Уже кілька років учені в різних країнах вивчають вирощування зернових культур у вертикальних фермах. Досліди, проведені університетом у Вагенінгені (Нідерланди), доводять, що у вертикальних фермах можливо досягти врожайності пшениці 127 т/га. Однак навряд чи саме пшеницю чи ячмінь так скоро почнуть комерційно вирощувати у вертикальних фермах, поки що їх набагато дешевше і простіше виробляти традиційними методами.
Про це пише propozitsiya.com з посиланням на east-fruit.com.
В свою чергу, рис – одна з тих небагатьох рослин, яку сама природа призначила для вирощування в гідропоніці. І досліди з такого вирощування проводяться і в Південній Кореї, і в Китаї, і в Японії. Але поки що це саме досліди на невеликій площі, де всі роботи проводяться вручну.
Як і овочі, рис вирощують через розсаду. Уже давно в тепличних господарствах застосовуються різні сівалки точного висіву для висівання різного за величиною насіння в касети різного розміру. Давно існують різні камери пророщування насіння, як контейнерного типу, так і окремі приміщення.
В останнє десятиліття з’явилися автоматичні машини для пересаджування сіянців із касет у горщики та лотки салатних ліній. На ринку доступні й транспортні системи для переміщення лотків і касет у вертикальних фермах. Якщо при традиційному вирощуванні врожай зернових прибирають комбайнами, що переміщуються по полю, у вертикальній фермі простіше встановити невелику косарку з жаткою стаціонарно, а лотки з готовими до збирання рослинами подавати по транспортеру.
Мало зібрати зерно, його ще потрібно переробити до готового продукту. Але і це технічне рішення вже існує і застосовується на зернопереробних підприємствах. Зрозуміло, виробництво рису у вертикальній фермі навіть у кілька ярусів не може бути таким великомасштабним, як у відкритому ґрунті. Саме тому всю традиційну техніку доведеться зменшувати або обирати зразки відповідного розміру з тих, що є на ринку.
Виробництво рису в повністю контрольованих умовах дає змогу не лише уникнути впливу несприятливих погодних умов, а й забезпечити безперервне надходження продукції, як це відбувається в печеричницях.
Щотижня висівається певна кількість рослин, і щотижня збирається певна, більш-менш постійна кількість зерна, яке на місці переробляється в кінцевий продукт. У густонаселених країнах з традиціями вуличної кухні (street food), продукцію з рисової ферми можна буде продавати на місці – кафе і ресторанам по сусідству. Відпадає транспортування зерна на далекі відстані та його зберігання, що підвищує конкурентоспроможність рису з вертикальних ферм.
Традиційно рис вирощують у країнах тропічного і субтропічного клімату, а це означає, що йому не потрібен довгий світловий день і додаткове охолодження повітря (як це буває з багатьма рослинами у вертикальних фермах), що знижує енерговитрати.
Безсумнівно, буде потрібно підбирати оптимальний склад живильного розчину, над цим уже зараз працюють вчені в багатьох країнах.
Джерело: propozitsiya.com
