Науковці в Італії експериментують із озимим висівом цукрових буряків, прагнучи адаптувати цю культуру до мінливих кліматичних умов Середземномор’я.
Традиційні весняні терміни сівби все частіше стикаються з викликами через літню посуху, високі температури та поширення хвороб, зокрема церкоспорозу. Про це повідомляє НАЦУ «Укрцукор».
Дослідження, яке тривало два роки, проводилося в регіоні Леньяро (Падуя, північний схід Італії) і охоплювало дев’ять сортів цукрових буряків. Висів здійснювали у різні терміни — від кінця вересня до початку листопада, щоб оцінити вплив часу сівби на розвиток рослин та урожайність.
Результати показали, що ключовим фактором зимової виживаності рослин є їхній розвиток до настання холодів. Найкращі показники спостерігалися при сівбі у вересні та на початку жовтня. Натомість пізній висів на початку листопада призводив до втрат до 80% рослин.
Водночас занадто ранні терміни сівби підвищували ризик стрілкування, що негативно впливає на якість та врожайність. Найбільш збалансовані результати були отримані за сівби наприкінці жовтня, коли вдалося поєднати помірну зимостійкість із високою продуктивністю окремих сортів.
Деякі сорти в умовах пізнього осіннього висіву забезпечували врожайність коренеплодів на рівні 81–84 т/га, що свідчить про потенціал технології за умови правильного добору генетики. Слід зазначити, що вміст цукрів у коренеплодах змінювався залежно від рівня зволоження протягом сезону: у посушливі роки цей показник був вищим.
Дослідники наголошують, що найкращий баланс між зимостійкістю, стрілкуванням та врожайністю забезпечує саме висів наприкінці жовтня за умови коректного вибору сортів. Подальші дослідження матимуть на меті порівняти цю технологію з традиційною весняною сівбою для оцінки її економічної доцільності.