Живі вакцини забезпечили первинний захист птиці від хвороби Гамборо. Вони мають як переваги, так і суттєві недоліки, пише журнал «Наше птахівництво».
При використанні живих вакцин необхідно розрахувати правильний день щеплення, оскільки вакцинний штам інтерферує з материнськими антитілами. Якщо господарство має власне батьківське стадо і чітко знає титри антитіл, які отримуватиме, проблем із живою вакциною не виникне.
Коли ж курчат отримано від різних стад, вони матимуть абсолютно відмінний імунний статус проти хвороби Гамборо і, відповідно, високий коефіцієнт варіації. Живі вакцини мають низьку ефективність щодо птиці з доволі різним імунним статусом, отриманої від різних батьківських стад.
Доцільно досліджувати сироватку крові курчат на третю-четверту добу, бо за наявності амфолітів неможливо точно вирахувати, коли материнські антитіла потраплять у кровотік. Тому важливо спочатку пролікувати птицю і тільки потім проводити дослідження та вираховувати день вакцинації.
Застосування живих вакцин вимагає правильної дезінфекції/дезінсекції на птахофабриці. Якою б ефективною не була профілактика хвороби Гамборо, якщо якісно не прибирати органічні рештки та вектори передачі (наприклад, чорнотілку), польовий штам накопичується і реплікується значно швидше, зростає його тиск, і птиця може інфікуватися навіть на тлі щеплення.
Також дуже важливий менеджмент вакцинації: температура і якість води, технології для контролю кількості води, яку подають птиці для напування, тощо.
За успішного застосування живих вакцин формується клітинний і гуморальний імунітет. Крім того, вакцинний вірус займає необхідні сайти прикріплення, унеможливлюючи зв’язування з ними польового патогену.
Раніше ми писали, як впливає на птицю вірус Гамборо нового генотипу A3B1.