У сучасному бройлерному виробництві нормою вважається, якщо у 1-1,5% птиці в стаді виникає бактеріальний хондронекроз з остеомієлітом (БХО). Однак за несприятливої епізоотичної ситуації кількість випадків може сягати 15%.
Дослідження вчених з Університету Арканзасу показали, що БХО зростає і за стресу у птиці, спричиненого високою щільністю посадки, змінами у годівлі, високою температурою, клітковою системою утримання. Це має особливе значення для птахофабрик, де отримують до 50 кг живої маси з 1 м² (в ЄС виробляють 30-35 кг).
Під впливом стресу збільшується проникність кишківника. Білки, що зв’язують ентероцити (клаудин і окклюдин), руйнуються, і бактерії зі шлунково-кишкового тракту потрапляють до кровоносної системи, транслокуються в кісткову тканину, розташовану далеко від зони дії імунних клітин та антибіотиків. Таким же шляхом бактерії переміщуються в кісткову систему з респіраторного тракту.
Мікротріщини, що виникають між білим хрящем і ростовою пластиною, коли птиця активно набирає вагу, стають ідеальним місцем для розвитку бактерій.
Отже, для розвитку БХО повинні збігтися два чинники: бактеріальна транслокація під впливом стресу та механічний стрес, що спричиняє мікротравми у проксимальній ділянці кісток.
Серед бактерій, які зазвичай стають причиною розвитку БХО у птиці, — Staphylococcus spp., Enterococcus cecorum, Enterococcus hirae, Enterococcus faecalis, Escherichia coli, Salmonella spp. та Streptococcus spp. Наслідки їхньої транслокації та руйнування кісткової тканини кінцівок у бройлерів численні. Коли під час відлову, завантаження, транспортування, навішування й інших операцій птицю з кульгавістю беруть за цівку, кінцівки, як правило, ламаються. Бактерії проникають у м’язову тканину, і виробник стикається вже із забрудненням тушки та зниженням якості м’яса.