Цукрова промисловість в Україні зароджується у XIX столітті. Цукор починають робити з буряку, а перші заводи виникають у 1820-х роках.
Про це пише propozitsiya.com з посиланням на finance.
Щодо звання першого цукрового українського заводу існує дискусія: більшість дослідників згадує завод у селі Трощин Канівського повіту, який побудували у 1824 році, коли інші автори впевнені, що перша цукроварня працювала в сусідньому селі Бучак і була заснована у 1822 році. Приблизно тоді ж з’являється цукроварня в селі Плужники сучасної Івано-Франківської області.
Взагалі, такі перші цукрові заводи засновували поміщики-кріпосники, щоб підвищувати свої доходи. Це було набагато вигідніше, ніж продавати зерно. Цукор було простіше транспортувати на далекі відстані й він коштував набагато дорожче: кожна десятина цукрових буряків давала у 6-8 разів більше доходів, ніж десятина зернових.
З часом цукром почали займатися і власники величезних земельних маєтків. Вони створювали великі технологічно-прогресивні заводи завдяки інноваційній техніці, яку закупали в Німеччині.
Українські цукрові магнати стали першими бізнесменами України. На підросійській Україні найбільш успішними в галузі стали роди Терещенків і Харитоненків.
У 1870 році Терещенки заснували «Товариство цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків». У них було 5 заводів.
Сім’я Терещенків отримувала величезні прибутки: у середині 1880-х лише від діяльності спільного товариства отримували прибутку близько на 750 тис. карбованців.
На початку XX століття родина Терещенків мала у своєму розпорядженні вже 11 цукрозаводів, на яких виробляли 9-10% цукру російської імперії.
Терещенки стали одними з найбільших українських меценатів. Їхня доброчинність почалася з рідного міста Глухова. Микола Терещенко приблизно 23 роки керував містом і за цей час пожертвував близько 1,5 млн рублів на його розвиток. Терещенки побудували в місті ремісниче училище, дві гімназії, інститут для вчителів, приміщення для місцевого банку, церкву, притулок для сиріт і лікарню.
Та й сам Київ Терещенки забудовували цілими кварталами.
Інший відомий рід цукрових підприємців — сумчан Харитоненків — на піку свого успіху міг похвалитися 7 цукровими заводами та торговим домом «І. Г. Харитоненко з сином», головна контора якого розташовувалася в Сумах. Він забезпечував цукром Центр, Південь, Сибір і Далекий Схід та мав представництва як в російській імперії, так і за кордоном — в Османській імперії та Ірані.
Харитоненки також приділяли багато уваги добродійності: вони профінансували заснування дитячого притулку для дівчат-сиріт, селянський банк, гуртожиток для студентів Харківського університету, реальне училище, церкву в с. Нижня Сироватка, жіночу гімназію, дитячу лікарню, кадетський корпус, собор та навіть перший бетонний міст у Сумах.
Джерело: propozitsiya.com
