Сорго вважають культурою, яка може стати альтернативою кукурудзі на півдні України. Однак, як вважає агроексперт Ігор Бойко, в Одеській області сорго навряд чи стане повноцінною заміною кукурудзі та соняшнику. Натомість культура може відігравати дедалі важливішу роль у диверсифікації посівів і зниженні ризиків, пов’язаних із посухою.
Як зазначається на сторінці Інституту зернових культур НААН в мережі Facebook, сорго варто розглядати не як заміну кукурудзі чи соняшнику, а як третю стратегічну культуру.
«Там, де головним обмеженням стає вода, його перевага полягає у здатності стабільніше формувати врожай за дефіциту вологи», — наголошує експерт.
За його словами, показники 2025 року продемонстрували актуальність такого підходу. Посівні площі кукурудзи на Одещині скоротилися до 110,7 тис. га, або на 29,8%, соняшнику — до 348,4 тис. га (-18,7%). Водночас область залишається одним із лідерів із вирощування сорго: у 2024 році на Одещину припадало 27,4% загальноукраїнського виробництва цієї культури.
Сорго потребує близько 300 кг води для формування 1 кг сухої речовини — проти 388 кг у кукурудзи та 895 кг у соняшнику.
«У південній Одещині питання часто стоїть не в тому, яка культура має максимальний потенціал, а в тому, яка культура дасть урожай за критичного дефіциту води. Тут сорго має дуже сильну позицію», — пояснює Ігор Бойко.
Водночас повністю витіснити соняшник сорго навряд чи зможе. Соняшник має значно розвиненіший ринок переробки та експорту, тоді як сорго переважно орієнтоване на зерновий і кормовий сегменти.
На півночі області ситуація інша: за достатнього зволоження кукурудза має вищий урожайний потенціал, тому сорго радше доповнюватиме її, ніж замінюватиме.
«Оптимальна модель для Одещини — не «кукурудза чи сорго», а «кукурудза + сорго + соняшник». Частка кожної культури має визначатися запасами продуктивної вологи, можливістю зрошення та ризиком посухи», — наголошує експерт.
Таким чином, підкреслює він, у найближчі роки сорго найімовірніше розширюватиме присутність насамперед у найбільш посушливих районах області. Його головна роль — не замінити традиційні культури, а страхувати господарства від кліматичних ризиків.