Під ризиком перебуває не більше 10% експорту української агропродукції до країн Близького Сходу. / Pixabay
Загострення обстановки на Близькому Сході створює для українських виробників сільгосппродукції загрозу збільшення собівартості, а не вигідні ціни на світових торгових майданчиках. Внаслідок зростання цін на нафту, аміак і газ можуть піднятися ціни на азотні удобрення — визначальний ресурс для культивування кукурудзи та соняшнику. Під загрозою опиняється не більше десятої частини експорту українського агросектору до даного регіону.
Про це Delo.ua повідомив аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування (KSE Агроцентр) при Київській школі економіки, Павло Мартишев.
Чи втратить Україна $4,4 млрд експортних надходжень через війну на Близькому Сході
Обсяги поставок української сільгосппродукції в 2025 році до країн Близького Сходу оцінювалися приблизно в $4,4 млрд.
В цілому Україна реалізує агропродукцію в такі країни Близького Сходу, як Єгипет, ОАЕ, Ліван, Сирія.
Національна асоціація виробників цукру України “Укрцукор” інформувала, що, зокрема, серед основних імпортерів українського цукру в 2025 році були такі держави Близького Сходу, як:
- Ліван – 15% від усього експорту;
- Лівія – 7%;
- Сирія – 6%;
Коментуючи, яку частину даної суми Україна може втратити в разі загострення конфлікту, Мартишев зазначив, що на його погляд ризики не є критичними. Оскільки Близький Схід — гетерогенний регіон. Існує відмінність між країнами Перської затоки, наприклад, Катаром і імпортерами зернових культур Північної Африки та східної частини Середземномор’я.
Український експорт здебільшого націлений на Туреччину, Єгипет і країни Північної Африки. В меншій мірі на країни, які територіально розташовані ближче до Ірану, підкреслив аналітик.
Навіть якщо певна частина поставок до Перської затоки на деякий час зменшиться, обсяги можуть бути перенаправлені на інші ринки.
Це може викликати нетривалу напруженість, але не системний обвал експорту, вважає Мартишев.
На які держави Україна може переорієнтуватися?
Серед держав, куди може переорієнтуватися Україна — є Північна Африка. Алжир, де переважає французька пшениця, час від часу купує і українську. Потенційними ринками збуту експерт також називає Марокко, Туніс. В Єгипті ситуація ускладнена через засухи, дамбу на Нілі, яку будує Ефіопія, що збільшує залежність країни від імпорту зерна. Тобто, ємність ринку Єгипту досить велика, зазначив Мартишев.
Туреччина є значущим партнером. Туди Україна поставляє невеликими суднами, відповідно, це дещо диверсифікує ризики, оскільки мале судно – це невеликі партії, невеликий ризик, в порівнянні з великими суднами, пояснив аналітик.
Крім того, це частково регіон Субсахарської Африки — Нігерія. Це азійські ринки — Індонезія, Бангладеш, частково Пакистан. Тому вірогідний сценарій – часткове тимчасове зменшення, а не системна втрата мільярдів, додав співрозмовник Delo.ua.
За оцінками аналітика, обсяг українського експорту агропродукції до країн Близького Сходу, який може опинитися під загрозою через ескалацію конфлікту, незначний – лише кілька відсотків, і не перевищує 10% від сукупного обсягу.
Енергетичний фактор і добрива
Війна на Близькому Сході може мати вплив на підвищення собівартості виробництва зернових і олійних культур в Україні, повідомив Мартишев.
Близько 20% світових поставок нафти, аміаку та газу проходять через Ормузьку протоку. Відповідно, за словами аналітика, будь-які збої в регіоні автоматично:
- піднімають ціни на нафту;
- тягнуть за собою газ;
- підвищують вартість аміаку;
- підвищують вартість азотних добрив.
Аміак вже показує зростання, і тривалість цього цінового поштовху поки невідома, зауважив Мартишев.
Для України – це не дуже сприятлива динаміка, оскільки саме в цей час аграріям важливо закуповувати добрива. Вони частково вже сформували запаси до весняної посівної та літніх робіт, але не повністю. Тому, можливо, частину добрив аграріям доведеться придбавати за вищими цінами, зазначив експерт.
Найбільший споживач азотних добрив:
- кукурудза;
- соняшник.
Саме кукурудза та соняшникова олія складають основу українського агроекспорту — приблизно $5 млрд кожна категорія в середньому за рік, нагадав Мартишев. Пшениця теж важлива, але вона на третьому місці.
“Відповідно ми отримуємо такий удар по собівартості в першу чергу кукурудзи та соняшнику”, — заявив аналітик KSE.
Добрива та пальне становлять приблизно 25-30% собівартості кукурудзи та соняшнику. Тобто приблизно третину витрат на виробництво. Якщо ціни на енергоносії та азотні добрива продовжать рости у вартості, то ця частка може піднятися вище третини загальної собівартості, пояснив Мартишев.
Чому світові ціни не ростуть пропорційно
Ціни на зерно суттєво не виросли на світових ринках, тому що географія не є вкрай важливою для ринку зерна.
Мартишев перерахував причини:
- у світі рясні врожаї;
- регіон конфлікту не є ключовим виробником зерна;
- можливе виключення Ірану як імпортера кукурудзи.
“Військові дії в регіоні, який закуповує зерно. Тобто Іран – важливий імпортер кукурудзи. Якщо ринок Ірану закритий, то це чинить тиск на ціни на кукурузу”, — пояснив співрозмовник Delo.ua.
З його слів, працюють два взаємозалежні фактори:
- геополітичний ризик — можливе зростання цін;
- виключення імпортерів — скорочення попиту.
В результаті — ринок зберігає баланс без стрімкого підйому котирувань.
Чому відреагувала соя, але не соняшник
Мартишев відмітив, що значного росту цін не відбулося, окрім олійного сектора, наприклад, зросла соєва олія, тому що:
- соя використовується для виготовлення біопалива;
- ціна біоетанолу співвідноситься з нафтою;
- вища ціна на нафту — вища ціна на соєву олію.
Соняшникова олія в свою чергу, переважно харчовий продукт, а не сировина для біопалива, тому її ціна відреагувала менш виражено.
Для України це мало що дає, оскільки соя займає меншу частку в структурі експорту в порівнянні з кукурудзою та соняшником.
“Тобто, ми спостерігаємо ситуативний шок, який може бути по собівартості, водночас ціни не дуже ростуть, саме через цей фактор”, — відмітив аналітик KSE.
Подвійний тиск: собівартість + логістика
Українські аграрії можуть опинитися між:
- збільшенням витрат на добрива, енергоносії;
- низькими світовими цінами через глобальний надлишок
- зростанням цін на залізничні перевезення;
- загрозами для портової інфраструктури через атаки.
Електронна зернова біржа України повідомляла, що через воєнні дії в Ірані нафта зросла в ціні на 15%, а газ — на 30%, що згодом підніме вартість добрив. Незважаючи на це, ціни на українську кукурудзу та інше зерно падають: попит на Близькому Сході впав, а експортні перспективи залишаються під тиском.