Проблема загибелі бджіл від отруєння засобами захисту рослин, зокрема неонікотиноїдами, занадто роздута.
Таку думку висловив доцент кафедри зоології та ентомології ім. Б. Литвинова факультету захисту рослин Харківського національного аграрного університету ім. В. Докучаєва, кандидат біологічних наук Михайло Філатов.
Про це пише propozitsiya.com з посиланням на agroportal.
За словами Філатова, бджолярам найлегше списати мор бджіл на сільгоспвиробників, які обробляють поля, замість того, щоб шукати причину в захворюванні або неправильному догляді.
«Я давно стежу за суперечками навколо неонікотиноїдів. Нібито ці препарати вбивають бджіл. Але подивіться на ситуацію зі сторони. У ЄС заборонили їх використання. А бджоли як гинули, так і гинуть. Поряд із цим у тій же Індії або Китаї на мільярди доларів закуповують і використовують неонікотиноїди. Вони в прямому сенсі поливають поля цими препаратами. А стан із бджолами такий же, як і в Європі. Тобто справа не в пестицидах — хоча іноді таке трапляється, але скоріше як виключення, а не правило», — констатує науковець.
У свою чергу директор Інституту тваринництва НААН, доктор ветеринарних наук Євген Руденко розповідає, що від неправильного формування бджолосімей в зиму, неякісного корму, порушення правил годівлі бджіл восени, неправильних дій щодо лікування варроозу бджіл взимку і навесні показники загибелі бджіл доходять до 10-15%. У деяких регіонах — до 30%.
За його словами, загибель бджіл є результатом взаємодії факторів, а не певної причини.
«У топ-10 основних факторів входить поширення паразитів, хвороб і природних ворогів бджіл, зменшення природної кормової бази бджіл і несприятливий вплив зміни клімату», — каже Євген Руденко.
Однією з основних проблем, на його погляд, у бджільництві залишається варрооз. Це пов’язано як із безпосереднім негативним впливом кліща на життєдіяльність бджіл, який призводить до загибелі, так і з непрямим ефектом, коли кліщ знижує імунітет і загальну резистентність бджіл, що призводить до виникнення і розвитку заразних хвороб (вірусні, гнильці, мікози, ноземоз та ін.). У свою чергу вони викликають загибель бджіл. Широке розповсюдження на пасіках України мають американський і європейський гнильці, ноземоз, вірусні захворювання.
Щодо токсикозів бджіл, пов’язаних із застосуванням пестицидів, таких випадків не так вже й багато.
«За офіційними даними лабораторій, кількість випадків загибелі бджіл із цієї причини сягає 4-5% від загального числа бджолосімей, зареєстрованих в Україні», — каже Руденко.
Це вже питання застосування якісних засобів захисту, дотримання правил внесення, повного уникнення контрафакту і, звичайно ж, комунікації між бджолярами та сільгоспвиробниками.
Одним із стримуючих чинників налагодження цієї комунікації є те, що більшість бджолярів працює в тіні, не реєструючи свої пасіки.
Ситуація не стоїть на місці. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України оголосило про запуск програми дотування бджолярів, яка стимулює їх реєструвати пасіки. Та й самі бджолярі поступово йдуть на контакт із фермерами. Василь Мартюк, начальник соціально-інвестиційного відділу Continental Farmers Group, якій вдалося налагодити ефективну співпрацю з бджолярами, вважає, що цей сегмент в Україні має хороші перспективи.
Джерело: propozitsiya.com
