В умовах мінімальної кількості обмежень на земельному ринку та створення дієвих інструментів підтримки малих сільгоспвиробників ринок землі в Україні може забезпечити додаткове зростання ВВП на більш ніж 3% щорічно. Про це пише propozitsiya.com з посиланням на інформаційне агентство «Економічна правда».
Наприкінці серпня відбудеться перше засідання Верховної Ради дев’ятого скликання. Однією з важливих економічних реформ, яку анонсував президент Володимир Зеленський, стане відкриття ринку землі.
Водночас, позитивний ефект від запровадження ринку землі буде обмеженим, якщо одночасно держава не забезпечить ефективної роботи інституцій, які управляють земельними відносинами в Україні.
Яким є вплив роботи державних установ у сфері земельних відносин на розвиток агросектору та економіки загалом? Відтепер це можна оцінювати не лише емоціями, а й конкретними цифрами. Для початку — два факти.
Перший. Ідея оцінити стан інституційного розвитку у сфері земельних відносин та його впливу на економіку не нова. Економісти, що досліджують агросектор, застосовують концепцію моніторингу управління земельними ресурсами.
Згідно із “Системою показників управління земельними ресурсами”, Світовий банк оцінює українське землеврядування як таке, що перебуває на дуже низькому рівні.
Другий. Попри зростання, продуктивність агросектору в Україні досить низька. За даними Світового банку, додана вартість в сільському господарстві в Україні на 1 га становила 416 доларів США, тоді як у Польщі — 1 135 доларів США, у Франції — 2 445 доларів США.
Оскільки Україна має більш родючі ґрунти та більші площі ріллі, однією з причин такого стану вважається саме слабке землеврядування. Таким чином, землеврядування та продуктивність тісно пов’язані між собою. Але наскільки?
Пошук відповіді на запитання “Як підрахувати вплив роботи державних установ на агросектор” був головним завданням дослідження, результати якого — нижче.
Головним показником зростання агросектору є його продуктивність.
На продуктивність впливає ціла низка факторів: ефективність функціонування державних установ, розмір підприємства та наявність у нього обігових коштів, освіта керівника, погода. Серед них авторам важливо було зрозуміти масштаб впливу саме роботи державних установ. Розрахунок провели таким чином.
На першому етапі на основі даних агропідприємств розрахували їх продуктивність.
На другому етапі оцінювали роль найбільш вагомих індикаторів, які можуть впливати на продуктивність сільгоспвиробників. Це індикатори, які стосуються особливостей функціонування підприємства — розмір, концентрація ринку землекористування, менеджмент, розташування, погодні умови, а також ті, що стосуються ефективності землеврядування. Про що йдеться?
Ефективність управління земельними ресурсами має багато вимірів, і кожен з них пов’язаний з діяльністю певної державної установи. Держгеокадастру — коли мова йде про реєстрацію ділянки. Мін’юсту — коли йдеться про реєстрацію прав, судової системи чи розв’язання земельних суперечок.
У дослідженні на основі так званої системи показників управління земельними ресурсами — Land Governance Assessment Framewor — та даних “Моніторингу земельних відносин в Україні”, автори виділили чотири основні групи індикаторів ефективності роботи державних установ у сфері землеврядування.
Ось ці групи: повнота формалізації або офіційної реєстрації землекористування, рівень доступності інформації щодо власності на землю та земельних ділянок, рівень довіри до інститутів у сфері земельних відносин, легкість обігу землі.
Як свідчить графік, сумарно чотири інституційні показники становлять понад 24% впливу всієї сукупності факторів на продуктивність сільськогосподарських підприємств. Однак вплив трьох з них — бар’єри перерозподілу, довіра до інституцій та доступ до інформації — виявилися статистично не дуже сильними.
Водночас, вплив на продуктивність четвертого фактору, повноти офіційної реєстрації, статистично сильний — 12,3%. Це робить його економічно суттєвим.
В Україні за повноту реєстрації земель, як і за час реєстрації земельної ділянки та проведення нормативної грошової оцінки земель, відповідає Держгеокадастр.
Таким чином, можна зробити висновок, що розвиток сільського господарства в Україні щонайменше на 12% залежить від ефективності роботи Держгеокадастру.
Оскільки частка аграрного сектору у структурі ВВП країни становить близько 10%, можна стверджувати, що від ефективності роботи цієї установи залежить успіх всієї економіки України щонайменше на 1%.
Отже, налагодження ефективної роботи Держгеокадастру — критично важливе питання.
За умов мінімальної кількості обмежень на земельному ринку і створення дієвих інструментів фінансової підтримки малих сільгоспвиробників ринок землі в Україні може забезпечити додаткове зростання ВВП на понад 3% щорічно.
Джерело: propozitsiya.com
