Живі вакцини забезпечили первинний захист птиці від хвороби Гамборо. Вони мають як переваги, так і суттєві недоліки, пише журнал «Наше птахівництво».
При використанні живих вакцин необхідно розрахувати правильний день щеплення, оскільки вакцинний штам може взаємодіяти з материнськими антитілами. Якщо господарство має власне батьківське стадо і чітко знає титри антитіл, які отримуватиме птиця, проблем із живою вакциною не виникне.
Коли курчат отримують від різних стад, вони матимуть абсолютно відмінний імунний статус щодо хвороби Гамборо та, відповідно, високий коефіцієнт варіації. Живі вакцини мають низьку ефективність щодо птиці з доволі різним імунним статусом, отриманої від різних батьківських стад.
Доцільно досліджувати сироватку крові курчат на третю-четверту добу, оскільки за наявності амфолітів неможливо точно вирахувати, коли материнські антитіла потраплять у кровотік. Тому важливо спочатку пролікувати птицю, а вже потім проводити дослідження та вираховувати день вакцинації.
При застосуванні живих вакцин важливим чинником є правильно проведена дезінфекція/дезінсекція на птахофабриці. Якою б ефективною не була профілактика хвороби Гамборо, якщо якісно не прибирати органічні рештки та вектори передачі (наприклад, чорнотілку), польовий штам накопичується і реплікується значно швидше, зростає його тиск, і птиця може інфікуватися навіть на тлі щеплення.
Також дуже важливим є менеджмент вакцинації: температура і якість води, технології для контролю кількості води, яку подають птиці для напування, тощо.
За успішного застосування живих вакцин формується клітинний і гуморальний імунітет. Крім того, вакцинний вірус займає необхідні сайти прикріплення, унеможливлюючи зв’язування з ними польового патогену.
Раніше ми писали, як впливає на птицю вірус Гамборо нового генотипу A3B1.