Часник є надзвичайно цінною рослиною завдяки своєму хімічному складу. Цибулини містять багато полісахаридів, близько 8,0 % азотистих речовин та вітамін С. Ефірні олії, що надають часнику характерного смаку та запаху, мають бактерицидні властивості. Їхня кількість залежить від часу збирання, сорту та походження часнику. Серед 58 традиційних овочевих культур рослини роду Allium L. посідають одне з перших місць за вмістом флавоноїдів, переважно представлених квірцетином, меріцетином та кампферолом. У цибулинах часнику міститься 75,5 мг/100 г квірцетину.
Підвищений вміст ефірної олії (до 0,61 %) надає часнику різкого смаку, що небажано для столових сортів. Варто зазначити, що озимий часник за вмістом ефірної олії (0,56 % на суху масу) не поступається традиційним ефіроолійним рослинам. Його компонентний склад відрізняється: крім основного компонента діалил дисульфіду (86,21 %), достатньою кількістю представлений алілметил дисульфід (8,26 %). Отримані дані свідчать про можливість вирощування озимого часнику як ефіроолійної культури.
Рослина, що міцно вкорінилася на українських землях та традиціях
Часник (Allium sativum) – трав’яниста багаторічна рослина, яка за сучасною класифікацією належить до родини амарилісових (Amaryllidaceae). Коренева система часнику мочкувата, слабко розвинена і проникає в ґрунт неглибоко, переважно в шар 20–30 см. Тому для вирощування часнику придатні легкі, високородючі ґрунти з нейтральним середовищем ґрунтового розчину та постійною оптимальною вологістю в зоні залягання кореневої системи.
Листя часнику, пофарбоване від світло-зелених до темно-зелених і сизих тонів, утворює хибне стебло заввишки 7–25 см. Кількість листя на рослині коливається від 7–8 до 12–15, що залежить від сорту та умов вирощування. Цибулина часнику складна, складається з великої кількості зубків, які формуються на донці в пазухах листків. У сортів, що не стрілкуються, зубки (до 30–40 шт.) розташовуються спірально. Сорти, схильні до стрілкування, утворюють цибулину з 4–10 однаковими зубками, в центрі яких формується стрілка (квіткове стебло). Квіткове стебло до цвітіння часто зігнуте кільцями, а під час цвітіння вирівнюється. На кінці стрілки знаходиться суцвіття – куляста парасолька з витягнутим кінцем. У суцвітті спочатку формується багато квіткових бутонів блідо-фіолетового забарвлення. Згодом на поверхні суцвіття між квітконіжками бутонів починається активний ріст повітряних цибулин.
Культурний часник не дає насіння, тому розмножується вегетативно – зубками та бульбочками. Кількість повітряних цибулин у суцвітті може коливатися від кількох штук до 350–400, залежно від року та сорту. Чим менше цибулинок у суцвітті, тим вони більші.
Вегетація часнику щорічно завершується утворенням цибулини, надземна частина та коренева система відмирають. Дослідження показали, що цибулина діаметром 2,8 см мала коріння, що проникає в ґрунт на 14–20 см, при загальній довжині коренів 12,6 м.
Урожайність часнику залежить від величини зубка та норми висіву: чим більші зубки та вища їхня щільність на гектар, тим вища урожайність. Озимі сорти часнику мають вищу лежкість, добре зберігаються до весни (дев’ять-десять місяців), а бульбочки – до двох років.
Зрідженість сходів здорового озимого часнику може бути пов’язана з біологічними причинами (низька схожість невизрілих зубків, знижена морозостійкість перезрілого часнику при ранній посадці) або з порушеннями агротехніки (висихання рослин при посадці в сухий ґрунт, вимерзання при пізній посадці та поганому укоріненні, засихання коренів при дрібному загортанні, пошкодження зубків машиною при посадці). На ріст і розвиток рослини значно впливає соковита луска зубка, тобто кількість та хімічний склад запасних поживних речовин, які витрачаються на ріст коренів та листя. Утворення нових зубків починається після відростання листя та розкладання соковитої луски.
Підрахунок кількості листків у зародка перед висаджуванням ярого часнику є методом біологічного контролю майбутнього врожаю. Оптимальне число листків – п’ять-шість. Менша кількість свідчить про ранній врожай та появу однозубок, більша – про пізніше розгалуження та дозрівання. Деякі сорти можуть утворювати дві-три цибулини в одному гнізді.
Вибагливість часнику до умов середовища
Температурні вимоги різних сортів часнику неоднакові. Озимі сорти мають морозостійке коріння, сходи з’являються навесні, коли сніг ще не зійшов, а саме коріння може витримувати морози до -21 °С. Листя менш морозостійке, сходи переносять короткострокові морози до -15 °С.
Ярі сорти не є морозостійкими, але при осінній посадці можуть зимувати під сніговим покривом за умови короткочасного незначного промерзання ґрунту. Для нормального початкового розвитку їм також необхідні знижені плюсові температури.
Низькі температури навесні впливають на розвиток рослин. У озимих сортів за холодної весни може сповільнюватися розгалуження, формуються переважно однозубкові рослини, а прохолодна весна негативно впливає на стрілкування.
У ярих сортів за короткої теплої весни спостерігається затримка розгалуження, формується більша кількість часток у цибулині, що призводить до пізнішого дозрівання. Тривала холодна весна також пригнічує розгалуження і сприяє формуванню однозубкових форм.
Часник – холодостійка рослина. Коріння зубків починає відростати при 2–8 °С, листя – за 5–7 °С. Оптимальна температура для росту та розвитку на початковому етапі – 5–8 °С, під час формування зубків – 11–12 °С, у період дозрівання цибулин – 20–24 °С. Підвищення температури в період формування цибулин прискорює цей процес та їх визрівання.
Часник досить чутливий до нестачі вологи. Добрі врожаї отримують при вологості ґрунту 65–85 % польової вологоємності, особливо у фазу росту. Часник потребує підвищеної ґрунтової вологи в період наростання листя та формування цибулин. Поливи припиняють за підсихання листя та дозрівання цибулин.
Критичні періоди, коли часник особливо потребує високої вологості ґрунту:
- перші тижні після сівби (відростання кореневої системи зимуючого та ярого часнику, весняне відростання зимуючого часнику);
- три тижні після сходів (відростання зимуючого часнику, період активного листоутворення та наростання кореневої системи);
- через 1,2–1,5 місяця після сходів (формування зубків та поява стрілок у стрілкуючих сортів).
Вибагливість до вологості повітря у сортів неоднакова. У приморській зоні краще ростуть сорти з широким і пониклим листям, в степовій – з вузькими. Якщо за осінньо-зимові місяці випадає понад 200–260 мм опадів, цього запасу достатньо для початкового росту часнику. При меншій кількості опадів потрібні поливи. У нечорноземній зоні, в разі посушливих травня та червня, необхідні один-два поливи нормами 300–400 м³ на гектар. У поливній зоні Херсонщини, з меншою кількістю опадів і високою випаровуваністю, потрібно проводити чотири-п’ять поливів по 350–400 м³ на гектар. Поливи припиняють за два-три тижні до збирання. Зрошення знижує вміст сухих речовин на 1,5–2 %. При нестачі вологи, особливо на початковому етапі росту, часник засихає недозрілим. Сухість ґрунту та повітря після вилягання листя прискорює дозрівання цибулин та підвищує їхню лежкість. Часник – одна з найвибагливіших овочевих культур до родючості ґрунту та рівня ґрунтових вод. Для сівби слід обирати ділянки, захищені від північних холодних вітрів.
Часник – рослина довгого дня. За короткого світлового періоду відбувається вегетативний ріст і формування листя. За подовження світлового дня з відповідними температурними умовами починає формуватися цибулина. Чим більше листя сформується у квітні-травні, тим більша цибулина. На короткому дні рослини не розгалужуються і зубки не утворюються. Тому ранні терміни посадки ярого часнику та захист від бур’янів, що сильно затіняють, мають винятково велике значення.
Часник слід висаджувати на сонячних ділянках, уникаючи затінення від навколишніх рослин, оскільки для дозрівання цибулин потрібна висока температура. Часник вимогливий до родючості ґрунту. Високі врожаї можливі лише на структурних, добре дренованих, легких і родючих ґрунтах, добре удобрених перегноєм, з нейтральною або слабокислою реакцією.
Не рекомендується розміщувати часник після картоплі через ризик ураження фузаріозними гнилями та нематодою. Повертати часник на попереднє місце після цибулі або часнику можна не раніше ніж через чотири-п’ять років, оскільки ці культури мають багато спільних шкідників і хвороб. Під час осінньої підготовки ґрунту під часник вносять 4–10 кг/м² добре перепрілого перегною або компосту, а також 20–25 г/м² суперфосфату та калійної солі.
Під озимий часник ґрунт обробляють і удобрюють за місяць до посадки, підтримуючи його у чистому від бур’янів стані. Перед посадкою відбирають здорові великі цибулини, поділяють їх на зубки та калібрують на фракції. Кожну фракцію висаджують окремо, оскільки їхнє відростання та дозрівання відбувається неодночасно. Відсортований посадковий матеріал часто обробляють фунгіцидами, а також використовують біологічні препарати та стимулятори росту для захисту від хвороб, шкідників та покращення стартового розвитку рослин, що сприяє підвищенню врожайності.
Боротьба з хворобами та шкідниками часнику має бути комплексною, поєднуючи профілактичні (організаційно-господарські, агротехнічні) та захисні заходи. Профілактичні заходи, що проводяться щорічно, гальмують розмноження та розвиток шкідників і хвороб, мінімізують їхню шкідливість та створюють сприятливіші умови для росту й розвитку рослин, підвищуючи їхню стійкість. До найважливіших профілактичних заходів належить дотримання сівозміни (повернення часнику на те саме місце через чотири-п’ять років). Часник і цибулю не слід вирощувати на суміжних полях через спільні хвороби та шкідників.
Велике профілактичне значення мають заготівля посадкового матеріалу лише зі здорових рослин, посів бульбочок та посадка зубків у оптимальні агротехнічні терміни, раннє лущення та глибока зяблева оранка. Важливу роль відіграють своєчасне видалення хворих рослин протягом вегетації, збирання та знищення післяврожайних залишків, де зимують хвороби та шкідники. Стійкість рослин підвищує правильне та своєчасне застосування добрив і мікродобрив.
Селекційна робота з часником спрямована на розширення та вдосконалення методів створення вихідного матеріалу: покращення місцевих сортів, створення нових високоврожайних, стійких до хвороб та шкідників сортів, а також виведення лежких сортів з підвищеним вмістом цукрів, ефірної олії та біологічно активних речовин. Урожайність, лежкість та якісні показники – важливі ознаки, що характеризують цінність сорту.
Дослідження
Дослідження з вирощування часнику проводились у Дніпровському районі на базі фермерського господарства «Зоря», яке спеціалізується на зернових, технічних та овочево-пряних культурах. Дослідна ділянка розташована на полі площею 37 га, з них 6 га зайняті під агроценозами часнику.
Переважаючим типом ґрунтів у Дніпропетровській області є чорноземи звичайні й південні середньо- і малогумусні (82,0 % площі), переважно супіщаного (у південній частині) або суглинистого типу. Їхні особливості: середні показники лужності, середній вміст гумусу, достатня потужність гумусового горизонту, вміст обмінного кальцію, добра оструктуреність, часткова схильність до запливання та утворення кірки. Рідше трапляються лугові, дерново-типові, болотні та заплавні ґрунти. Вміст гумусу коливається від 3,46 до 3,87 %, з відносно середнім вмістом інших елементів родючості.
Територія Дніпровського району належить до помірно посушливої зони зволоження. Імовірність років з певною вологозабезпеченістю врожаю представлена для двох підзон – лісостепу (північна частина регіону) та степу (центр, південний схід області).
У ґрунтовому покриві області переважають чорноземи, серед яких найбільш поширені звичайні, південні та вилуговані підтипи. Меншу частку займають ґрунти з ознаками засолення, карбонатності та інші локальні різновиди.
Підготовка ґрунту для часнику
При побудові сівозмін для вирощування овочевих культур усі попередні культури мають сприяти підвищенню родючості ґрунту. Ефективним є використання сидератів. Подрібнені або висушені сидерати з біологічно активними препаратами закладають у шар ґрунту на 10–12 см. Це дозволяє сконцентрувати органічну масу сидератів у зоні розташування коренів овочевих культур, покращити родючість та мікробіологічну активність ґрунту. Вирощування конюшини та сидеральних культур забезпечує надходження від 38–46 т органічних добрив за сівозміну.
Ґрунти дослідних ділянок господарства – чорноземи важкосуглинистого гранулометричного складу. Вміст гумусу становить 3,28 – 4,3 %. Переважають ґрунти з близькою до нейтральної реакцією (рН=6,23 – 7,76), середнім та підвищеним вмістом фосфору (12,4 – 26,7 мг/100 г ґрунту).
Клімат району досліджень – помірно-континентальний, з відносно м’якою зимою, частими відлигами та теплим вологим літом. Середньорічна кількість опадів – 450–586 мм, середня відносна вологість повітря – 68 %. У літні місяці середньодобова температура повітря становить 19…23 ºС, сума середньодобових температур вище 10 ºС – 2380 ºС. Клімат області характеризується помірно теплим літом і порівняно холодною зимою. Найхолодніший місяць – січень (середньомісячна температура -11,8 ºС), найтепліший – липень (середньомісячна температура 26…31 ºС).
Класична сівозміна: картопля – капуста+морква – цибуля+часник – столові буряки. Норма крапельного зрошення – 350 м³/га. Міжряддя – 0,45 м. Строк висадки – 26.10., глибина – 7–9 см. Під час вирощування проводили 3–4 міжрядні культивації, дві підкормки, поливи. Першу підкормку (5–9 г аміачної селітри та 7–9 г суперфосфату на 1 м²) застосовували під час нарощування листків. При пригніченні рослин робили позакореневу підкормку (1% розчин сечовини або 95 г/10 л води). У фазу початку утворення цибулин-зубків проводили друге підживлення (4–7 г суперфосфату та 4–7 г калійної солі на 1 м²). Збирання здійснювали в суху погоду, використовуючи плоскоріз-часникокопалку, після чого підрізали стебла й корені для якісного просушування, а потім сортували для зберігання.
Норма висадки – 40 і 30 штук/м² відповідно. Площа облікової ділянки – 5 м², повторність – чотирикратна.
Для досліду обрали сорти озимого часнику: Прометей (середньостиглий), Харківський фіолетовий (пізньостиглий) та Сілвер (пізньостиглий). При вирощуванні озимого часнику з однозубкових цибулин маса зубка, маса цибулини та врожайність були вищими порівняно з вирощуванням з зубків.
Спосіб розмноження не вплинув на зимостійкість сортів Прометей та Сілвер (77,5–79,2 %). Більш висока зимостійкість (89,8 %) спостерігалася у сорту Харківський фіолетовий при вирощуванні з зубків. У досліді встановлено, що вирощування з однозубок збільшило масу отриманих цибулин для всіх сортів: Харківський фіолетовий – з 19,6 г до 23,3 г, Прометей – з 18,1 г до 21,2 г.
Це частково свідчить про те, що рослини, вирощені з однозубок, на ранніх етапах росту мали більш розвинений асиміляційний апарат (більше листя, більша їхня довжина, вища рослина, вищий діаметр несправжнього стебла). На ранньому етапі розвитку вони мали розвиненіший асиміляційний апарат, про що свідчить більша площа асиміляційної поверхні при висадці 30 шт/м².
Для всіх сортів часнику використання фосфору та калію сприяє кращому визріванню цибулин та бульбочок, підвищує вміст вуглеводів та білка у зубках. Це особливо важливо в районах вирощування озимого часнику, оскільки прискорює осіннє коренеутворення та підвищує зимостійкість.
Встановлений в експерименті негативний взаємозв’язок між зимостійкістю та відсотком уражених рослин чітко простежується лише у сорту Харківський фіолетовий, в якого вміст суми цукрів та аскорбінової кислоти в цибулинах вищий, ніж у сортів Сілвер і Прометей. Можна припустити, що це пов’язано з різним рівнем накопичення цукрів та аскорбінової кислоти в зубках та однозубкових цибулинах цього сорту.
Економічна ефективність вирощування часнику
В середньому за 2021–2023 рр. урожайність становила: Прометей – 8,72 т/га; Харківський фіолетовий – 10,21 т/га; Сілвер – 7,94 т/га. Середньозважена оптова ціна – 55 грн/кг. Вартість валової продукції коливалася близько 450–560 тис. грн. Витрати становили близько 250 тис. грн.
Чистий прибуток по сортах становив: Прометей – 230 тис. грн, Харківський фіолетовий – 311 тис. грн, Сілвер – 186 тис. грн. Найвищий рівень рентабельності показав сорт Харківський фіолетовий – 124,6 %, що на 32,8 % та 49,9 % вище, ніж у Прометея та Сілвера відповідно. Це пояснюється тим, що сорт Харківський фіолетовий виявився більш адаптованим до умов господарства. Сорт Сілвер (Нідерланди) потребував додаткового мінерального живлення, хімічного захисту та зволоження.
Перспективний сорт та кращі показники
Дослідження впливу сортів часнику та норми висадки однозубкових цибулин (30 і 40 шт/м²) на врожайність дозволяють зробити висновки. Сорти по-різному реагували на умови вирощування: різниця у врожайності була помітною, тоді як зимостійкість суттєво залежала від генетичних особливостей сорту. Найвищі показники врожайності та рентабельності забезпечив сорт Харківський фіолетовий, який найкраще адаптувався до умов господарства. Сорт Прометей показав середні результати, тоді як сорт Сілвер мав нижчу врожайність через гіршу адаптацію та підвищені вимоги до умов вирощування. Використання однозубкових цибулин загалом підвищувало продуктивність (Харківський фіолетовий), однак у деяких сортів могло знижувати зимостійкість (Прометей і Сілвер). Найефективнішою виявилася технологія з нормою висадки 30 шт/м² при міжрядді 0,45 м. В умовах господарства варто надавати перевагу вітчизняним сортам: Харківський фіолетовий і Прометей.
Андрій Сумський, Дніпровський державний аграрно-економічний університет