Сьогодні, враховуючи кліматичні зміни в усіх областях України, перед селекціонерами овочевих культур постає мета створювати та впроваджувати у виробництво не тільки врожайні генотипи рослин з набором цінних господарських властивостей та морфологічних ознак, а й щоб вони мали значну адаптивність до несприятливих факторів, зумовлених саме швидкою зміною погодних умов.
Разом з тим, в асортименті овочевих культур особливу унікальну нішу займають давні місцеві сорти, що дійшли до наших днів, занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для вирощування в Україні та підтримуються в наукових інститутах. До таких належить сорт огірка народної селекції Ніжинський місцевий, який виведений на території біля м. Ніжин Чернігівської області (Україна) і впродовж декількох століть був взірцем засолювального типу. На основі цього сорту розвивалося відоме ніжинське огіркове виробництво. Збереження оригінального сорту та його підтримка здійснюється на Дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва та баштанництва Національної академії аграрних наук України у селищі Крути Ніжинського району Чернігівської області, тобто на історичній території сортопопуляції.
Сорт огірка Ніжинський місцевий – типовий представник старовинних місцевих сортів овочевих культур. Такі сорти з наукової та практичної точки зору є цінним матеріалом, оскільки являють собою форми, які не зазнали впливу (або цей вплив був незначним) сучасної селекції, і тому є потенційними джерелами селекційно-цінних властивостей і можуть мати велике значення для нинішньої селекції рослин. Тому такі форми повинні стати об’єктами пошуку, збирання та мобілізації в колекціях вихідного матеріалу з подальшим вивченням і використанням у селекційному процесі. Важливим є також відшукування зразків невстановленого походження, але які тривалий час вирощувалися на території певного регіону, отже, пристосовані до місцевих ґрунтово-кліматичних умов. Це потенційні джерела цінного біохімічного складу, товарно-смакових якостей, стійкості до абіотичних стресів, невибагливості до умов вирощування тощо.
Пам’ятник ніжинському огірку розміщений у сквері недалеко від будівель Ніжинського консервного заводу (вул. Шевченка, дім. 160), що є, по суті, головним виробником відомого в Україні та за її межами продукту. Автор проєкту — місцевий творець Леонід Воробйов
Стосовно Ніжинського місцевого огірка, то він був і залишається взірцем сортів засолювального типу. Це основа колишнього успішного виробництва в регіоні, без сумніву – один із вітчизняних брендів, відомих у світі. Звісно, слід брати до уваги, що у старовинних сортів є певна кількість негативних особливостей, характеристик, що стали причиною їх занепаду, а нерідко, на жаль, – і повної втрати для наступних поколінь. Це в основному менша врожайність, тобто – неконкурентність порівняно з сучасними комерційними сортами та гібридами; незначна адаптивність при перенесенні в інші області для товарного вирощування; схильність до ураження расами хвороб, поширених на віддалених від аборигенного ареалу вирощування територіях тощо. Серед характеристик Ніжинського місцевого огірка, які знижують конкурентоспроможність популяції, можна назвати: значну кількість чоловічих квіток на рослині (спочатку – тільки рясне цвітіння), плоди швидко переростають, жовтіють на сонці, невисока їх транспортабельність через ніжну тонку шкірку, залежність виходу товарних плодів від коливань температур, вологості, невеликий вихід фракцій «корнішони» та «пікулі» тощо. У минулому столітті на території вирощування Ніжинського місцевого огірка було заведено вживати огірки великих фракцій, так званої «водянки», перед пожовтінням: свіжими їх очищали від шкірки, зменшуючи гіркоту, що могла виявлятися за спекотної посушливої погоди, ними наповнювали великі діжки безпосередньо у льохах.
Безумовно, щоб продукція була конкурентоздатною зараз, варто її продавати дещо дорожче, з «брендовою» надбавкою за якість і смак. Серед переваг, окрім, звичайно смакових і технологічних властивостей, можна виділити здатність витримувати низькі температури на початку вегетації, у травні-червні, коли сорти іноземної селекції можуть, за нашими дослідженнями у колекційному розсаднику, навіть повністю загинути; та й стійкістю проти пероноспорозу чимало поширених в Україні іноземних сортів вже поступаються Ніжинському місцевому, стійкість якого щорічно, з кожним відтворенням сорту, завдяки постійним цілеспрямованим доборам, збільшується.
Сорт у 2016 р. офіційно занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для вирощування в Україні, а підтримувачем сорту визнано Дослідну станцію «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Сорт Ніжинський місцевий отримав Свідоцтво про державну реєстрацію – це своєрідний документ, що підтверджує його існування як оригінального сорту, за тією ж назвою, з тими ж морфолого-ідентифікаційними характеристиками і властивостями
Сорт у 2016 р. офіційно занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для вирощування в Україні, а підтримувачем сорту визнано Дослідну станцію «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Сорт Ніжинський місцевий отримав Свідоцтво про державну реєстрацію – це своєрідний документ, що підтверджує його існування як оригінального сорту, за тією ж назвою, з тими ж морфолого-ідентифікаційними характеристиками і властивостями
Зараз відшукування, збереження та популяризація старовинних місцевих сортів рослин – світовий тренд. Цим займаються не тільки в наукових центрах, але й долучилися до цього руху багато великих об’єднань, фондів, організацій з розгалуженою мережею по всьому світу. До цього процесу, за можливості, долучаються і науковці Дослідної станції «Маяк» ІОБ НААН. Так, завдяки старанням науковців установи сорт занесений до каталогу «Ковчег Смаку» (Ark of Taste), що є одним із головних проєктів Міжнародної некомерційної організації Slow Food в Україні. Це свого роду Червона книга продуктів харчування, до якої входять локальні продукти та традиційні методи їх приготування, що знаходяться під загрозою зникнення. Проєкт «Ковчег Смаку», заснований у 1996 році, має на меті допомогти невеликим виробництвам, яким загрожує індустріальне сільське господарство, погіршення екології та зникнення смаків. Наукова комісія «Ковчега Смаку» відшукує та реєструє унікальні, але з достатнім потенціалом продукти, рослини і породи тварин. При цьому вона керується такими критеріями: неповторний смак, зв’язок з місцевістю, традиційність виготовлення, невеликий характер виробництва, ризик зникнення. Сьогодні електронний каталог «Ковчег Смаку» вже налічує більше тисячі продуктів харчування з багатьох країн світу. Власне Слоуфуд – антиспоживацький рух, що підтримує місцеві продукти та традиційну їжу, позиціонується та рекламується як альтернатива фаст-фуду, прагне зберегти традиційну та регіональну гастрономічну культуру та заохочує розведення сільськогосподарських рослин, насіння та худоби, характерних для місцевої екосистеми та спрямований проти глобалізації сільськогосподарської продукції.
Також зараз в Україні розпочата робота на державному рівні щодо визначення товарів, які мають виключно українське походження. Ніжинський місцевий огірок цілком відповідає таким вимогам, оскільки згідно з Законом України «Про правову охорону географічних зазначень» (Закон України…), «географічне зазначення – назва місця, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені переважно цим географічним місцем походження, і хоча б один з етапів виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здійснюється на визначеній географічній території; географічне місце – будь-який географічний об’єкт з офіційно встановленими межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо»…
Справжньою катастрофою для сорту можна вважати 1985 рік, коли почався занепад огіркового виробництва в зоні у зв’язку з розповсюдженням хвороби пероноспорозу (несправжньої борошнистої роси). Сорт огірка Ніжинський місцевий, а також більшість сортів, що вирощували на той час, виявилися не стійкими до даного захворювання. З метою збереження сорту огірка Ніжинський місцевий проводились дослідження та пошукова робота низкою науково-дослідних, навчальних закладів в регіоні, але дійсно масштабна відновлювальна робота, яка закінчилася успіхом, проведена тільки на Дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН.
Сорт Ніжинський місцевий середньопізній: від висівання до початку плодоношення – 48 діб, насіння дозріває через 95-110 діб. Тривалість плодоношення 32 доби. Врожайність плодів 25 т/га
Сорт Ніжинський місцевий був виключений з Державного реєстру сортів рослин, придатних для вирощування в Україні, як такий, що вже фактично втрачений в державі. Звісно, така доля сорту, без сумніву гордості вітчизняної народної селекції, не могла задовольнити ні виробників, ані наукову спільноту. І у 2009 р. за активної підтримки тодішнього Президента НААН М. В. Зубця науковцями установи активізувалися дослідження зі збереження надбання українського народу. Хоча, до речі, й до того часу робота з популяцією в установі не припинялася жодного року. Свого часу, у пік епіфітотії, вагомий внесок у збереження та підтримання сорту зробили Жовнер І. М., тодішній заступник директора з наукової роботи, та селекціонери Петренко М. П., Позняк О. В., згодом долучилися Птуха Н. І., Несин В. М. Щороку висівали насіння та досліджували популяцію поза тематичним планом, без замовлення чи плану, щоб зберегти цінний матеріал.
Сорт у 2016 р. офіційно занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для вирощування в Україні, а підтримувачем сорту визнано Дослідну станцію «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Сорт Ніжинський місцевий отримав Свідоцтво про державну реєстрацію – це своєрідний документ, що підтверджує його існування як оригінального сорту, за тією ж назвою, з тими ж морфолого-ідентифікаційними характеристиками і властивостями. На старовинні місцеві сорти майнове право інтелектуальної власності не розповсюджується, патент не видається, бо власник цього сорту – народ України. Це була важлива подія не тільки для установи, а й, без перебільшення, державного значення. Адже для практичного використання було збережено вікове надбання нашого народу. З нагоди поновлення сорту Ніжинський місцевий у Державному реєстрі в установі у 2017 році була проведена Міжнародна науковопрактична конференція «Огірок: досягнення і проблемні питання генетики, селекції, сортознавства, насінництва, технології вирощування і переробки плодів», присвячена цій події.
Сорт Ніжинський місцевий середньопізній: від висівання до початку плодоношення – 48 діб, насіння дозріває через 95-110 діб. Тривалість плодоношення 32 доби. Врожайність плодів 25 т/га. Стійкість проти пероноспорозу помірна – 5 балів. Смакові якості свіжих і солоних огірків високі – 5 балів. Стебла розгалужені, завдовжки 1,4-2 метри, листки середнього розміру з виїмчастими краями. Зав’язь видовжено-яйцеподібна і циліндрична зі щільним опушенням чорного забарвлення. Плід-зеленець видовжено-яйцеподібний, у поперечному розрізі – тригранний. Ребристість виражена добре. Горбики середнього розміру і великі. Забарвлення плодів зелене, з повздовжніми смугами до 1/4-1/3 їх довжини. Зеленець завдовжки 11 см, у поперечному розрізі завширшки 4,4 см, індекс форми 2,5. Плоди-насінники коричневого забарвлення, сітка з вічками середніх або великих розмірів.
Досвід вирощування без використання фунгіцидів, супутні дослідження та постійні добори стійких генотипів сорту огірка Ніжинський місцевий доводять високу пристосовуваність популяції до абіотичних факторів довкілля, зокрема й до змін клімату в регіоні (тривалі посушливі періоди, різкі перепади нічних та денних температур тощо). Отже, старовинні місцеві сорти рослин за правильно організованого науково-практичного супроводу на сьогодні є затребуваними на ринку продукції і цілком конкурентоспроможними для освоєння у агроформуваннях усіх форм власності та господарювання і у приватному секторі.
О. Позняк, молодший науковий співробітник, Н. Птуха, науковий співробітник
Дослідна станція «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН України