Велика Слобідка (до 1946 року – Велика Мукша) – село у Слобідсько-Кульчієвецькій сільській територіальній громаді Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва Мукша, за однією з версій, походить від давньослов’янської богині Мокоші. Мукш до революції було багато, а зараз немає жодної. «Футори Мукша» – територія навколо міської ткацької фабрики, «Мукша Панівецька» злилася з Панівцями. Була ще «Мукша Боришковецька», «Мукша Кульчієвецька», «Мукша Колубаївська». Всі села вздовж цієї невеликої дністровської притоки були тезками і всіх їх перейменували. Королева всіх Мукш, «Мукша Велика», перейменована на Велику Слобідку. До слова, «слобідка» – у Східній Європі XVI–XVIII століття різновид поселення-колонії або новозасноване поселення.
Найвірогідніше ж село своєю прадавньою назвою завдячує річечці Мукші, бо лежить при впадінні Мукші до Дністра. Так само, знаменитий Жванець отримав ім’я від річечки Жванчик. А от походження гідроніму «Мукша» – ще потребує дослідження.
Перша згадка про село датована 1460 роком (Мукша перерахована у списку поселень, з яких король дозволив брати десятину на користь кам’янецького біскупа). У XVI столітті Мукша сильно страждала від татарських набігів: у 1530–1542 роках тут було всього два плуги і млин. З власниками – якась плутанина. З 1565 по 1783 роки поселення начебто належало Хоцимірським – принаймні, так стверджує Юхим Сіцинський. Водночас, під 1678 роком (час турецького панування) власниками є Домбровські та Казаковські. Йосип Домбровський значиться у власниках і у 1702 році. 1790 рік: власниками Мукші є Іван Маковецький і Войцех Хлібовський.
З XVIII і аж до початку ХХ століття Мукша належала роду Лесьневичів. Від них залишився дуже цікавий і незвичний «палац». Насправді, це велика одноповерхова довга хата з колонадою по фасаду, що постала на межі XVIII–XIX століть. У 1830-х Вінцент Лесьневич розширив будинок, прибудувавши до нього двоповерховий корпус з бальною залою. Колони Роман Афтаназі класифікує як тосканські.
Палац унікальний тим, що випадає із тогочасного «стандарту» провінційних сільських палациків. Останні досить одноманітні: одноповерхова хата вікон на 6 по фасаду, а по центру – класичний портик на 4 колони над входом. А тут маємо, нівроку, колонаду вздовж усього фасаду.
Село також відоме тим, що на його околиці височіє над Дністром одна з найкрасивіших товтр, що має назву Козина церква.
При підготовці використано відповідну статтю у «Вікіпедії».