Переговори президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана та лідера кремлівського режиму Володимира Путіна закінчилися порожніми заявами. “Зернову угоду” не відродили, а Путін озвучив ультиматум і фактично вимагав зняти частину санкцій. Проти такого кроку виступила Україна. Замість умовлянь Путіна українська влада намагається налагодити альтернативний морський маршрут, який зміг би діяти без згоди РФ. І перші успіхи у цьому питанні вже є.
Про те, чи Україна зможе компенсувати відсутність “зернового коридору” і чому провалилися переговори з Путіним, читайте в матеріалі.
Україна намагається обійтися без “зернової угоди” з РФ
Поки Путін продовжує ставити ультиматуми та вимагати скасувати санкції, Україна намагається створити альтернативний маршрут використання Чорноморського порту. Вже кілька суден вийшло з портів і одразу ж вирушило до територіальних вод Румунії та Болгарії. Там судна перебувають у безпеці, а вже звідти вони прямують до призначення через Босфор.
Теоретично такий шлях міг би замінити “зернову угоду”, розповідає керівник Центру економічних досліджень Вероніка Мовчан. Головне питання – забезпечити безпеку такого маршруту. Наразі ті кілька суден, які скористалися таким маршрутом, успішно досягли пункту призначення. Проте Росія продовжує загрожувати атакувати судна, що виходять із українського морського порту.
“Це скоріше питання до військових експертів, чи можливо забезпечити безпеку. Залишається запитань, що зі страховкою, чи погоджуватимуться власники суден на такий маршрут”, – каже Мовчан. За її словами, поки що замінити “зерновий коридор” не вдається. Обсяги експорту скорочуються. Крім того, через те, що зерно вивозять автомобільними шляхами, фактично доводиться скорочувати експорт іншої продукції (металургії тощо).
“Є ще одна проблема, яка також вплинула на ситуацію – постійні атаки РФ на Дунайські порти. Я б сказала, що поки Україна не вдається компенсувати той обмежений морський експорт, який був під час дії “зернової угоди”. Зерно ми можемо вивезти, але це буде триваліший процес. Але нам потрібно вивозити не лише зерно, потрібно вивозити й іншу продукцію”, – пояснює Мовчан.
Завдання Путіна: знищити можливість України експортувати агропродукцію та повністю зайняти ринок. Санкції проти продажу продуктів харчування та добрив ні ЄС, ні США не запроваджували. Тому це чи не єдина галузь економіки РФ, яка не зіткнулася з проблемами та обмеженнями. Росія ж продовжує наполягати: санкції проти російських компаній та банків заважають їм працювати. Тому санкції треба зняти, і тоді РФ нібито повернеться до зернової угоди.
Нездійсненні ультиматуми – один із кремлівських прийомів. Перед початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну вони також вимагали від НАТО фактично повернулася на кордони 1997 року, а також гарантувала, що Грузія та Україна ніколи не набудуть членства. Така вимога заздалегідь була нездійсненна. Це порушує статут НАТО, суперечить ідеї Альянсу. Тому висуваючи ультиматум, Росія не намагалася домогтися його виконання, а лише створювала ілюзію, що винен “захід”, який “відмовляється виконувати справедливі умови РФ”.
Ердоган не зміг додавити Путіна: російському диктаторові вже ніхто не вірить
Переговори Ердогана з Путіним у Сочі могли завершитися домовленістю про поновлення “зернової угоди”. Напередодні глава МЗС України Дмитро Кулеба заявив, що це чи не останній шанс дізнатися, чи РФ повернеться до домовленості. А сам Ердоган анонсував “дуже важливу” заяву за підсумками зустрічі.
Проте результат виявився нульовим. Путін продовжив озвучувати тези пропаганди, говорячи про те, що зрив зернової угоди не вплинув на ринки. А Ердоган фактично від імені ООН заявив, що підготовлено новий пакет пропозицій, виконати який мають ЄС та США. Фактично Путіна вмовляють перестати загрожувати обстрілом товарних суден, а він цинічно відмовляється, щоразу вигадуючи нові та нові причини.
Позицію Ердогана спробував пояснити оглядач Bloomberg Марк Чемпіон. Він упевнений, що Туреччина не збирається кидати виклик заходу. Ердогану потрібна участь у НАТО, європейські ринки збуту. А ще – закінчення війни Росії проти України, яке не перетворить Чорне море на “російське озеро”. Але при цьому Туреччина намагається зберегти стосунки і з агресором: купувати дешевий газ, приймати туристів із РФ та розвивати спільну інфраструктуру.
Ердоган готовий обстоювати зняття санкцій проти Росії. У пропозиції, яка озвучила Туреччина в РФ: скасування санкцій з “Россільгоспбанку” та компаній, які займаються продажем добрив. Фактично Путін наважився на шантаж: скасування санкцій в обмін на можливість для України експортувати своє зерно.
За підсумками зустрічі Путін заявив, що і без українського зерна ринок не змінився, а ціни на агроподукцію у світі не змінилися. При цьому африканські країни, які найбільше потребують дешевої продукції, на зустрічі з Путіним вимагали відкрити експорт зерна з України. У липні лідер Єгипту Абдель Фатах Ас-Сісі закликав Путіна повернутися до чорноморської зернової угоди під час саміту. Ряд африканських країн, у тому числі Кенія та Єгипет, ключовий імпортер російського зерна, що переживає гостру продовольчу кризу, обрушилися з гнівом на Росію.
Довіри до РФ немає навіть із боку країн Африки. Путін перетворився на політичного маргіналу, він розуміє лише мову сили. І лише розуміння, що Чорноморські порти працюватимуть і без згоди РФ, може змусити її відновити угоду.
