З огляду на особливості розвитку рослин озимих культур восени, однією з найперших операцій на озимих полях має бути такий, нині вже дещо забутий у багатьох господарствах, захід, як боронування посівів.
Перш за все, слід визначити, які поля потребують боронування, а на яких — цей прийом є недоцільним. Проводити боронування рекомендовано на таких посівах озимини, де рослини з осені були добре розвинені або навіть перерослі, з відмерлими листками, де наявні вимерзлі рослини падалиці попередника, особливо злакових культур, адже вони слугують резерваторами хвороб та шкідників; а також на посівах із середнім розвитком рослин на важких, глинистих ґрунтах.
З обережністю, спочатку виконавши пробне боронування на краю поля, слід застосовувати цей захід на посівах, де рослини перебувають у фазі початку кущення, або на легких супіщаних ґрунтах, щоб уникнути пошкодження та підриву кореневої системи рослин. І зовсім протипоказано боронування слаборозвинених, зріджених посівів, особливо на легких ґрунтах, де рослини можуть бути повністю вирвані з ґрунту або засипані його грудочками, що негативно впливає на їхню регенерацію або призводить до загибелі рослин.
Основні завдання, які вирішує боронування на посівах озимих культур: видалення відмерлих решток листової маси рослин основної культури внаслідок дії несприятливих чинників зимівлі або ураження сніговою пліснявою, а також загиблих рослин падалиці попередника та бур’янів, руйнування ґрунтової кірки, поліпшення аерації та активізація мікробіологічних процесів, особливо на ґрунтах важкого гранулометричного складу.
Надзвичайно важливо під час боронування посівів правильно підібрати відповідні знаряддя. Тип борони слід обирати відповідно до стану посіву, враховуючи наявну густоту та кущистість рослин, тип ґрунту, кількість відмерлих рослинних решток. Зубові борони БЗСС-1,0, БЗЛС-1,0 та інші, що придатні для агрегатування з тракторами потужністю 40–80 к. с., добре пристосовані для обробітку ґрунту. На посівах озимих культур краще зарекомендували себе пружинні борони (ЗПГ-24 (3); БПН — 12), кут атаки робочих органів яких регулюється залежно від маси рослин, заданої глибини розпушування ґрунту тощо. Завдяки рухливості та вібрації пружинних зубів, краще розпушується ґрунт, видаляються відмерлі рештки і бур’яни та менше пошкоджуються культурні рослини.
Весняне боронування проводять після настання фізичної стиглості ґрунту, як правило, перпендикулярно до напрямку сівби, але на перерослих посівах слід спрямовувати агрегат уздовж рядків, що забезпечує більшу плавність ходу та ретельніший обробіток посіву. Під час боронування полів, розташованих на схилах, обробіток слід проводити впоперек схилу, щоб не допустити розмивання ґрунтової поверхні, особливо за дощової весни. Завершувати боронування посівів озимих культур слід у якомога стисліші строки.
Слід зазначити, що прикореневе підживлення рослин із застосуванням зернотукових сівалок забезпечує розпушення ґрунту та аерацію посівів подібно до боронування. Рух агрегату — вздовж посіву, так щоб сошники були спрямовані у міжряддя та загортали мінеральні добрива на глибину 4–5 см. Проведення такого агрозаходу рекомендують лише на добре розвинених посівах без попереднього підживлення по мерзлоталому ґрунту, оскільки на слаборозвинених посівах можливе пошкодження рослин основної культури або навіть вирізання цілих рядків. Таке підживлення рекомендовано проводити аміачною селітрою в дозі 1,0–1,5 ц/га.
Застосування боронування посівів озимих культур у весняний період поліпшує фітосанітарний стан посіву, забезпечує розпушення верхнього кореневмісного шару ґрунту, що сприяє кращому забезпеченню кореневої системи рослин киснем, вологою та поживними речовинами та активізує розвиток поглинальної поверхні коренів. Усе це створює сприятливі умови для успішного розвитку рослин озимих культур у ранньовесняний та літній періоди, підвищує стійкість агроценозу до несприятливих чинників середовища та дає змогу на 10–20% підвищити врожайність.
С. Попов, канд. с.-г. наук;
Н. Рябчун, канд. с.-г. наук,
Інститут рослинництва
ім. В. Я. Юр’єва НААН
Дивитись YouTube Video