Україна планує втримати агроекспорт на рівні $22-24 млрд/ Фото з Facebook Висоцького
Пристосування до вимог Євросоюзу в галузі засобів захисту рослин може обійтись аграрному сектору у 20% врожаю та мінімум $2 млрд щорічно. У той же час, перехід уже йде повним ходом: Україна поступово погоджує нормативну базу, запроваджує комплексний захист рослин і формує інструменти підтримки для фермерів.
Про це в інтерв’ю Delo.ua заявив заступник міністра економіки, екології та аграрної політики Тарас Висоцький.
Агросектор на шляху до ЄС: нові правила, видатки та реформування ринку
Ви говорили про адаптацію до стандартів ЄС до 2028 року. Які саме ключові показники ефективності (KPI) уряд визначає на 2026–2027 роки?
– На цей момент остаточні KPI ще не оприлюднені. Україна вже отримала попередні критерії від ЄС і на даний момент обробляє їх спільно з Єврокомісією.
Після узгодження саме ці орієнтири стануть основою для формування чітких показників результативності на 2026–2027 роки.
Перш за все, мова йде про: втілення в життя законодавства в сферах ЗЗР (засобів захисту рослин), безпеки харчових продуктів і добробуту тварин, запуск і діяльність необхідних систем контролю та сертифікації, а також пристосування агровиробників до вимог європейського ринку.
Важливим напрямком є також розробка інтегрованої системи адміністрування та контролю IACS. Це передбачає створення базової цифрової інфраструктури, необхідної для повноцінного управління аграрною підтримкою згідно з принципами Спільної аграрної політики ЄС. Згідно з планом уряду, вже у 2026 році 80% державної допомоги має надаватися через Державний аграрний реєстр, має бути підготовлена організаційна структура Виплатної агенції, а до кінця 2026 року має бути створена IACS як підсистема ДАР.
По суті, IACS має об’єднати земельний компонент через LPIS, реєстри тварин, геомоніторинг, оцінку відповідності критеріям підтримки та контроль за виплатами. Це суттєво не лише для прозорості державної підтримки, але й для сумісності української системи з європейськими вимогами контролю, аудиту та звітності.
Іншими словами, у 2026–2027 роках головна задача – не просто заявити про KPI, а узгодити їх з вимогами ЄС, щоб вони були взаємно визнані і сприяли інтеграції в єдиний ринок.
Засоби захисту рослин (ЗЗР): яким чином українські аграрії пристосовуються до суворих європейських вимог щодо використання пестицидів та агрохімікатів?
– Адаптація до європейських вимог у галузі засобів захисту рослин вже відбувається та має системний характер. Питання не лише в заміні окремих препаратів, а в переході до нової моделі регулювання, що базується на оцінюванні ризиків для людини, навколишнього середовища та сталого розвитку.
Ми узгоджуємо законодавство з ЄС, впроваджуємо інтегрований захист рослин та зменшуємо використання найбільш небезпечних речовин. Контроль за ЗЗР стає більш суворим.
Для аграріїв це означає зміну методів виробництва: більше уваги до агрономії, точності внесення препаратів, використання альтернативних рішень та планування чергування культур.
Водночас, ми усвідомлюємо економічні труднощі даного переходу. За оцінками, ці зміни можуть торкнутися приблизно 40% посівних площ і спричинити тимчасове зниження врожайності в середньому до 20%, з можливими втратами не менше $2 млрд на рік.
Тому адаптація проходить поетапно. Як і в ЄС, ми передбачаємо механізми підтримки фермерів для компенсації частини витрат та забезпечення контрольованого переходу.
Головне – перехід до ефективної та технологічної моделі сільськогосподарського виробництва, яка відкриває українським виробникам безперешкодний доступ до ринку ЄС.
Які саме активні речовини будуть заборонені в першу чергу, і чи існує вже офіційний план дій для аграріїв? За оцінками ринку, витрати на ЗЗР можуть збільшитися на 70–150 €/га. Які конкретні цифри бачить міністерство?
– На даний час ми не формуємо окремий “короткий список” речовин, які будуть заборонені першими. Україна слідує європейській логіці: з ринку поступово вилучаються ті активні речовини, які вже заборонені в ЄС через значні ризики для людини та навколишнього середовища.
Тобто це не миттєве рішення і не політично вмотивований перелік, а систематичне узгодження з регламентами ЄС. Отже, є не один план дій, а поступове впровадження європейського законодавства, щоб у бізнесу був час підготуватися.
Щодо вартості. Оцінки ринку в межах 70–150 €/га частково відображають реальність, проте важливо розуміти: зростання витрат обумовлене не лише більш дорогими препаратами.
Основні фактори: нижча врожайність у період переходу, перехід на більш вартісні або менш дієві альтернативи, додаткові агротехнологічні заходи.
Тому правильніше говорити не лише про €/га, а про загальну зміну економіки виробництва. У той же час, даний перехід відбувається не ізольовано від підтримки. Як і в ЄС, ми розробляємо механізми, які повинні компенсувати частину витрат та зробити адаптацію поступовою, а не раптовою для аграріїв.
Чи є обчислення, яким чином це вплине на собівартість ключових культур (пшениця, кукурудза, ріпак)? Чи планується допомога або субсидії для невеликих і середніх фермерів?
– Так, такі розрахунки є, і вони показують, що вплив буде відчутним, проте його важливо правильно трактувати.
Згідно з оцінками галузевих досліджень, перехід до європейського регулювання ЗЗР може торкнутися більше 10 млн гектарів, тобто близько 40% всіх посівних площ. При цьому очікується зниження врожайності в середньому до 20%: приблизно 13% для кукурудзи та до 26% для окремих культур, наприклад, соняшнику. Мінімальні збитки для агросектору оцінюються на рівні не менше $2 млрд на рік.
Тому, коли говорять про збільшення собівартості, важливо розуміти: воно обумовлене не лише дорожчими засобами захисту рослин. Це комплексний ефект: частково – через перехід на дорожчі або біологічні альтернативи та через додаткові технологічні операції, а також значною мірою через тимчасове зниження врожайності в період переходу.
Щодо підтримки – це основний принцип. Євросоюз ніколи не запроваджує екологічні вимоги без фінансових інструментів для фермерів. Ми діємо аналогічно.
Під час впровадження законодавства передбачаються механізми компенсації витрат, підтримки малих і середніх фермерів та зменшення втрати врожайності на етапі переходу. Основна ідея – не про збільшення вартості, а про перехід до конкурентоспроможної моделі сільськогосподарського виробництва на ринку ЄС.
Яким чином буде діяти процедура реєстрації ГМО, яка стає обов’язковою з вересня 2026 року? Оцініть, наскільки ринок готовий до неї?
– З вересня 2026 року в Україні стане обов’язковою повноцінна державна реєстрація ГМО, яка гармонізована з європейськими правилами.
Процедура є чіткою і прозорою: компанія подає заявку, далі спеціальна державна комісія проводить наукову оцінку ризиків, після чого Мінекономіки приймає рішення про реєстрацію ГМО або відмову і вносить його до державного реєстру. Термін розгляду становить до 180 днів.
Головне правило: жоден ГМО або продукт, що його містить, не може бути на ринку без такої реєстрації.
Щодо готовності ринку: по суті, мова йде не про нову вимогу, а про запуск механізму, який раніше фактично не працював. В Україні і зараз заборонено обіг ГМО без реєстрації, проте з 2007 року не було зареєстровано жодного ГМО.
Іншими словами, нова система усуває “сіру зону” та робить правила зрозумілими та однаковими для всіх. Важливо, що це регулювання в першу чергу стосується виробників і розробників ГМО, переважно великих міжнародних компаній. Для більшості аграріїв модель не змінюється: вони зможуть використовувати лише ті продукти, які офіційно зареєстровані.
Водночас, посилюється контроль за нелегальним обігом і вводиться повноцінний державний реєстр. Фактично, ми вперше в Україні запускаємо реальний, а не формальний контроль за ГМО. Ринок не зміниться – він стане прозорим і зрозумілим, як у ЄС.
Скільки буде коштувати повна процедура реєстрації ГМО для компанії і хто насправді оплатить ці витрати? Чи призведе нове регулювання до витіснення невеликих агровиробників з ринку?
– На даний момент остаточна вартість повної процедури реєстрації ГМО ще визначається, відповідний порядок обчислення вартості послуг зараз розробляється і базуватиметься на європейських принципах.
Втім, важливо розуміти: це витрати не для аграріїв, а для розробників ГМО – тобто великих біотехнологічних компаній, які створюють і виводять такі продукти на ринок.
Сама процедура включає наукову оцінку ризиків і державну реєстрацію, обидві ці послуги будуть платними.
Стабільний експорт і нові завдання: зернові, олійні культури та продукція з більшою доданою вартістю
Які плани щодо врожайності та експорту встановлені урядом на 2026 рік?
– Уряд не визначає чітких планових показників, але є визначені орієнтири. За основу беруться результати 2025 року: близько 60 млн тонн зернових і до 20 млн тонн олійних, з яких приблизно дві третини експортується. Головна мета на 2026 рік – зберегти ці обсяги та стабілізувати виробництво.
Щодо врожайності, очікується поступове зростання. У 2025 році вона становила 5,08 т/га, що лише на 14% менше за середній показник у ЄС, і завдання полягає у зменшенні цієї різниці завдяки технологіям та інвестиціям.
В експорті наголос робиться не лише на обсягах, але й на структурі: збільшення частки продукції з більшою доданою вартістю та розширення ринків збуту.
Які обсяги та вартість експорту агропродукції Україна передбачає на 2026 рік за основними групами культур і продукції тваринництва?
– Основою для прогнозу є результати 2025 року, і на 2026 рік передбачається сценарій стабілізації.
У 2025 році загальний експорт агропродукції склав $22,6 млрд, загальний агропродовольчий обіг – близько $31 млрд. Саме ці показники є орієнтиром на 2026 рік без різкого зростання, але зі збереженням ключових позицій.
Основна тенденція на 2026 рік – не стільки зростання обсягів, скільки зміна структури експорту: більше продукції з більшою доданою вартістю (олії, переробка), збільшення ролі тваринництва (зокрема птиці), диверсифікація ринків збуту.
Водночас, кінцеві обсяги залежатимуть від врожаю, логістики та ситуації з безпекою.
У 2026 році Україна планує експорт на рівні близько $22–24 млрд, зі збереженням домінування зернових і олійних культур, але з поступовим переходом до продукції з більшою доданою вартістю.
На які міжнародні ринки уряд націлює українських виробників і які пріоритети щодо виходу на ринки ЄС, Азії та Африки?
– Пріоритет №1 – це ЄС. Мета полягає не лише в експорті, але й у повноцінній інтеграції в європейський аграрний ринок: впровадження стандартів, поступове зняття мит і квот та доступ до єдиного ринку.
Разом з тим, Україна активно розвиває напрямки Азії, Африки та Близького Сходу. Це ринки для збільшення експорту та диверсифікації ризиків. Зокрема, використовуються інструменти аграрної дипломатії, такі як програма Food from Ukraine.
Основні обмеження – логістика та безпекові чинники, які впливають на доступ до цих ринків і вартість поставок.
Тобто стратегія є подвійною: ЄС – як головний і найбільш прибутковий ринок, Азія та Африка – як ринки зростання та обсягів.