Невисокі гори Товтри/Медобори є рештками бар’єрного рифу зниклого Сарматського моря та океану Паратетіс, що існували тут 14–10,5 мільйонів років тому. Вони мають біогенне походження, тобто утворені не тектонічними процесами, а живими організмами, які накопичували вапняк. Це, передусім, моховатки, черви-серпули та кам’яні водорості літотамнії. Однак під ними лежать давніші відслонення, ще цікавіші за насиченістю скам’янілостями.
На околиці містечка Сатанів, відомого численними пам’ятками, вздовж річки Збруч простягаються мальовничі скелі. Але це не природні формування, а давні каменоломні. Саме тут брали камінь для зведення місцевого замку, храмів, синагоги та звичайних будинків.
Ці вапняки не є «сарматськими» і відносяться до Силурійського періоду Палеозойської ери (444–419 мільйонів років тому). У силурійських відкладах можна знайти скам’янілі рештки одиночних коралів-ругоз, представників вимерлого роду колоніальних табулятних коралів Favosites, ланцюгових коралів Halysitid, моховаток, брахіопод тощо. Як пощастить – можна натрапити на трилобітів та інших мешканців давнього океану Палеотетіс.
Влітку 1865 року каменоломні досліджував відомий геолог Микола Барбот де Марні. Про знайдені ним сатанівські силурійські скам’янілості можна прочитати у «Звіті про поїздку в Галичину, Волинь і Поділля в 1865 році».
Барбот де Марні також звернув увагу на унікальну особливість сатанівських вапнякових відслонень: «сарматські» вапняки тут нашарувалися безпосередньо на набагато давніші силурійські.
Між силурійськими вапняками та «сарматськими» минуло чотири сотні мільйонів років геологічної історії. Зазвичай цей період залишає слід у вигляді проміжних шарів, але тут вони відсутні.