Закон №13157, який передбачає запровадження експортного мита на насіння сої та ріпаку, звільняє від сплати цього збору безпосередньо виробників цих культур. Однак, через відсутність чітких схем перевірки з боку митних служб, аграрії фактично сплачують 10% податку. Це вже зараз негативно впливає на економіку виробництва, а в перспективі може призвести до скорочення посівних площ під зазначеними культурами.
Соя працює в нуль
Наразі відсутній дієвий механізм, за допомогою якого аграрії могли б підтвердити свій статус безпосереднього товаровиробника для митних органів. Внаслідок цього маржинальність виробництва, зокрема сої, знижується настільки, що постає питання доцільності її вирощування.
«Звісно, все залежить від регіону та технології, але для значної частини виробників це вже питання: чи варто взагалі сіяти сою. Попри те, що вона є чудовим попередником для зернових і гарантує додаткову врожайність наступної культури», — зауважили учасники ринку під час вебінару Trend&Hedge Club.
Наразі близько 50% сої спрямовується на переробку. Якщо цей показник зростатиме через неможливість експорту, виникне проблема з реалізацією шроту. До того ж, не-ГМ соя майже не переробляється; переважно переробляють ГМ-сорти. Європа ж приймає лише затверджені ГМ-лінії. Постає питання, чи готовий ринок до таких умов.