Живі вакцини забезпечили первинний захист птиці від хвороби Гамборо. Вони мають як переваги, так і суттєві недоліки, пише журнал «Наше птахівництво».
При використанні живих вакцин важливо розрахувати правильний день щеплення, оскільки вакцинний штам взаємодіє з материнськими антитілами. Якщо господарство має власне батьківське стадо та чітко знає титри антитіл, які отримають курчата, проблем із живою вакциною не виникне.
Проте, коли курчат отримують від різних стад, їхній імунний статус щодо хвороби Гамборо буде суттєво відрізнятися, що призведе до високого коефіцієнта варіації. Живі вакцини менш ефективні для птиці з відмінним імунним статусом, отриманої від різних батьківських стад.
Доцільно досліджувати сироватку крові курчат на третю-четверту добу. За наявності амфолітів неможливо точно визначити, коли материнські антитіла потраплять у кровотік. Тому перед дослідженням та розрахунком дня вакцинації птицю важливо попередньо вилікувати.
Важливим чинником при застосуванні живих вакцин є належна дезінфекція/дезінсекція на птахофабриці. Навіть найефективніша профілактика хвороби Гамборо буде менш дієвою, якщо якісно не видаляти органічні рештки та вектори передачі (наприклад, чорнотілок). Це сприяє накопиченню та швидкій реплікації польового штаму, збільшуючи його тиск, що може призвести до інфікування птиці навіть на тлі щеплення.
Також надзвичайно важливим є менеджмент вакцинації, зокрема температура та якість води, а також технології контролю кількості води, яку подають птиці для напування.
Успішне застосування живих вакцин сприяє формуванню клітинного та гуморального імунітету. Крім того, вакцинний вірус займає необхідні сайти прикріплення, перешкоджаючи зв’язуванню з ними польового патогену.
Раніше повідомлялося про вплив вірусу Гамборо нового генотипу A3B1 на птицю.