Нещодавно команда проєкту «Україна Інкогніта» разом із представниками Відділу культури національностей, релігій та туризму Городоцької міськради (Хмельницька обл.) відвідали давнє городище.
Городище у різних джерелах відоме як Остапківецьке, Кузьминське або «Камлай» — за назвою урочища, біля якого воно розташоване. Плутанина в назвах виникає через те, що воно знаходиться посеред лісу між селами Кузьмин та Остапківці. Відповідно, дослідники називали його за найближчим населеним пунктом.
Вперше пам’ятку описав Юхим Сіцінський у праці «Археологическая карта Подольской губерніи» (1901):
«На правомъ берегу р. Смотрича, въ мѣстности, называемой Камлай, въ лѣсу находится городище, называемое народомъ Замчысько. Помещается оно на холме, имѣетъ овальную форму, окружено громаднымъ валомъ и занимаетъ около десятины пространства. По склонамъ холма съ двухъ противоположныхъ сторонъ городища находятся два очень глубокіе рва, идущіе параллельно валу: одинъ глубиною почти въ десять саженъ, а другой, находящійся у самаго подножія холма, глубже перваго. По бокамъ горы видна дорога, которая вела на верхъ. Городище покрыто густымъ лѣсомъ. Народъ говоритъ, что здѣсь жилъ какой-то народъ, который за грѣхи провалился въ землю со всеми постройками. Здѣсь, говорятъ, на Пасху слышенъ подземный звонъ колоколовъ. По народному сказанію, въ этомъ городище скрыто много бочекъ золота и оружія».
Остапківське/Кузьминське городище XIII століття розташоване на вершині гори над річкою Смотрич. Ці гори є відгалуженням Товтрського кряжу. Місце для оборони є надзвичайно вдалим: високий пагорб із крутими схилами, захищений зі сходу річкою із заболоченою долиною.
Городище має овальну форму та оперезане двома лініями валів. Периметр центральної частини становить 295 м по гребеню валу. Більша вісь овалу — 108 м, менша — 80 м. Висота валу з ровом сягає близько 15 м.
Друга лінія валів розташована за 50–80 м від центрального периметру. Її висота — до 4 м. У деяких місцях простежується ще й третя лінія валів.
Укріплення з’явилося поблизу давнього «Соляного шляху», що сполучав Галичину і Поділля з іншими містами Русі.
Найімовірніше, це була феодальна садиба (замок), а не звичайне укріплене селище. Детальних досліджень та розкопок не проводили, лише обміри та візуальне обстеження. Залога замку охороняла важливий шлях від розбійників та могла збирати мито за проїзд. Мандрівники могли також зупинятися на нічліг під захистом укріплень.
Укріплення було знищене у XIII столітті. Причина знищення достеменно невідома. Раніше вали городища були вкриті вістрями стріл, але «чорнокопи» (шукачі скарбів) ретельно їх вичистили. За останні роки метал на території городища майже повністю вибрано.
Ймовірно, знищення городища пов’язане з військовими діями Данила Галицького проти Болохівської землі або з походами ординців.
«Турецькі хани»
Як і багато давніх городищ, Кузьминсько-Остапківецьке оповите легендами. Серед них — про церкву, що пішла під землю, підземний дзвін на Великдень, а також про проклятий скарб.
Одна з легенд, згаданих на сторінці Вікіпедії про Остапківці, розповідає про походження назви села:
«Про походження [назви] села існує також й легенда. Коли турки на території села збудували собі замок, то щороку почали набирати в гареми та служниці сотні дівчат. Після кількох років нещадного панування у селі вже майже не лунали дзвінкі дівочі голоси. І от одного разу хан забрав останніх молодих дівчат до себе в гарем, серед яких була й кохана молодого хлопця, якого звали Остап. Не втерпівши цього, він зібрав ватагу молодих хлопців і вибив турків з замку. На його честь й було названо село».
За іншими переказами, коваль Остап перекував серпи та коси на зброю для боротьби з турками. Очільниками загарбників були два хани — Лай і Дюк. Від їхніх імен, нібито, походять назви урочищ Камлай і Хандюкщина.
У попередній версії статті у Вікіпедії зазначалося:
«За даними історичних джерел і переказів населення відомо, що турецькі завойовники під керівництвом ханів Лая і Дюка, знищивши населений пункт [Остапківці], побудували свої укріплення — Замок, який був оточений великим земляним валом і мав підземні виходи до річки.
Село було захоплено двома турецькими братами, яких звали Кам і Лай. І збудували вони на схилах обабіч річки замки. Прокинувшись вранці, вони одразу перегукувались. Лай кричав Кам, а Кам — Лай. І відлуння, яке бігло уздовж урочища, кричало Камлай. З цього й пішла назва урочища».
Однак, походження топонімів має більш прозаїчне пояснення, задокументоване в інвентарному описі маєтку в селі Остапківці від 1811 року:
«В имении есть две водяные мукомельницы, одна из коих находится в аренде крестьянина Павла Камлая».
Назву «Хан-Дюк» пов’язують із топонімом Кандюкщина, що походить від імені Кандид.
Містичні ілюмінати
Існує гіпотеза про зв’язок городища з таємною спільнотою ілюмінатів. У другій половині XVIII ст. власником Остапківців був граф Тадей Грабянка, відомий містик.
Товариство ілюмінатів було створено взимку 1778–1779 рр. у Берліні. Граф Тадей Грабянка став його очільником.
9 травня 1779 року граф виїхав на Поділля, щоб посвятити у члени товариства своїх рідних і друзів. Він «посвятив» дружину, сестру, швагра, тещу, а згодом — генерала-лейтенанта польського війська графа Міхала Олександра Ронікерата та його дружину.
Існує гіпотеза, що ритуал посвячення міг відбуватися на городищі, яке символізувало гору Синай. Гора з трьома лініями кільцевих валів, оточена часом та легендами, могла бути місцем для містичного ритуалу.
Під час посвяти майбутній адепт мав викласти з каміння коло (Коло Влади), а посеред нього скласти з дерну Вівтар Влади. Можливо, під час археологічних досліджень на городищі знайдуть «ілюмінатські» Кола Влади.