Сажка — одна з найдавніших хвороб пшениці, яка вражає посіви вже понад 200 років, попри це, вона залишається однією з найшкідливіших. В Україні зустрічаються кілька видів сажок: тверда, карликова, летюча та стеблова.
Тверда сажка пшениці
Найпоширеніша в лісостеповій та степовій зонах України. Збудниками є базидіальні гриби Tilletia caries та Tilletia laevis. Хвороба вражає як озиму, так і яру пшеницю.
Симптоми проявляються на початку молочної стиглості зерна. Уражений колос стає сплющеним, інтенсивно зеленим із синюватим відтінком. Колоски розсунуті, а під дією спор гриба розкриваються. Під час роздавлювання уражених колосків виділяється сірувата рідина з неприємним запахом гнилого оселедця. У фазі повної стиглості замість зерна формуються мішечки (соруси), заповнені чорною масою спор. Уражені рослини часто посилено кущаться, відстають у рості.
Джерело інфекції: заражене зерно. Теліоспори зберігають життєздатність у ґрунті до двох-трьох тижнів. Додатковим джерелом зараження насіння можуть бути комбайни та сівалки.
Шляхи зараження: рослини заражаються під час проростання насіння. Спори гриба проростають у ґрунті та проникають у проросток. Особливо сприяють зараженню температура ґрунту 5–10°C та відносна вологість 40–60%.
Шкідливість: призводить до втрати врожаю до 15–20% і більше. Згодовування зерна з домішкою спор коровам спричиняє порушення серцевої діяльності та зменшення надоїв, а в овець — навіть смертність.
Заходи боротьби: використання ефективних протруйників фунгіцидної дії.
Карликова сажка пшениці
Збудником є гриб Tilletia controversa. Поширена переважно в західних областях України. Уражує озиму пшеницю та дикорослі злаки.
Симптоми: схожі на тверду сажку, але відрізняється біологічними та екологічними особливостями. Уражені рослини кущаться (до 30 і більше стебел) та проявляють карликовість. Стебла в 2–4 рази коротші за здорові. Колоски щільніші, вкорочені. Замість зерна формуються теліоспори кулястої форми, які зберігають життєздатність до семи-дев’яти років.
Джерело інфекції: ґрунт (зберігається 2–9 років), заражене насіння. Резерваторами також є дикорослі злаки.
Шляхи зараження: спори проростають на поверхні ґрунту та проникають у рослину в період від появи сходів до початку виходу в трубку. Потрібна температура 0–5°C протягом 3–5 тижнів та слабке освітлення. Температура понад 15°C пригнічує проростання спор.
Заходи боротьби: дотримання сівозміни, відмова від ранніх строків висіву, протруювання насіння, знищення злакових бур’янів, впровадження стійких сортів.
Летюча сажка
Збудники: Ustilago nuda, U. tritici, U. vavilovi. Поширена у всіх зонах вирощування пшениці, ячменю, жита. Особливо шкідлива для ячменю.
Симптоми: проявляється під час виколошування. Майже всі частини колоса, крім стрижня, перетворюються на рихлу чорну спорову масу. Уражений колос виходить із піхви, вкритий тонкою прозорою оболонкою, крізь яку видно чорну масу теліоспор. Потім оболонка руйнується, спори розлітаються. Уражені колоски з’являються раніше від здорових.
Шляхи зараження: під час цвітіння, іноді після цвітіння. Гіфи гриба активізуються під час проростання зерна та вражають проростки.
Сприятливі умови: підвищена вологість повітря та високі температури (18–24°C) у фазі цвітіння. Холодна погода під час сходів і суха — в період від сходів до колосіння ярого ячменю підвищують шкідливість хвороби.
Шкідливість: уражені рослини не утворюють зерна, їхня надземна маса на 30–40% менша. Якість і кількість урожаю знижуються.
Заходи боротьби: протруєння насіння фунгіцидами системної дії, використання стійких сортів. Ранні посіви ячменю уражуються менше.
Стеблова сажка
Збудники: Urocystis tritici (на пшениці), Urocystis occulta (на житі). На житі зустрічається на Поліссі, на пшениці — переважно на півдні та в Криму.
Симптоми: проявляється на стеблах, листках і піхвах у вигляді довгастих пухлинних смуг, які з часом набувають свинцево-синього кольору. Епідерміс розтріскується, виступає темна маса спор. Уражені рослини відстають у рості, замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин.
Джерело інфекції: заражене насіння та ґрунт (зберігається близько року).
Шляхи зараження: зараження зародків після періоду спокою. Можливе від моменту проростання насіння до утворення першого листка. Оптимальні умови: температура ґрунту 13–21°C та низька вологість.
Шкідливість: зменшується продуктивна кущистість та врожайність у п’ять разів.
Заходи боротьби: дотримання сівозміни, висів насіння у ґрунт вологістю не нижче 60–70%, протруєння посівного матеріалу. Стійких сортів немає.
Захист від сажки
Сучасний ринок пропонує понад сто протруйників фунгіцидної дії, які ефективно захищають насіння пшениці від сажкових хвороб. Однак, під час приймання зерна на хлібоприймальних пунктах після збирання врожаю виникають проблеми, особливо після рясних дощів. Недосвідчені працівники можуть сплутати потемніле від сапрофітних грибів зерно з ураженим сажкою.
Для запобігання розвитку сажки на полях необхідно дотримуватися правил агротехніки, зокрема протруювати насіннєвий матеріал. У разі підозри на зараження або заспорення насіння слід звертатися до спеціалізованих лабораторій для ідентифікації збудників хвороб та отримання рекомендацій щодо подальшого захисту посівів.
