WWF-Україна наголошує на необхідності створення стратегічних планів, таких як План управління посухами, спрямований на мінімізацію згубного впливу кліматичних змін на водні екосистеми, сільське господарство та місцеві спільноти.
Щороку 17 червня відзначається Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами. Ця дата слугує нагадуванням про те, що прісні водні ресурси не є безмежними, а родючі ґрунти стають дедалі ціннішим і дефіцитнішим скарбом на планеті. За прогнозами ООН, до 2050 року понад три чверті населення Землі може постраждати від посухи. Від початку 2000-х років кількість і тривалість посушливих періодів зросли на 29% порівняно з попередніми двадцятьма роками. У період з 1998 по 2017 рік посухи спричинили світові економічні збитки, що оцінюються приблизно у 124 мільярди доларів США.
Всесвітній фонд природи WWF-Україна констатує, що ця проблема набуває особливої гостроти для України. Незважаючи на свою репутацію “житниці” світу з багатими чорноземами, країна стикається з реальною небезпекою опустелювання та частішими посухами. Внаслідок кліматичних трансформацій Україна переміщується до зони з екстремально високими температурами та погодними катаклізмами. Ситуацію додатково ускладнює повномасштабне вторгнення Росії, яке призводить до прискореної ерозії, забруднення та зневоднення ґрунтів, а також руйнує критично важливу водну інфраструктуру.
Яка відмінність між опустелюванням та посухою?
Опустелювання та посухи є одними з найтривожніших глобальних процесів деградації навколишнього середовища, що ставлять під загрозу сталий розвиток та виживання людства в багатьох світових регіонах. Ці явища призводять до втрати родючих земель, скорочення біорізноманіття, зменшення водних запасів та погіршення умов життя для мільйонів людей, особливо в сільській місцевості.
Згідно з даними ООН, на сьогодні п’ята частина світової суші, що перевищує 2 мільярди гектарів, зазнала деградації. З цієї площі понад половина — це сільськогосподарські угіддя, які мали б забезпечувати нас продовольством. Щороку ми втрачаємо понад 12 мільйонів гектарів через процеси опустелювання. При цьому майже 95% продуктів харчування залежать від стану ґрунту. Щорічно світ втрачає 24 мільярди тонн ґрунту, що безпосередньо впливає на врожайність та економіку.
● Опустелювання — це процес поступової деградації родючих земель, що призводить до втрати їхньої плодючості. Це не обов’язково означає виникнення справжньої пустелі, але земля фактично “вмирає” — втрачає вологу, структуру та життєві компоненти. Основними причинами опустелювання є: вирубка лісів (знеліснення), надмірне розорювання земель та перепас худоби, нераціональне зрошення, тривалі посухи та інші фактори.
● Посуха — це тривалий період із суттєвим дефіцитом або повною відсутністю атмосферних опадів (дощу, снігу). Це явище супроводжується підвищенням температури повітря та низькою вологістю. Внаслідок посухи зменшуються запаси вологи в ґрунті, що негативно позначається на рослинності, сільському господарстві та доступності води для потреб населення.
Ці два явища тісно взаємопов’язані, адже посуха є одним із ключових чинників, що сприяють опустелюванню.
Яка ситуація в Україні?
В умовах кліматичних змін посухи стають дедалі частішими, а опустелювання становить загрозу навіть для країн, які раніше не стикалися з подібними проблемами, включно з Україною (особливо її південними регіонами).
● Підвищення температури
2024 рік увійшов в історію метеорологічних спостережень (з кінця 19 століття) як найтепліший — не лише для України, а й для всієї планети. Більше того, темпи зростання температури повітря в Україні суттєво перевищують загальносвітові та європейські показники.
Згідно з даними Українського Гідрометцентру, за останні тридцять років середня температура в країні зросла на 1,2°C. Темпи підвищення температури повітря в окремих регіонах України сягають 0,82°C за десятиліття, тоді як у сусідніх державах цей показник становить 0,47-0,59°С/10 р., а в північній півкулі та Європі — 0,34 і 0,47°С/10 р. відповідно.
● Опустелювання та деградація орних земель
Україна є однією з країн з найвищим рівнем розораності земель не лише в Європі, а й у світі: рілля займає 54% її території. У деяких районах Херсонської та Запорізької областей цей показник перевищує 90%. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, близько 58% українських земель зазнають деградації, а 20% — забруднення. Серед причин цього — кліматичні зміни та воєнні дії.
● Зміни в режимі опадів
Спостерігається дефіцит опадів та збільшення тривалості періодів без дощів. Минулий рік надав нові докази кліматичних трансформацій. Одним із найпомітніших є зміщення сезонного розподілу опадів: у літній період їх кількість різко зменшується. Водночас зростає не лише кількість днів із високими температурами, а й тривалість періодів безперервної спеки. Це призводить до активнішого випаровування вологи з поверхні ґрунту та водних об’єктів. Літні дощі, якщо й трапляються, перетворюються на короткочасні зливи. Однак така волога не встигає увібратися в пересохлу землю: вода швидко стікає з поверхні, не поповнюючи запаси ґрунтових і підземних вод.
Усе це спричиняє глибоку посушливість, обміління річок та зниження рівня вологи у ґрунті — наслідки чого ми вже спостерігаємо в багатьох регіонах України.
● Найбільш уразливі регіони
Проблема опустелювання найвиразніше проявляється в областях степової зони. Південні регіони України належать до зон із дуже високим рівнем вразливості до опустелювання. Одеська, Херсонська, Запорізька, Миколаївська області — ці регіони найбільше постраждали від посух, які знищили десятки тисяч гектарів посівів. Тенденції до збільшення тривалості та інтенсивності посух спостерігаються також у центральних та північних регіонах України, де раніше подібні явища не були поширеними.
● Зменшення доступності води:
Очікується скорочення доступності води по всій країні, що посилить проблеми з водопостачанням та веденням сільського господарства.
При цьому Україна має один із найнижчих показників забезпеченості власними водними ресурсами серед європейських країн — лише тисяча кубометрів місцевого стоку на одного мешканця, тоді як, наприклад, у Канаді цей показник становить 94,3 тис. куб. м, США — 7,4 тис. куб. м, Німеччині — 1,9 тис. куб. м. Забезпеченість місцевими водними ресурсами в окремих областях країни відрізняється майже в 60 разів: від 0,14 км3/рік у Херсонській області до 7,92 км3/рік – у Закарпатській.
Внаслідок кліматичних трансформацій наша країна переміщується до зони з екстремально високими температурами та погодними катаклізмами
“Основною рушійною силою цих процесів є глобальне потепління (тривале підвищення середньої температури Землі), що, здебільшого, спричинене антропогенними викидами парникових газів. Спалювання викопного палива (вугілля, нафти, газу) призводить до викидів парникових газів (вуглекислого газу, метану тощо) в атмосферу.
Ці гази створюють своєрідну “ковдру” навколо планети, затримуючи тепло і спричиняючи підвищення загальної середньої температури. Україна, як і інші регіони світу, відчуває на собі наслідки цього процесу. Як результат, зростання атмосферного випаровування через підвищення температури призводить до посилення посух у всьому світі”, — пояснює керівниця напряму “Вода” WWF-Україна, кандидатка географічних наук Оксана Коноваленко.
План управління посухами — програма заходів для запобігання та пом’якшення наслідків посухи від WWF-Україна
WWF-Україна підкреслює важливість розробки дієвих заходів для зменшення негативного впливу посух на річкові екосистеми.
Базуючись на аналізі європейського досвіду та практичних рекомендацій, Всесвітній фонд природи WWF-Україна сформував власне бачення Плану управління посухами (ПУП) — стратегічного документа, покликаного запобігати або мінімізувати наслідки посух для водних ресурсів, довкілля, економіки та населення.
У рамках цієї ініціативи WWF-Україна окреслив ключові заходи для зменшення згубного впливу посух:
● Системи раннього попередження, такі як моніторинг посух, допомагають аграріям та державним органам своєчасно виявляти загрозу та оперативно реагувати на неї. Це дозволяє краще підготуватися до посушливих сезонів та зменшити збитки.
● Серед заходів, що можуть суттєво знизити негативний вплив посух, — впровадження зеленої інфраструктури. Зокрема, заходи з відновлення заплав та водно-болотних угідь, які здатні акумулювати воду в періоди інтенсивних опадів.
● Іншим альтернативним рішенням є повторне використання води для зрошення або промислових потреб.
● Збір та застосування “сірої” води. Поширення практики збору “сірої” води (що використовується в будинках у ванних кімнатах, за винятком туалетної) для подальшого застосування в господарських цілях (для змиву в туалеті, поливу).
Наразі WWF-Україна розроблено два проєкти ПУП: для суббасейну Тиси, а також для суббасейнів річок Прут та Сірет. Цей документ не є остаточним планом, оскільки на законодавчому рівні його розробка поки що не передбачена. Однак він слугує підготовчим етапом, закладаючи фундамент для створення повноцінного документа з управління посухами.