За останні кілька місяців команда експертів Центру економічного відновлення та EasyBusiness у партнерстві з УКАБ провела комплексне дослідження впливу повномасштабної війни на український сектор сільського господарства, результати якого було презентовано на онлайн-заході УКАБ у грудні 2022 року. В межах заходу було розглянуто основні виклики, що постали перед агровиробниками у зв’язку з повномасштабною війною, та обговорено, які потенційні рішення можуть покращити становище сільгоспвиробників.
Фахівці спробували відповісти на питання:
Чому виросла вартість логістики для аграріїв та як це впливає на операційну діяльність виробників?
Які інші проблеми турбують сектор на даний момент?
Наскільки зменшаться обсяги виробництва агропродукції у 2023 році та як це вплине на макроекономічну ситуацію в Україні?
Як проблеми в українському агросекторі вплинуть на глобальну продовольчу безпеку?
Що може зробити Уряд та міжнародні партнери, щоб покращити ситуацію?
«Агросектор завжди був своєрідною «рятівною паличкою» для України в моменти криз, адже стабільно забезпечував валютні надходження та робочі місця, — відмітив Кирило Криволап, виконавчий директор «Центру економічного відновлення». — Наразі ж ситуація складається так, що агросектор потребує підтримки держави. І ця підтримка забезпечить не лише стійкість країни під час війни, а й закладе фундамент для майбутнього відновлення».
Ключовими проблемами агросектору, що спричинені війною, є: збільшення вартості логістики, обмежений доступ до фінансів, проблема з відшкодуванням ПДВ, збільшення вартості засобів виробництва та курсова різниця.
Збільшення вартості логістики
«Серед цих проблем чи не найбільше на агросектор впливає збільшення вартості перевезень зернових у понад чотири рази. Фактично витрати на доставку становлять близько 2/3 від ціни зерна, роблячи його виробництво невигідним. Навіть часткове розблокування портів не вирішує проблему. Ширше коло аграріїв отримають доступ до портів лише згодом, а багатьом виробникам потрібен час, щоб впевнитись у дієвості зернової угоди», — зазначає керівник аналітичного напрямку «Центру економічного відновлення» Дмитро Ливч.
Так, з початку російської війни спред між світовими цінами на пшеницю та цінами в Україні зріс з 9 % до 60 %. У випадку цін на кукурудзу, різниця цін зросла з 3 % до 55 %.
Ключовою причиною існування великого дисконту між цінами всередині країни та на зовнішніх ринках є логістичні труднощі, пов’язані з експортом зернових. Це стало наслідком блокування українських морських портів.
Окрім збільшення логістичних витрат, агровиробники зіштовхнулися з більш ніж подвійним підвищенням цін на добрива, а також на подвійне зростання цін на енергоносії, що використовують для сушки та підтримання температурного режиму зберігання.
Незважаючи на незначне підвищення цін на зернові внаслідок відкриття морського сполучення в Україні, агровиробники досі несуть збитки або ж отримують мінімальні прибутки.
Після початку дії «зернової угоди» різниця між внутрішніми та світовими цінами дещо знизилася, проте ефект стане відчутним лише через кілька місяців.
Тож аграріям для транспортування продукції доводиться користуватися послугами залізниці, вартість яких прямо залежить від тарифів «Укрзалізниці» та цін на користування вагонами. Якщо до початку великої війни найбільшим компонентом витрат була вартість перевезення, після початку вторгнення ним стала вартість користування вагонів внаслідок стрімкого підвищення фінальних ставок на аукціонах Прозорро.Продажі.
ЛОГІСТИКА ПІД ЧАС ВІЙНИ
Для більшості компаній навіть після підписання «зернової» угоди вартість логістики до порту становить 70–80 дол США/т проти 20-30 дол США/т до початку повномасштабної війни.
Деякі виробники припинили користуватись послугами експедиторів з точки зору економії коштів, що допомагає зберегти до 10% рентабельності.
Окрім збільшення вартості перевезення, існують проблеми з перевалкою на сухопутних переходах, затримки та черги на кордоні, наявність великої кількості бюрократичних процедур, а також дефіцит зерновозів для здійснення експортної діяльності.
Крім того, агровиробники вказують на те, що сусідні країни з ЄС не поспішають з інвестиціями в інфраструктуру зі свого боку.
Відповідно до проведеного дослідження, для подолання проблеми здорожчання послуг залізничних перевезень існує декілька рішень, що матимуть суттєвий вплив та ефект у короткостроковій перспективі, а саме:
1. Повний перегляд системи тарифоутворення на послуги перевезення
2. Впровадження цінової стелі для вартості користування зерновозами
3. Впровадження обмежень на участь в аукціонах окремих гравців ринку
4. Зниження стартових ставок на користування зерновозами
5. Збільшення пропозиції на аукціонах
6. Запровадження субсидій на користування вагонами
7. Запровадження системи інформування про оновлення швидкості
8. Вдосконалення системи планування перевезень УЗ
9. Запит на забезпечення вагонів з боку країн ЄС
10. Запровадження системи моніторингу попиту
Обмежений доступ до фінансів, проблема з відшкодуванням ПДВ
Серед найбільших проблем агросектору є й неповернення ПДВ, курсова різниця, нестача фінансування, що підштовхують агровиробників до переходу в тіньову економіку.
Зокрема, малі фермери (до 200 га), кількість яких становить майже70 % загальної кількості зернових підприємств, стикалися з проблемами фінансування, оподаткування, оренди тощо й до початку війни. Це змушувало малих виробників частково або повністю переходити в тіньову економіку.
Проте з початком повномасштабного вторгнення в Україну, малі фермери гостро відчули вплив проблем логістики, подорожчання засобів виробництва, неповернення ПДВ та курсової різниці, що змусило перейти в тінь певну частку малих виробників з метою збереження маржинальності.
Згідно з оцінками Міністерства економіки, близько 27 % офіційної валової доданої вартості агросектору перебувало в тіні у 2021 році. Крім того, експерти стверджують, що до початку війни, 40 % зернових та 10–30 % олійних збувалися неофіційно.
Наразі ж, оцінити масштаб переходу малих фермерів у тінь внаслідок війни доволі складно. Проте, на думку експертів, аби експортувати продукцію, майже половина збуту в сільському господарстві відбувається у готівковій формі. Серед головних причин, перш за все, виокремлюють неповернення ПДВ та високу вартість кредитування (близько 24 %).
КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ АГРОВИРОБНИКІВ
Компанії визначають проблему подорожчання вартості логістики та браку ліквідності як найбільш нагальні.
Для окремих компаній кредитні ставки зросли більш ніж вдвічі, а кредитний ліміт обмежений.
Суттєво виросли в ціні окремі засоби виробництва – в особливості енергоресурси та добрива.
Щодо фіксованого валютного курсу – агровиробники сприймають його як додатковий податковий тягар у розмірі 15–20%.
Ситуація з відшкодуванням ПДВ наразі поліпшилась, проте довші інтервали при відшкодуванні не сприяють нормальній діловій активності.
Збільшення вартості засобів виробництва та інші виклики
Також експерти очікують на подальше зростання вартості засобів виробництва та зменшення обсягів використання добрив, що негативно впливатиме на врожайність головних культур та прибутковість агровиробників.
Експерти прогнозують зниження обсягів використання добрив – на 3–47 % азотних, 51–100 % фосфатних та 41-100 % калійних в залежності від культури. Це, своєю чергою, вплине на середню врожайність, падіння якої оцінюють у 20–50 %.
Собівартість виробництва кукурудзи оцінюється на 11% більше за поточний рік –205 дол США/т, що пояснюється, перш за все, падінням врожайності. В той же час, очікується збільшення собівартості виробництва пшениці –на 23% до 455 дол США/т порівняно з оцінкою 2022 року.
Найбільша очікувана собівартість виробництва у кукурудзи 1150 дол США/га, найменша у жита – 643 дол США/га. Крім цього, очікувана собівартість соняшника, сої, пшениці, ячменю та ріпаку на гектар –727 дол США, 721 дол США, 947 дол США, 751 дол, відповідно.
Тож наявність широкого спектру проблем в агросекторі спричинить скорочення обсягів виробництва зернових та олійних культур більш ніж на 20 % (за прогнозами USDA)
році, що своєю чергою призведе до втрат в українській економіці з точки зору зайнятості та податкових надходжень. Крім цього, суттєвого впливу зазнає й світова продовольча безпека.
Так, прогнозована скорочення зайнятих на сільськогосподарських підприємствах, що зайняті виробництвом зернових та олійних культур становитиме 22 % з урахуванням формальної та неформальної зайнятості. Варто зазначити, що агросектор є лідером за кількістю неофіційно зайнятих в Україні – у 2021 році офіційна зайнятість становила 0,58 млн осіб проти 1,46 млн осіб за даними Дежрстату. З огляду на історично суттєву частку неофіційно зайнятих, важко спрогнозувати як дане зміниться співвідношення у 2023 році. Проте, раціональним є припущення, що неофіційна частка збільшиться.
ВПЛИВ ВІЙНИ НА ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ КОМПАНІЙ
Падіння внутрішніх цін на продукцію разом з підвищенням собівартості виробництва негативно вплинуло на прибутковістьу поточному році.
В окремих виробників збитковими виступають лише окремі культури – в переважній більшості зернові.
Натомість олійні та ріпак досі залишаються прибутковими. Однак прибутковість також сильно залежить від фізичного розташування компанії.
За результатами дослідження, експертами були виявлені головні фактори, які допоможуть запобігти такому розвитку подій, перш за все, це:
1. Поступове зняття валютних обмежень та відновлення плаваючого валютного курсу;
2. Відновлення нормального функціонування механізму автоматичного відшкодування ПДВ;
3. Покращення доступу для фінансування, в тому числі для великих гравців ринку за сприяння міжнародних фінансових організацій.
Водночас, міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський наголосив, що досить нерівномірною є ситуація відповідно до регіонів, тому й підтримка областей, що зазнали більшої шкоди від війни, має бути суттєвішою.
«Однак, як комерційні, так і державні банки поки що діють згідно з певних механізмів, без виокремлення особливостей регіонів. Також існують деякі точкові програми, котрі вже скоро будуть запущені та матимуть пріоритети для деокупованих територій: це першочерговість компенсації по генераторам, переведення елеваторів на твердопаливні котли чи LPG. В планах – зробити комфортнішим співпрацю «Укрзалізниці» та регіонів на сході й півдні, над цим постійно ведеться робота», – зазначає Микола Сольський.
Держава, попри кризу та катастрофічну недостатність джерел фінансування, продовжує роботу в напрямі матеріальної підтримки аграріїв. Так, голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев виділяє результативність програми доступних кредитів 5-7-9%, за якою 38 тис. аграріїв взяли кредитів на понад 81 млрд грн, що становить 53% наданих кредитів по цій програмі.
«Ще однією програмою, якою можуть користуватися аграрії є програма на створення теплиць та садів. Також маємо міжнародну фінансову підтримку по багатьом напрямкам. Якщо ж говорити про відшкодування ПДВ, то через те, що значна частина коштів з казначейства йде на армію та соціальну підтримку, ми маємо затримки по виплатам на 3-4 тижні. Крім цього, ведуться активні роботи над затвердженням переліку територій, котрі постраждали від військових дій», – пояснює Данило Гетманцев.
«Якщо агробізнес хоче повернутися до прибутковості, то, перш за все, необхідно зрозуміти, що всі сьогоднішні умови – це нова реальність, з якою доводиться жити, й очікувати, що вони швидко зміняться, – не варто. По-друге, сільгоспвиробникам треба виходити за межі їх традиційної діяльності – вирощування, й шукати рішення в подовженні ланцюгів створення доданої вартості, тобто, включення до портфелю діяльності ще й переробку. Бо в такому випадку одразу суттєво знижується вартість логістики, адже об’єм експорту в тонах скорочується, а заробіток виробника в доларах – зростає», – зазначає перший заступник Міністра економіки України Денис Кудін.
Натомість, міністр економічного розвитку і торгівлі України (2014—2016) Айварас Абромавичус вважає: «Сьогодні, в ситуації зі стрімким скороченням посівних площ та перспектив врожаю, для аграріїв створення сприятливих умов для переробки більш актуально в довгостроковій перспективі, а зараз потрібні інші швидкі рішення – скорочення термінів перевірок накладних, оптимізація черг на кордоні, зменшення вартості логістики. Фокус має бути на відновленні рівню врожаю та стабільності агросектору, а тільки потім має йти мова про переробку».
ПЛАНИ ТА ОЧІКУВАННЯ НА 2023 РІК
Компанії очікують як на зростання вартості засобів виробництва, так і на зростання цін на зернові у 2023 році.
Найбільш очікуваними кроками з боку держави виступають розширення доступу до фінансів, мінімізація курсової різниці, вирішення проблеми неповернення ПДВ, а також дерегуляція.
Зі словами Айвараса Абромавичуса погоджується й голова ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» Андрій Дикун, додаючи, що дрібна та мала переробка не врятує українських фермерів. «Такі українські виробники будуть неконкурентними в ЄС. Наша майбутня додана вартість має базуватися на великих індустріальних переробках. Для їх запуску потрібні великі інвестиції. Тому паралельно з пошуком фінансування, зараз необхідно докладати зусиль до вирішення питань логістики», – зазначив Андрій Дикун.
«Наразі питання ліквідності стоїть на першому місці як в короткостроковій, так і в середньостроковій перспективі. Зворотній відлік вже розпочато – ми маємо час в три-чотири місяці до посівної кампанії, бо вже в березні аграрії повинні зрозуміти, що робити далі. Мова йде про десятки мільярдів гривень, а доступні на сьогодні програми не покривають такі видатки. І якщо не знайти ці кошти, то сільгоспвиробники не відсіються навесні 2023 року, що означатиме втрату Україною позицій на найближчі роки як на світових ринках, так і технологічно», – сказав генеральний директор ІМК, Президент УКАБ (2007-2021) Алекс Ліссітса.
Із результатами дослідження знайомив О. Єрмоленко
Докладніше — https://www.youtube.com/watch?v=LvUay2D-aCw
Джерело: propozitsiya.com
