Зрошення є невід’ємною складовою отримання високих урожаїв плодових культур. Тому надзвичайно важливо розуміти показники якості води, яка використовується для поливу.
Які саме критерії є ключовими та як їх можна скоригувати, пояснюють експерти компанії Ukravit.
«Вода для зрошення надходить із природних джерел, тому її показники залежать від природних факторів. Проте, їх можна коригувати після лабораторного аналізу. Основними показниками якості води для зрошення садів є pH, електропровідність, мінералізація, вміст карбонатів, гідрокарбонатів, магнію, натрію, калію, сульфатів та хлоридів», — розповідає доктор сільськогосподарських наук, агрохімік Ukravit Дмитро Котельников.
За словами фахівця, оптимальний діапазон pH повинен становити 6,0–7,0, оскільки за таких умов поживні елементи є найбільш доступними для рослин.
Бажано підтримувати електропровідність води за температури 25°С на рівні до 1,3 дСм/м, а мінералізацію — до 400 мг/л (допустимий показник — до 1000 мг/л).
«Плодові культури чутливі до хлоридів, тому їхній вміст має бути нижчим за 150 мг/л; сульфатів — до 100 мг/л. За pH понад 7,5 наявність карбонатів збільшує ризик лужного засолення, тому їхній вміст у воді І класу якості є неприпустимим. Надлишок натрію призводить до диспергування ґрунтових агрегатів, зниження водопроникності та розвитку осолонцювання», — зауважує Дмитро Котельников.
Тривале використання води з високим вмістом натрію погіршує структуру ґрунту, пригнічує розвиток кореневої системи та засвоєння поживних речовин. Також слід контролювати вміст заліза та марганцю, оскільки їх випадання в осад може спричиняти засмічення фільтрів, трубопроводів і крапельних емітерів.
Для уникнення ризиків Дмитро Котельников рекомендує регулярно проводити аналіз води для зрошення в Ukravit Institute. Це дозволить не лише відстежувати якість води, але й отримувати від фахівців компанії рекомендації щодо її покращення протягом вегетаційного періоду садів.
«У садівництві доцільно контролювати якість води для зрошення щонайменше тричі за сезон. Перше дослідження проводять на початку поливного періоду, коли починається зрошення, а мінералізація води зазвичай найнижча. Повторний аналіз виконують у середині сезону, переважно в червні-липні, коли через високі температури та інтенсивне водоспоживання концентрація солей у воді зазвичай є найвищою. Третє дослідження проводять наприкінці поливного сезону для планування заходів на наступний рік», — наголошує фахівець.
Методи корекції води залежатимуть від виявленої проблеми. За наявності піску, мулу та інших механічних домішок застосовують механічну фільтрацію. При підвищеному вмісті заліза та марганцю використовують аерацію, відстоювання та фільтрування.
За високого pH і значного вмісту гідрокарбонатів проводять контрольоване підкислення. Для обмеження розвитку мікроорганізмів зменшують доступ світла та, за необхідності, застосовують контрольоване хлорування або дозволені біоциди.
Для зниження загальної мінералізації може використовуватися зворотний осмос, однак для великих обсягів води цей метод часто є економічно невигідним. Більш практичними рішеннями є змішування такої води з водою вищої якості або зміна джерела зрошення. А для зменшення негативного впливу натрію на ґрунт рекомендується застосування гіпсування.
