Фото автора
дорожки из гравия
Кожну ділянку, кожне господарство можна уявити невеликою державою зі своїми територіальними та ландшафтними особливостями. У книзі Дмитра Розумова «Будуємо на ділянці. Доріжки, паркани, огорожі та сходи», видавництво «Ексмо», йдеться не лише про зовнішню огорожу ділянки, а й про внутрішні огорожі та доріжки на ділянці. А кожна доріжка є одночасно і зв’язком між зонами та об’єктами, і кордоном між ними.
Всі основні нюанси щодо вибору матеріалів для доріжок, а також їх самостійного пристрою на ділянці ви зможете знайти в цій книзі. Публікуємо фрагмент про те, як зробити ґрунтові доріжки з кам’яною крихтою.
Технологія влаштування такої доріжки проста. Поверх підготовленої основи насипають шар кам’яної крихти, дрібного гравію або щебеню (у цьому випадку вибираємо тільки «окатаний», без гострих кутів) товщиною 5-10 см. Для більш міцного результату після засипки першого шару в 5 см його проливають водою і трамбують, як шари піщано-гравій. І з другим, верхнім, шаром роблять так само. Загальна глибина траншеї перед підготовкою основи може становити близько 20 див.
Якщо ви не хочете, щоб крізь гравій з часом все ж таки почали проростати бур’яни або газонна трава, що розрослася, то грунт у траншеї можна обробити гербіцидом, а потім вистелити нетканим матеріалом – агроволокном, геотекстилем, поліетиленовою плівкою. Зверніть увагу, що ці дії неекологічні, тому не можуть застосовуватися в саду, для якого вибрано екостиль і подібні до нього.
Втім, можна вибрати нетканий матеріал, зроблений з натуральних тканин або волокон, відновлених з ганчірки, а в якості гербіциду використовувати відносно нешкідливі для середовища речовини, наприклад окріп і сіль. Хоча в цьому випадку обробку потрібно буде проводити вже після влаштування доріжки у міру виникнення необхідності.
Найпопулярніші матеріали:
- мраморная крошка;
- гранитная крошка.
Насипні кам’яні доріжки можна робити і з більших матеріалів:
- гравия;
- окатанного щебня;
- керамзита.
Фракцію цих матеріалів для верхнього шару покриття підбирають не більше 5 см. Щоб доріжка не розповзлася по всьому саду, по її краях організують буферну зону у вигляді широкого газону або квітника або ж вибудовують досить високі підпірні стінки, огорожі, бордюри.
Оскільки насипна доріжка має гарні дренажні та водовідвідні властивості, замість пристрою зливки в даному випадку можна просто організувати правильний ухил у напрямку до цільового об’єкта водовідведення – колодязя, канави, газону. Не забудьте між системою доріжок і колодязем/газоном/водостічною канавою все-таки прокласти жолоб зливи.
Насипні доріжки часто комбінують с другими материалами:
- спилами дерева;
- кирпичом;
- досками;
- великим камінням;
- тротуарними плитками, що окремо лежать.
Тут може бути два різні підходи:
– якщо доріжка використовується часто – це зв’язок між функціональними
зонами. У такому випадку підсумкова поверхня повинна бути рівною, великі елементи мощення не повинні виступати над поверхнею насипного матеріалу, тому їх укладають спочатку на підготовлену основу, а потім насипають крихту або гравій, трамбують і вирівнюють;
– якщо доріжка знаходиться в «дитячій зоні» або зоні відпочинку і використовується тільки як ігровий елемент, то великі спилки або каміння можна укласти острівцями, що виступають, над поверхнею насипного матеріалу.
доріжки (заглиблення все одно знадобиться, щоб ці «острівці» були стійкими).