Майже нереальну картину спостерігав у 18-ий день зими кореспондент «Високого Замку»: на засніженому полі одного із фермерських господарств Тернопільщини працював трактор із сівалкою. Механізатори сіяли озиму пшеницю. Всі агротехнічні строки сівби цієї культури давно вийшли, і все ж орендатор земельних паїв зважився на експеримент.
Про це пише propozitsiya.com з посиланням на wz.lviv.ua.
На цій ділянці пізньої осені зібрали непоганий урожай гречки. І відразу ж почали готуватися до наступного сезону. Обробили площу дисковими боронами, закультивували її, збиралися сіяти озимину, але раптово пішли затяжні дощі, а за ними — сніг. Фермер Михайло все ж ризикнув. Як тільки підготовлена площа підмерзла, випустив на неї трактора із сівалкою.
Ось як пояснював аграрій свої дії:
«Сіяти вже явно пізно, але я вирішив проекспериментувати. У мене залишилося дві тонни протруєного зерна. Худобі його не згодуєш. Та й не випадало тримати його аж до наступної осені. Зважився так пізно посіяти його. Чи вийде щось? — лотерея. Все залежить від перебігу зими і весни. Важливо, щоб зараз засіяну площу прикрив сніг. Дасть Бог, навесні озимина зійде. Якщо ж посіви будуть поганими, підсію на цій площі ярий ячмінь — отримаємо такий собі суржик. Пшениця з ячменем — дуже добрий корм для свиней, цю суміш охоче купують власники великих свинокомплексів».
Українські селяни господарюють нині в екстремальних умовах. В одних угіддя всіяні снарядами, інші через війну не мали змоги вчасно закупити пального і добрив, засобів захисту. Дощова осінь на місяць сповільнила збір урожаю. Виходила з ладу збиральна техніка, не встигали вчасно знайти запчастини. Тож подекуди ще не встигли зібрати сою і кукурудзу, вивезти з полів цукрові буряки.
«Втім, з качанистою не все так страшно. Як тільки вдарять сильніші морози, на засніжені поля виїдуть комбайни: мінусова температура не зашкодить цим жнивам. За студеної погоди кукурудза матиме навіть кращу якість. Торік я бачив, як молотили кукурудзу в останній день грудня.
Екстремально пізню сівбу теж можу пояснити обставинами війни. Хто його зна, як воно доведеться господарювати навесні — тож дехто квапиться кинути зерно у підморожену землю. Дасть Бог, воно зійде».
Джерело: propozitsiya.com
