Селера коренеплідна (Apium graveolens L. var. rapaceum Mill) — одна з найдавніших овочевих культур, відома ще давнім єгиптянам, грекам і римлянам. Спочатку її використовували як лікарську та декоративну рослину. У стародавній медицині Китаю, Індії та Єгипту її рекомендували для лікування онкологічних захворювань, а Авіценна відзначав позитивний вплив на роботу шлунково-кишкового тракту та нирок.
До України культура потрапила на початку XVIII століття і цінувалася як засіб для підвищення тонусу організму та лікування нервової системи.
Незважаючи на високу харчову цінність, селера в Україні не набула такого широкого розповсюдження, як морква чи столовий буряк, хоча має значний потенціал у раціоні людини. Культура посідає провідне місце серед ароматичних рослин завдяки високому вмісту вітамінів (A, C, групи B, E, K, PP), мінеральних солей (калію, кальцію, фосфору, магнію), амінокислот та ефірних олій. У коренеплодах міститься близько 40 видів ароматичних речовин, що покращують апетит, а також специфічний спирт манніт, корисний для людей із діабетом. Окрім кулінарного використання, селера має антимікробні, діуретичні та заспокійливі властивості.
Аналіз останніх публікацій свідчить, що сорт є ключовим чинником інтенсифікації виробництва, здатним забезпечити приріст урожайності на 20–30 % без додаткових витрат. Впровадження нових продуктивних сортів дає змогу механізувати процеси вирощування та підвищити стійкість до хвороб, що особливо актуально в умовах Західного Лісостепу України. Оскільки кількість вітчизняних сортів, зареєстрованих в Україні, обмежена, вивчення адаптивності та продуктивності сортів іноземної селекції є актуальним науковим завданням.
Дослідження проводилися протягом 2024–2025 років на базі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Горуцьке», розташованого у Стрийському районі Львівської області. Регіон характеризується помірно континентальним вологим кліматом, сприятливим для вирощування овочевих культур. Ґрунти дослідної ділянки — дерново-підзолисті, з глибиною орного шару 0–20 см, вмістом гумусу 2,53–2,54% та pH сольової витяжки 5,9–6,1. Забезпеченість поживними речовинами становила: азот — 84–87 мг/кг, фосфор — 89–91 мг/кг, калій — 93–96 мг/кг.
Об’єктом дослідження були п’ять сортів селери коренеплідної іноземної селекції: Неон (контроль, Чехія), Монарх (Нідерланди), Отаго (Нідерланди), Мерга (Нідерланди) та Маркіз (Нідерланди). Дослід закладали за методикою дослідної справи в овочівництві у триразовому повторенні з систематичним розміщенням варіантів. Загальна площа ділянки становила 24 м², облікова — 17,5 м².
Агротехніка передбачала розсадний метод вирощування, що є оптимальним для західного регіону через тривалий вегетаційний період культури (180–210 днів). Сівбу проводили в другій половині лютого у плівковій теплиці, пікірування — у фазі другого справжнього листка. У відкритий ґрунт 65–75-денну розсаду висаджували у третій декаді квітня за схемою 60 × 25 см (щільність 66,6 тис. росл./га). Система удобрення включала внесення Нітроамофоски-М (600 кг/га) та аміачної селітри (150 кг/га) навесні.
Проведені дослідження дали змогу оцінити біологічний потенціал досліджуваних сортів за морфологічними показниками та врожайністю. Встановлено, що середня маса коренеплодів суттєво залежала від генотипу та погодних умов року. Найвищі показники середньої маси за два роки зафіксовано у сорту Отаго (747 г), що на 251 г перевищило контроль (Неон — 496 г). Сорт Маркіз також продемонстрував високий результат — 695 г (+199 г до контролю). Сорти Монарх та Мерга сформували коренеплоди масою 639 г та 530 г відповідно.
Урожайність коренеплодів корелювала з їхньою середньою масою. У середньому за 2024–2025 рр. лідером за продуктивністю став сорт Отаго, який забезпечив 46,0 т/га, що на 38,9 % більше за контрольний сорт Неон (33,1 т/га). Друге місце посів сорт Маркіз із показником 43,1 т/га (приріст 30,2%). Сорти Монарх (39,2 т/га) та Мерга (36,8 т/га) також виявилися продуктивнішими за контроль.
Важливим показником є товарність продукції. Найвищий вихід стандартних коренеплодів (96 %) спостерігався у сорту Отаго, де частка нестандартних екземплярів становила лише 4 %. Сорт Маркіз забезпечив товарність на рівні 94%. Найнижчий показник товарності зафіксовано у контрольного сорту Неон (87 %), що вказує на більшу схильність до формування дрібних або пошкоджених коренеплодів.
Якість вирощеної продукції оцінювали за біохімічним складом. Найвищий вміст сухої речовини (18,3%) та загального цукру (3,7 %) виявлено у сорту Маркіз. Сорт Монарх також відзначився високими показниками (18,0 % сухої речовини та 3,6 % цукру). За вмістом вітаміну С лідером був Маркіз (28,9 мг/100 г), тоді як у контролю цей показник становив лише 23,4 мг/100 г.
Дослідження безпечності продукції показали, що всі сорти накопичували нітрати в межах допустимих норм (ГДК — 400 мг/кг). Найменшу кількість нітратів зафіксовано у сортах Маркіз (124 мг/кг) та Монарх (131 мг/кг), що свідчить про їхню екологічну безпечність.
Встановлено, що найбільшу середню масу коренеплоду (747 г) та врожайність (46,0 т/га) забезпечив сорт Отаго, який також мав найвищий вихід товарної продукції — 96 %. Найкращі якісні показники за вмістом сухих речовин (18,3 %), цукрів (3,7 %) та вітаміну С (28,9 мг/100 г) при мінімальному накопиченні нітратів характерні для сорту Маркіз. З метою підвищення врожайності та якості продукції коренеплодів селери в умовах Західного Лісостепу України пропонуємо вирощувати сорти Отаго та Маркіз, які характеризуються високою врожайністю та доброю якістю продукції.