Подружжя фермерів із села Количівка, що біля Чернігова, займається вирощуванням зернових та гречки, а також створює чаї з трав за власними рецептами. Поле цього року залишилося незасіяним, але трав’яні збори продовжують виготовляти, частину з них відправляють на фронт.
Про це пише propozitsiya.com з посиланням на Суспільне Чернігів.
Тетяна Шанойло – фермерка з села Количівка поблизу Чернігова. Разом з чоловіком працювали в Києві, а потім повернулися до рідного села й створили родинне фермерське господарство «Сонячна земля».
Спочатку лише пробували сіяти гречку, нічого не продавали, а вже з 2015 року почали знайомити зі своєю продукцією людей, розповідає Тетяна. Вдвох обробляли 30 гектарів землі, окрім гречки вирощували просо, три види пшениці, жито.
Цієї весни через війну родина нічого не сіяла – на полях стоять бур’яни. Єдине – зібрали озимину, каже Тетяна. Паралельно з вирощуванням зернових фермери роблять трав’яні чаї за авторськими рецептами, тож цього року це стало основною діяльністю. У кімнаті, де відбувається створення чаїв, зберігається понад 60 видів трав, листків та плодів. Для одного трав’яного чаю використовують від трьох до дванадцяти компонентів.
Основний компонент «Хрінового чаю» – листя хріну, розповідає Тетяна.
«Основа – листя хріну, але ще додається імбир, додається лимон, додаються яблука, цвіт бузини, лемонграс. Якщо пити просто листя хріну, ви ніколи не здогадаєтеся, що то листя хріну, це вже перевірено не один раз».
Один з найулюбленіших рецептів Тетяни – чай «Українська сакура».
«Там є ферментоване листя вишні, є сама вишня, є цвіт вишні, меліса, стевія і все».
Трави родина збирала по всій Чернігівщині, листя та ягоди – у власному саду. Цього року чернігівські ліси відвідувати заборонено, тому частину компонентів для чаю заготовляли на Івано-Франківщині.
«Коли вже відбулася деокупація Чернігівщини, нам передали туди сушарку і ми почали заготовляти з дітьми все, що там росте. Такі речі, як вишня, бо там в Івано-Франківській вишні немає, не росте, тут допомагали заготовляти мої батьки. Ті ж самі півонії, вони коли цвіли, батьки допомагали, збирали, сушили й в коробочки мені складували, а я паралельно там складувала».
Їздили також збирати трави на Львівщину та Житомирщину, та частину рослин, яких не знайшли, наприклад, чебрець, все одно доведеться купувати, каже Тетяна. З травами для чаїв, які відправляє військовим, допомагали люди.
«Я влітку запустила, так би мовити, таке прохання, хто може допомогти зі збором трав, не всіх, певних категорій під певні чаї. Мені людей дуже багато почали відправляти до мене ці трави – м’ята, липа, хто що міг зібрати, вони мені відправляли. Така теж допомога в травах саме для хлопців».
З початком російського вторгнення попит на чаї від количівських фермерів впав на 40 % – магазини в Запоріжжі й Маріуполі, які брали цю продукцію, закрилися, виїхала частина чернігівських покупців. Нині, каже Тетяна, шукають нових. А ще сподіваються, що наступного року знову засіють поле.
«Ми насіння фактично все лишили й проса, і гречки. Ми вирішили, що краще хай все буде, що нам треба із запасом, у нас буде насіння, а вже наступного року будемо вирішувати».
Джерело: propozitsiya.com
