Свіжу зелень, овочі та фрукти містяни воліють вирощувати самі. Під городи пристосовують дахи багатоповерхівок, спеціально для землеробства орендують невеличкі ділянки посеред міста. Карантин додав міським городам популярності: це місце, де можна відпочити від мегаполіса і провести час на свіжому повітрі.
Про це пише propozitsiya.com з посиланням на tsn.ua.
Є парижани, які з самого ранку йдуть за круасанами, а є такі, що починають свій день з прополювання грядки. І для цього не обов’язково жити в передмісті, адже громадські городи є й в самому центрі Парижа.
300 квадратних метрів під овочі, ягоди і просто квіти — неподалік центру та Монмартру — це найстаріший міський город столиці. Керують ним Франсуаз та ще шістдесят мешканців кварталу. Приєднатися до спільноти просто — треба жити в прилеглих кварталах та сплатити 22 євро річного внеску.
«Ось на цій невеличкій ділянці хазяйнує 85-річна жінка», — показує Франсуаз.
Все на тутешньому городі — спільне, розповідає Франсуаз. За грядками разом доглядають, а врожай ділять. Щотижня вивішують перелік робіт. Кожен обирає собі якусь до душі та порається в землі. З врожаю можуть напекти пирогів, щоб потім частувати один одного, забрати собі додому, або навіть — роздати випадковим везунчикам.
«Якщо той, хто посадив листя салату, не прийшов по врожай, а хтось із кварталу проходить повз, то ми кажемо йому: «Хочете взяти з собою додому салат?», — розповідає чоловік.
Франсуаз згадує, як колись мерія міста хотіла збудувати на цьому місці житлові будинки, але мешканці кварталу відстояли право на міський город. Для місцевих городників це — екопродукти, відпочинок та навіть піклування один про одного.
Сьогодні у Парижі близько ста міських городів. Від геть маленьких до схожих за розмірами на українські. Поміж житлових будинків 14-го округу Парижа причаївся найбільший міський город французької столиці, де можна не лише вирощувати огірки і помідори, а й виробляти мед, а скоро і вино.
До городу приходять цілими сім’ями. Так само, як і на інших міських городах, умови для членства дві — жити неподалік і платити річний внесок. Можна отримати крихітну ділянку для власного городництва. Під час першого суворого карантину, коли у Парижі були закриті усі парки і набережні, від охочих відпочити серед зелені — не було відбою.
«Наразі черга заявок розтягнулася на два роки», — кажуть місцеві розпорядники.
Тут дійсно є де розгулятися — на зеленій території є своя теплиця з розсадою, ставок, невід’ємна частина городу — компост, в який зносять залишки їжі з усього кварталу і, звісно, розмаїття квітів.
Джерело: propozitsiya.com
