У документі №13157, який передбачає введення експортного мита на зерна сої та ріпаку, недвозначно вказано, що фермери, які вирощують сою та ріпак, звільнені від сплати цього внеску. Однак, митні органи не мають чіткої системи ідентифікації, тому фактично сільгоспвиробники виплачують 10% збору. Це згубно впливає на економіку вирощування вже зараз, і в майбутньому може спричинити зменшення площ під цими культурами.
Соя стає нерентабельною
На даний момент відсутній механізм, за допомогою якого аграрії могли б довести митним структурам, що суб’єкт господарювання є безпосереднім виробником товару. У зв’язку з цим, прибутковість виробництва, особливо сої, знижується до такої міри, що виникає питання про доцільність її вирощування взагалі.
«Безумовно, все залежить від регіону, технології, але для значної частини виробників це вже дилема: чи варто взагалі садити сою. Хоча це відмінний попередник для злакових та гарантована додаткова урожайність для наступної культури», – відзначили учасники ринку під час вебінару Trend&Hedge Club.
Зараз на переробку використовується приблизно 50% сої, якщо ж цей обсяг буде зростати через неможливість продажу за кордон, з’явиться проблема з реалізацією шроту. Крім того, не ГМ-соя практично не використовується для переробки, переважно переробляються ГМ-сорти. А Європа приймає лише санкціоновані ГМ-лінії. Виникає питання, чи готовий до цього внутрішній ринок.