У сучасному бройлерному виробництві нормою вважається, якщо у 1–1,5% птиці в стаді виникає бактеріальний хондронекроз з остеомієлітом (БХО). Однак за несприятливої епізоотичної ситуації кількість випадків може сягнути 15%, пише журнал «Наше птахівництво».
Як показали дослідження вчених з Університету Арканзасу, БХО зростає і за стресу у птиці через високу щільність посадки, зміни в годівлі, високу температуру, кліткову систему утримання. Для птахофабрик, де отримують до 50 кг живої маси з 1 м² (в ЄС виробляють 30–35 кг), це має особливе значення.
Під впливом стресу збільшується проникність кишківника. Білки, що зв’язують ентероцити (клаудини та оклюдини), руйнуються, і бактерії зі шлунково-кишкового тракту потрапляють до кровоносної системи, транслокуються в кісткову тканину, розташовану далеко від зони дії імунних клітин та антибіотиків. Таким же шляхом бактерії переміщуються в кісткову систему з респіраторного тракту.
Мікротріщини, що виникають між білим хрящем і ростовою пластиною, коли птиця активно набирає вагу, стають ідеальним місцем для розвитку бактерій.
Отже, для розвитку БХО повинні збігтися два чинники: бактеріальна транслокація під впливом стресу й механічний стрес, що спричиняє мікротравми у проксимальній ділянці кісток.
Серед бактерій, які зазвичай стають причиною розвитку БХО у птиці, — Staphylococcus spp., Enterococcus cecorum, Enterococcus hirae, Enterococcus faecalis, Escherichia coli, Salmonella spp. та Streptococcus spp. Наслідки їхньої транслокації та руйнування кісткової тканини кінцівок у бройлерів численні. Коли під час відлову, завантаження, транспортування, навішування та інших операцій птицю з кульгавістю беруть за цівку, кінцівки, як правило, ламаються. Бактерії проникають у м’язову тканину, і виробник стикається вже із забрудненням тушки та зниженням якості м’яса.