сірки. Поповнювати вміст сірки в ґрунті можна внесенням гіпсу, вапнякового борошна.
1 кг сірки необхідний для формування 100 кг насіння ріпаку.
Магній. Магнієве голодування ріпаку спостерігається на ґрунтах із низькою поглинаючою здатністю, особливо на закислених. Магній бере активну учать у фотосинтезі рослин. За дефіциту магнію в ґрунті на листках рослин з’являється жилковий хлороз, мармуровість, вони згодом набувають червоного або коричневого забарвлення і відмирають.
Внесення магнієвих добрив підвищує врожайність насіння, збільшує в ньому вміст сирого протеїну. На ґрунтах, які потребують магнію, вносять калімагнезію.
У період вегетації ріпаку вносять магній сірчанокислий з нормою 1,5–5 кг/га. Сульфат магнію швидко і добре розчиняється у воді, не злежується, не містить хлору, легко змішується з водорозчинними добривами, крім солей кальцію, і пестицидами (після тесту на сумісність і фітотоксичність).
Для формування 100 кг насіння потрібно 0,7 кг магнію.
Живлення ріпаку мікроелементами. Коли виникає дефіцит?
Дефіцит мікроелементів може виникнути за несприятливих ґрунтово-кліматичних умов. На легких піщаних ґрунтах може спостерігатися вимивання бору, магнію. На торф’яниках недопустимою для рослин стає мідь. У лужному середовищі доступність більшості мікроелементів обмежена (Zn, Cu, B, Mn, Fe).
Кисле середовище є серйозною перепоною для поглинання рослинами N, P, K, Mg.
Ранньовесняні холоди призводять до затримки розвитку кореневої системи, що негативно впливає на засвоєння ґрунтових мікроелементів, фосфору і магнію.
Бор. Особлива потреба ріпаку в борі та цинку зростає в період цвітіння культури. Ці елементи сприяють кращому зав’язуванню сім’янок та їхній виповненості. Дефіцит бору також проявляється за надмірного внесення азотних добрив, вапнування та ущільнення ґрунтів.
Для формування 1 т/га якісного насіння ріпаку необхідно забезпечити рослини 200 г доступного бору.
Молібден. Молібденове голодування рослин ріпаку проявляється на кислих ґрунтах. Дефіцит елементу простежується в повільному рості рослин, деформації листків, потовщенні листкових пластинок. Для поповнення молібдену в ґрунті потрібно вносити восени молібденово-кислий амоній або молібдат амонію натрію, чи молібденізований суперфосфат. Оптимальна доза молібдену в ґрунті для росту й розвитку ріпаку становить 200 г/га. Під дією молібдену суттєво зростає продуктивність рослин, підвищується вміст сирого протеїну в насінні.
Марганець активізує в рослинах дію різних ферментів, впливає на синтез білків у вуглеводів та інше. Дефіцит марганцю частіше спостерігається на ґрунтах з нейтральною або лужною реакцією, особливо на піщаних, супіщаних та торфовищах. Нестача марганцю проявляється хлорозом на листках ріпаку. Формується мало стручків та насіння не насичене олією.
Марганець вносять шляхом позакореневого підживлення у вигляді сульфату марганцю в період стеблування-бутонізації на лужних чи нейтральних ґрунтах. Таким чином підвищується продуктивність рослин, вміст олії в насінні. Оптимальна доза — 0,3 кг/га.
Система інтегрованого захисту ріпаку озимого
Перш за все варто звертати увагу на вибір стійких гібридів до негативних факторів впливу на рослину. Обов’язково протруювати насіння перед висівом у ґрунт. По-друге — слід дотримуватися правильної сівозміни з поверненням культури на попереднє місце не раніше, ніж через чотири роки, а також просторової ізоляції між полями хрестоцвітих культур (не менше 1 км). Це дасть можливість вберегтися від таких хвороб, як: кила; вертицильозне в’янення та фомоз.
Третє правило — поля після зернових культур варто обробляти дисковими лущильниками на глибину 6–8 см в тандемі з боронами, через 10–12 діб провести прийоми згідно з технологією, яка відповідає тій чи іншій зоні вирощування культури.
Обов’язково потрібно дотримуватися строків та норм висіву. Коткування поля перед сівбою та одразу після сівби зменшує ймовірність розвитку бактеріозу коренів ріпаку. За появи сходів для обмеження розвитку чорної ніжки та фомозу, а також боротьби з бур’янами рекомендується неглибоке розпушування міжрядь на широкорядних посівах.
Проти основних хвороб ріпаку (фомоз, альтернаріоз, склеротиніоз, циліндроспоріоз, вірус жовтяниці ріпаку (поширюється попелицями), кила тощо) варто застосовувати ефективні фунгіциди, які зареєстровані в переліку препаратів та дозволені до використання в Україні.
Проти склеротиніозу можна застосовувати на посівах ріпаку препарати з діючими речовинами боскалід і піраклостробін (0,8 л/га), а також азоксистробін та тебуконазол (1,1 л/га).
Якщо ігнорувати дані хвороби, а особливо альтернаріоз, є ризик недоотримати 30–50 % врожаю.
Серед шкідників ріпакові дуже шкодять: прихованохоботники (можуть знищити до 50 % врожаю), захистити посіви можна обприскуванням інсектицидами на основі імідаклоприду, 150 г/л і лямбда-цигалотрину, 50 г/л; ріпаковий квіткоїд (тіаклоприд, норма — 0,15 л/га, ацетаміприд — 0,12 л/га, лямбда-цигалотрин — 0,15 л/га, піметрозин — 0,2 л/га та ін.); лучний метелик (випуск трихограми, біологічні препарати).
Шлях до прибуткових врожаїв ріпаку озимого. Десять правил:
1 Розміщуйте гібриди ріпаку за принципом стабільності і пластичності, враховуючи власний досвід і досвід колег. Пам’ятайте про ґрунтово-кліматичний гетерозис гібридів. Доцільний термін вирощування одного гібриду — до 3–5 років. Перевіряйте гібриди на виробничих ділянках площею до 10–20 га.
2 Висівати гібриди ріпаку потрібно в терміни, які рекомендує оригінатор.
3 На піщаних та мологумусних ґрунтах висівайте гібриди з шириною міжряддя 45 см для проведення міжрядного рихлення до фази його змикання. Це дає змогу доступу повітря і вуглекислого газу до кореневої системи рослин, зменшує вплив пестицидів, збільшує коефіцієнт використання вологи.
4 Серед азотних добрив найбільш ефективними для розвитку ріпаку є добрива з аміачно-нітратною формою азоту (аміачна селітра), амідно-нітратно-амонійною (КАС). Для забезпечення рослин сіркою ефективними добривами є сульфат амонію. Ефективне співвідношення азоту да сірки — 3 : 1. Азотні добрива необхідно вносити в 3–4 прийоми: 20 % від загальної норми восени; 50 % в період мерзлоталого ґрунту; 20 % у фазу бутонізації; 10 % по листу у вигляді КАС чи розчину карбаміду, але обов’язково із сульфатом магнію для зменшення ризику опіків.
5 Оптимальне співвідношення N P K для розвитку ріпаку складає 1 : 0,6 : 0,8. Мікродобрива з умістом бору необхідно вносити тричі — по 150 г на 1 га. Перший раз восени у фазу 4–6 листків, вдруге — після відновлення вегетації через 10 днів, втретє — перед цвітінням культури. Для прийняття рішення чи вносити бор, варто провести тестування на вміст його в ґрунті.
6 Застосування регуляторів росту має бути професійно виваженим, з урахуванням фізіологічних особливостей гібридів, температурного режиму, погодних умов. Враховуйте рекомендації селекціонерів, менеджерів компаній, власний досвід та досвід колег.
7 Оптимальний діапазон кислотності ґрунтів для вирощування ріпаку має бути 6–7. Якщо рН нижче 5,5, то краще ріпак не сіяти!
8 Обирайте тільки перевірені та якісні мікродобрива, застосовуйте їх тільки відповідно до рекомендацій оригінаторів. Проведіть діагностику ґрунтів на вміст бору, магнію, сірки, міді, мангану. Головне — не нашкодити! Сульфат магнію краще вносити по 1,5 кг/га у 2–3 прийоми.
9 Найкраща форма сульфатних добрив — рідка, на основі ортофосфатів. Використовуйте систему внесення рідких добрив під час сівби Pop Up, що в умовах холодного ґрунту є найбільш ефективною.
10 Фунгіцидний та інсектицидний захист ріпаку озимого від комплексу хвороб та шкідників необхідно проводити профілактично.
Отримати високі врожаї ріпаку озимого, на рівні 4 т/га і більше, впевнений Олексій Сергієнко, в Україні можливо. У нас для цього є всі ресурси. Технології йдуть тільки вперед, фермери дуже розумні та кмітливі. Цьогоріч ріпак озимий, за словами експерта, подекуди виглядав на українських полях краще, ніж пшениця. Не забувайте, зазначає фахівець, як прибереш поле, такий ріпак і отримаєш в майбутньому!
В. Полевик, [email protected]
Джерело: propozitsiya.com
