Depositphotos
Дачний відпочинок передбачає перегляд улюблених телепередач. Однак не завжди в заміському будиночку стоїть новий телевізор, який приймає цифровий сигнал. Рукастому чоловікові не важко навчити працювати по-новому стару техніку.
На дачах та у наші дні можна побачити телевізійні антени у вигляді простого напівхвильового диполя. Зазвичай антена є дві горизонтальні металеві трубки, закріплені на ізоляторах, до яких підключений спеціальний кабель. Загальна довжина двох трубок дорівнює половині довжини хвилі, де працює телевізійний передавач.
Подібні антени широко застосовувалися у минулому столітті, коли телевізійне мовлення лише зароджувалося. Вони забезпечували прийом у ближньому Підмосков’ї. Господарі та гості завжди раділи можливості подивитися фільм чи цікаву телепередачу на маленьких екранах телевізорів КВН-49 та Т2-Ленінград. Пізніше на основі напівхвильового вібратора були розроблені складніші модифікації цієї антени.
Тепер усі ми спостерігаємо догляд аналогового телебачення, йому на зміну прийшло цифрове. Однак багато дачників і мешканців сіл продовжують експлуатувати старі телевізори, здатні приймати лише аналогові програми. Проте перебудувати «аналог» на «цифру» – завдання реальне, для цього потрібно придбати цифрову приставку та самостійно зробити нехитру антену.
В даний час в спеціалізовані магазини пропонують різні конструкції антен: можна знайти і найпростіші і складніші. Дальність прийому залежить від потужності телевізійного передавача, конструкції антени, місцевих умов та інших факторів. Прості вібраторні антени можуть забезпечити прийом телевізійного сигналу на невеликій відстані (10–12 км), більш «хитромудрі» – 30 км і більше. Варто згадати і про рамкову антену, яка здатна прийняти сигнал без підсилювача на відстані до 20 км.
Цифрове ефірне телебачення працює над метровому діапазоні хвиль, а дециметровом, і необхідні розміри приймальної антени значно менше. Периметр рамки зазвичай дорівнює довжині робочої хвилі, тому рамкова антена вважається «повнорозмірною» на відміну напівхвильового вібратора. Проста рамкова антена має більш гостру діаграму спрямованості і посилює прийнятий сигнал краще ніж напівхвильовий вібратор.
На малюнку 1 показаний зовнішній вигляд рамкової антени (розміри антени наведені у міліметрах).
Основним елементом антени є прямокутна рамка, яку можна виготовити (вирізати) із листового металу товщиною 0,5–1мм.
Телевізійний кабель бажано використовувати з мідними провідниками (центральний провідник та зовнішня оболонка).
Підключити антенний кабель до рамки можна методом паяння, способом притискання гвинтами або шурупами, а з’єднати кабель з антеною – методом взаємного скрутки (накрутки) двох додаткових ізольованих провідників, як показано на рисунку1. Нескладно знайти і штекери, до яких антенний кабель легко підключити притиском (без паяння). Всі зовнішні з’єднання та провідники необхідно акуратно обмотати ізоляційною стрічкою ПВХ та покрити емаллю ПФ-115.
Просту антенну рамку можна виготовити, зігнувши її з відрізка алюмінієвого кабелю електричної повітряної лінії. Антену треба розмістити на висоті не менше 7 м над рівнем землі та налаштувати (визначити положення рамки у просторі).
Потрібно врахувати, що прийом цифрового телебачення більшою мірою, ніж аналогового, схильний до впливу погодних умов та сильних електромагнітних сплесків (гроза, електричне зварювання та інші).
При прийомі цифрового сигналу можливі такі ситуації:
- зображення немає, оскільки відсутній сигнал з антени;
- зображення розсипається на окремі елементи через слабкий сигнал.
- З цієї причини відео зупиняється і перетворюється на фотографію. Відео приймається стабільно, якщо рівень сигналу достатній.
Приставка є приймачем цифрового сигналу. На її корпусі передбачені електричні роз’єми для з’єднання з телевізором та іншими пристроями (наприклад, антенний роз’єм – гніздо для «штекера» та роз’єми для підключення кабелів). По кабелях сигнали “відео” та “звук” від приставки передаються на відповідні тракти телевізора.
Якщо з підключенням антени до приставки складнощів не повинно бути – процедура всім знайома, то з підключенням кабелю між приставкою та телевізором можливі варіанти.
Сигнали від приставки підуть у потрібному напрямку, якщо за допомогою пульта телевізора в меню вказати, до якого входу (роз’єму) телевізора підключено кабель від приставки.
Приставку до телевізора можна підключити кабелем: HDMI або кабелем RCA за умови, що на задній панелі телевізора передбачені роз’єми цього типу. У цьому потрібно переконатись перед покупкою приставки. Приставку можна підключити і кабелем SCART, якщо на корпусі приставки буде такий роз’єм.
1. HDMI – High Definition Multimedia Interface (з’єднання передачі високої якості).
Недорога приставка може продаватись без кабелю, його доведеться придбати додатково.
2. RCA – старий стандарт, але в даному випадку їм зручно скористатися. Можливо, у вашому арсеналі майстра виявиться такий кабель.
Існують і комбіновані кабелі з різними роз’ємами – перехідники. На вибір кабелю можна отримати пораду у продавця в магазині або у сусіда-радіоаматора.
На малюнку 2 показано цифрову приставку та з’єднувальні кабелі.
Увімкнення та налаштування приставки з телевізором треба робити відповідно до інструкції, що додається, попередньо виконавши всі з’єднання до підключення до мережі.