Через значний вміст протеїну та олії, а також підвищену гігроскопічність зерен, соя в несприятливих обставинах (наявність органічних домішок, висока зволоженість) швидко погіршується. Навіть висушені зерна сої, якщо є сторонні включення, здатні до самонагрівання.
Соя – це дивовижна рослина, унікальність живої природи. Зараз вона є лідером серед культур світового агровиробництва, взірець досконалості та багатофункціональності у рослинному світі. Соя відіграє ключову роль у розв’язанні питання забезпечення білком і досить рентабельна.
Зерно сої має у своєму складі 38-42% протеїнів, 18-23% жирів, 25-30% вуглеводів, а ще ензими, вітаміни, мінерали. Завдяки насиченому та різноманітному хімічному складу, соя є неперевершеною за темпами розвитку виробництва, її здавна широко застосовують як багатоцільову харчову, кормову та олійну культуру. Соя є унікальною серед рослинних ресурсів за врожайністю та якісним складом.
Післязбиральна підготовка зерна сої.
Разом із тим, зважаючи на великий вміст білка та жиру, а також збільшену гігроскопічність зерен, соя за несприятливих умов (присутність органічних домішок, підвищена сирість) швидко псується. Навіть висушене зерно сої при наявності домішок саморозігрівається. Тому є певні нюанси агротехніки вирощування та переробки сої в Україні. Отже, відразу після збору урожаю зерно сої максимально звільняють від необмолочених стручків, незрілого, пошкодженого і зморщеного зерна, і якщо необхідно, доводять до кондиційної вологості 12-14%.
Кількість битого зерна, враховуючи умови збирання та сорт сої, вагається в межах від 2 до 16%, рівень вологості може становити 17-20%, а іноді доходить до 30%.
Досить складні обставини для післязбиральної обробки зерна сої виникають за несприятливої прохолодної та дощової погоди. Залишати зерно, зібране за таких умов, у валках навіть на ніч не можна, тому що це може призвести до самозігрівання та як наслідок – до погіршення якості та збільшення втрат. Тому головна задача його післязбиральної обробки – якнайшвидше очищення і висушування. А враховуючи той факт, що насіннєва оболонка сої дуже чутлива, обробку варто здійснювати обережно.
Здорового зерна повинно бути щонайменше 95%, сторонніх рослинних домішок – не більше 15 шт./кг, зокрема бур’янів – не більше 5 шт./кг. Втрати здорового зерна у відходи під час очищення насіннєвого матеріалу не повинні перевищувати 10%, а зерна для харчового споживання – 2%. Присутність тріснутого зерна допускається не більше 2%.
Післязбиральна доробка врожаю сої проводиться на звичайних зерноочисних агрегатах і комплексах, на технологічних лініях, обладнаних набором машин для очищення і транспортування, та на окремих пересувних насіннєочисних машинах. Згідно з агротехнічними вимогами до післязбиральної обробки, увесь урожай сої розподіляють за насіннєвого режиму на такі фракції:
- непридатні до використання і фуражні відходи,
- продовольче зерно,
- посівний матеріал.
В агропідприємствах для очищення та сортування зерна сої зазвичай застосовують будь-які наявні в господарстві машини. Проте високу якість обробки здатна забезпечити не кожна машина, оскільки не будь-яка зерноочисна техніка пристосована для очищення насіння сої. Соєве зерно містить, в основному, важко відокремлювані домішки: пошкоджене, бите зерно та насіння бур’янів. Для їхнього усунення потрібні більші швидкості повітряного потоку, точний підбір решіт і чітке дотримання певної черговості у виконанні технологічних операцій. Окрім цього, соя легко ушкоджується робочими елементами, особливо за вологості насіння нижче 10%. Тому до підбору техніки варто ставитися виважено і ретельно здійснювати її налаштування.
Обробку соєвого вороху краще робити на зерноочисних агрегатах типу ЗАВ, КЗС, «Алмаз», які після відповідної модернізації забезпечують отримання високоякісного насіннєвого матеріалу за мінімальних відходів зерна сої.
З інших зерноочисних машин гарні результати під час очищення і сортування насіння сої отримують при застосуванні ОВА-1 і «Петкус-Гігант». Вони мають достатньо потужну аспіраційну систему і необхідний набір решіт. Для очищення насіннєвого матеріалу сої швидкість повітряного потоку в аспіраційних каналах машини збільшують до 12-13 м/с, частоту коливань решітного стану за хвилину збільшують до 380-400. Решета підбирають так, щоб їхній асортимент включав: довге з круглими отворами діаметром 7-7,5 мм, зернове з круглими отворами діаметром 7,5-8 мм і підсівне з прямокутними отворами розміром 4,5-5 мм.
Відразу ж після збору урожаю рекомендовано проводити попереднє очищення вороху на ворохоочисних машинах ОВП-20, ЗАВ-10, ЗАВ-20А, КЗС-10Ш. Затримка цієї операції відчутно зменшує посівні характеристики насіння. За потреби зерно сої підсушують до вологості 12-14% на відкритому майданчику методом активного провітрювання або підігрітим повітрям до 32…35°С. Висушене зерно сої піддають повторному очищенню на машинах «Петкус-Гігант», ЗАВ-А з приставками СП-10 і засипають на зберігання.
Відокремлення смітних домішок у невикористовувані відходи найкраще здійснювати на першому етапі обробки вороху на машинах попереднього та первинного очищення: ЗД-10000, ОПВ-20А, ЗВС-20, ЗАВ-10, К-527А тощо. Верхні решета встановлюють із круглими отворами діаметром 7-10 мм, нижнє – діаметром 5-6 мм з видовженими отворами завширшки 4-4,5 мм. Швидкість руху повітря у сепарувальних каналах – 11-13 м/с. Трієрні блоки в потокових лініях використовують за наявності домішок дурману та інших важко відокремлюваних бур’янів. Повнота відокремлення на цих машинах частин стебла, стручків і інших домішок – 75-90, зерна дурману – 40-65%.
На машинах вторинного очищення СВУ-5 відокремлюють бите і неповноцінне зерно, зіпсоване насіння – на пневмосортувальному столі ПСС-2,5.
Гарну якість насіння сої забезпечують також насіннєочисні машини К 531/1 і «Супер-Петкус». При регулюванні швидкості повітряного потоку встановлюють такий режим, щоб одночасно з важко відокремлюваними домішками відходило не більше 1-2% насіння сої. Це забезпечує відокремлення органічних домішок і великої кількості пошкодженого і травмованого насіння. Для ретельнішого відокремлення домішок, що залишилися після аспірації, верхнє решето повинно бути з отворами круглої форми діаметром 8-9 мм, а підсівне і сортувальне – мати видовжені отвори. Ширина отворів сортувального решета – в межах 3,5-4,5, підсівного – 3-3,5 мм.
Висушування зерна сої
Висушування насіння сої залежить, насамперед, від напряму його подальшого використання. Сушіння продовольчого і фуражного зерна відрізняється від сушіння посівного матеріалу. Весь процес – це складний комплекс робіт, що вимагає виваженого та творчого підходу до їх виконання.
Ефективність зерносушарки збільшується з підвищенням температури повітря, що використовується для сушіння, і водночас будь-який порівняльний аналіз продуктивності зерносушарок різних конструкцій бере до уваги витрати на енергоресурси, передбачає певні температурні обмеження, що, в свою чергу, обумовлено біологічною шкодою, яку завдає тепло зерну і яка повинна бути мінімальною. Теплове ушкодження бобів сої викликає зниження схожості, погіршення харчових характеристик. Разом з тим аналогічних конкретних критеріїв для оцінки можливого теплового впливу на якість кормового зерна не існує.
Вплив тепла на такі властивості насіння, як схожість тощо, залежить від декількох параметрів, серед яких – температура, вміст вологи і тривалість впливу тепла на насіння (і які варто враховувати при розгляді специфічного впливу системи сушіння окремо від впливу інших чинників). З-поміж цих параметрів особливу роль відводять температурі повітря. Її оптимальне значення може бути встановлено лише з врахуванням економії енергетичних ресурсів.
Специфіка процесу висушування зерна сої полягає в тому, що її зернівка повільно віддає вологу (0,5-0,8%/год) і дуже легко пошкоджується від механічного впливу. Окрім того, оболонка зерна висихає швидше, ніж ядро із сім’ядолями та зародком, починає збільшуватися і під тиском ядра руйнується, внаслідок чого сім’ядолі розходяться.
Кращі результати отримують, коли сою висушують у вентильованих бункерах. Насіння сої вважається висушеним, коли рівень його вологості не перевищує 12%, середньої сухості – 12-14, вологим – 15-16 і сирим – понад 16%.
Вологий насіннєвий матеріал протягом перших 4-6 годин висушують при температурі теплоносія (повітря) 25…30°С, а зерно продовольчого і фуражного призначення – 60…70°С (табл. 1). Потім її поступово збільшують для насіння до 35°С і підтримують протягом 6-8 год. Коли вологість насіння зменшиться до 16%, сушіння продовжують за температури 45°С. За насіннєвої вологості 16-18% температура теплоносія не повинна бути вище 40°С. За одне температурне пропускання вологість насіння повинна знижуватися не більше ніж на 4%.
Для висушування насіння застосовують установки активного провітрювання, зокрема бункери, що провітрюються БВ-12,5 і БВ-25, а ще секції цих бункерів ОБВ-100. У бункерах змінюють вентилятори Ц4-70 № 5 на Ц4 № 6 і збільшують потужність калорифера від 12 до 24 Вт. Товщина шару насіння в бункері повинна складати 60 см, а місткість – 10 т. Насіння можна висушувати на лоткових сушарках, які за наявності повітронагрівача, стрічкового конвеєра та норії можна виготовити у будь-якому господарстві. У такому разі товщина шару насіння – 0,4-0,5 м. Ця сушарка складається з двох лотків місткістю 15 т кожен, повітронагрівача ВПТ-600, стрічкового конвеєра і бункера для підсушування насіння. Її продуктивність – 30-40 т/добу за зниження вологості на 6-8%.
На майданчиках активного провітрювання насіння сої можна сушити і у звичайних мішках за температури теплоносія не вище 30…35°С. Для цього їх на 2/3 об’єму наповнюють насінням, зав’язують і складають із таким розрахунком, щоб висота шару насіння сої не перевищувала 0,25 м. Для досягнення більш рівномірного висушування мішки через кожні 6-8 год перевертають.
У сушарках, а також на майданчиках активного провітрювання, де теплоносій подає тепло лише знизу вгору, доцільно через кожні 4-6 год його дії робити перерви на 4-6 год, а на майданчиках із використанням пересувних нагрівачів повітря – через кожні 2-3 год. За таких режимів висушування насіння сої висихає за 8-16 год залежно від початкової вологості.
Після висушування насіння сої поступово охолоджують, розкладаючи його тонким шаром у закритому приміщенні. Товарне зерно сої можна сушити за температури, вищої на 5…10°С, ніж для насіннєвого. Штучне сушіння дає змогу збирати сою дещо раніше і за будь-якої погоди.
За природних умов висушування насіння (на сонці) за сприятливої погоди його розсипають на току (шаром 0,1-0,15 м) смугами завширшки 1-1,5 м із проміжками 0,4-0,5 м. Зерно сої перемішують не рідше ніж через 2 год, а за високої вологості – частіше. На ніч його згортають у купи і накривають брезентом, оскільки воно дуже гігроскопічне. Не можна змішувати висушене і вологе насіння!
Зберігання зерна сої. Вологість сої при зберіганні.
Як вже зазначалось, головна умова надійного зберігання зерна сої – зменшення вмісту вологи в ньому до дозволеного рівня, котрий залежить від тривалості зберігання і температури навколишнього середовища. Таким чином можна попередити згубну дію мікроорганізмів і грибів, а також зменшити газообмін зерна. Відповідно, за нетривалого зберігання виділення тепла в результаті газообміну можна не враховувати. Однак ним не можна знехтувати під час закладання зерна сої на тривале зберігання (більше ніж три-чотири тижні).
Оскільки зерно сої має дуже низьку теплопровідність, теплова енергія виділяється у центрі бункера і дуже повільно виходить на поверхню. У випадку, коли зерно зберігається у великій елеваторній башті, тепло буде поступово накопичуватися доти, поки температура в центрі башти не досягне достатньо високого рівня для теплообміну з навколишнім середовищем через стінки елеваторної башти. Зокрема, за спекотних кліматичних умов такий стан рівноваги ніколи може не настати, оскільки температура зерна сої продовжуватиме рости під впливом самопідтримувального механізму, переваживши рівень у декілька градусів вище температури навколишнього середовища.
За таких обставин потрібно не тільки висушити зерно сої для зменшення газообміну (до 13-14%), а й охолодити його до мінімально можливої температури безпосередньо перед закладанням на зберігання: якщо вдається досягти температури, нижчої за температуру навколишнього середовища, то, завдяки теплоізоляційним властивостям зерна, сповільнюється проникнення тепла в нього із довкілля. Отже, для надійного зберігання сої варто підтримувати досить низьку температуру повітря міжзернового простору, щоб стримувати розмноження грибів і запобігати самозігріванню.
Основна причина погіршення якості сої під час зберігання – розмноження грибів. Зокрема, за зберігання протягом року зерна сої вологістю 11-12,5% мінімальний розвиток грибів спостерігається лише наприкінці його зберігання. Гриби були також відсутні протягом 270 днів зберігання за вологості насіння 14-14,5% і температури зберігання 5°С. Вони дуже погано розмножуються або взагалі не розмножуються за температури 4,5°С, не розмножуються за вологості повітря 65% і нижчої та в межах вологості насіння від 11 до 12%.
Вологість – головний фактор зберігання, при цьому для сої вона має суттєвіше значення, ніж для інших культур. Важливо також враховувати, що для насіннєвої сої, щоб зберегти схожість, її слід зберігати за вологості, на 1% нижчої, ніж для тієї, що зберігається для продажу і переробки.
У північному холодному регіоні для тривалого зберігання найбільша вологість має становити 11-11,5%, у південному – 10-10,5%. Безпечні значення вологості для зберігання зерна сої залежать від температури повітря, обсягу партії, а також від цільового призначення зерна: на переробку, на корм або ж на насіння .
При зберіганні сої у великій кількості тривалий час за теплої погоди потрібно забезпечити провітрювання для запобігання розвитку плісняви і «горінню», навіть якщо вміст вологи невисокий. Без провітрювання зерно може згіркнути і змінити колір, що зменшить його якість. Для кращого провітрювання зерно сої повинне бути очищене від рослинних решток, а кількість пошкодженого, потрісканого насіння – мінімальною.
Вплив вологості зерна сої на зберігання ускладнюється тим, що волога в сушильному бункері переміщується. У холодний період холодне повітря біля зовнішніх стінок бункера опускається, а тепле – піднімається центром бункера, захоплюючи з собою вологу. У процесі цього волога накопичується в центральній верхній частині бункера. Так, у бункерах за середньої вологості зерна 12-13% у верхній його частині вона зростає до 16-17%, що може зменшити якість зерна сої.
Умови зберігання сої. Головні вимоги якісного зберігання сої: вологість – 10-10,5%, відносна вологість повітря – нижче 60%, температура – 5…-5°С. Приміщення для зберігання насіння сої очищують, знезаражують і добре провітрюють. Зберігають насіння сої в металевих бункерах, закритих складських приміщеннях, у мішках штабелями заввишки 1,5-2,5 м, а товарне – в металевих бункерах і насипом.
Новий, сучасний і економічно вигідний, спосіб зберігання зерна сої – використання поліетиленових мішків, які зберігають на відкритій території (на полі чи на майданчику). Мішок складається з трьох шарів поліетилену і має довжину 60-75 м та місткість – 150-250 т. Надійне зберігання сої в них гарантує висока герметичність пакування, що не дає змогу розмножуватися мікроорганізмам, грибкам і шкідникам. Переваги такого способу зберігання сої: економія витрат на 35%, у порівнянні зі зберіганням у складських приміщеннях чи бункерах; зберігання диференційоване за якістю; мінімізація впливу умов зовнішнього середовища на якість зерна. Найбільш підходяще зберігання сої в поліетиленових мішках для зерна в сухому стані і того, що застосовують на продовольчі і кормові цілі. При тривалому зберіганні насіннєвого матеріалу сої за даного способу може відбуватися зменшення схожості, особливо за збільшеної початкової вологості самого насіння сої.
Упродовж всього періоду зберігання постійно слідкують за станом насіння сої (не менше ніж два-три рази за зиму), визначають його вологість, температуру, заселеність комірними шкідниками, спостерігають за зовнішнім виглядом, зміною кольору, запаху. Зміна кольору насіння і поява нових, не притаманних зерну, запахів свідчить про проходження мікробіологічних процесів у насінні або про розвиток комірних шкідників. Таке насіння сої відразу ж підсушують чи охолоджують. Температура зберігання насіння сої змінюється по-різному в різних мішках, а при зберіганні насипом – і на різній його глибині: на 20, 30 см від поверхні, в середині і знизу. Якщо температура повітря не змінюється, а в зерні починає зростати, то це вказує на початок процесу самозігрівання. В такому випадку слід вдатися до проведення відповідних заходів: швидкого охолодження активним провітрюванням, використовуючи конвеєри і зерноочисні машини. Навесні насіння охолоджувати краще зранку. Після цього його обов’язково просушують (за можливості – на сонці або ж сушарками), а потім визначають рівень вологості сої і заселеність комірними шкідниками.
Вологість насіння сої перевіряють окремо для кожної партії. Схожість систематично контролюють за кондиційними партіями не рідше одного разу в чотири місяці, а в партіях із насінням сої підвищеної вологості – не рідше одного разу в місяць. Не пізніше 10-12 днів до висіву ще раз перевіряють усе насіння сої на схожість. Постійно визначають стан насіння сої щодо пошкодження комірними шкідниками і гризунами і за потреби – вживають термінові заходи: планове чи позапланове очищення і провітрювання насіння сої, дегазація, закладання отруйних принад для гризунів тощо. Дані заходи дають змогу зберегти зерно і отримати якісні соєві продукти з нього.
Н. Ящук, канд. с.-г. наук, асистент, НУБіП України